Комплексні обстеження чоловіків, жінок та дітей

Щорічні обстеження - запорука здорового, а від так щасливого життя кожної сім'ї

Програма контролю та раннього виявлення гіпертонічної хвороби #тиск_ОК

Рівень артеріального тиску – це показник, який треба тримати під контролем завжди

Рентген обстеження дозволяє точно оцінити стан легень

Рентгенографія показує усі без вийнятку захворювання:від пневмонії до онкології

Щороку УЗД до 40 років

Щороку УЗД до 40 років, мамографія після 40 років для раннього виявлення раку грудних залоз

2016/12/29

Цукровий діабет і зір

Цукровий діабет – одне з найбільш поширених захворювань у світі. Хвороба вражає людей різного віку, у дітей діабет протікає важче, ніж у дорослих.

При цукровому діабеті порушуються всі види обміну речовин, уражуються кровоносні судини серця, нирок, мозку. І серед цих уражень виділяють захворювання очей.
Діабетичні зміни в оці на початковій стадії їхнього розвитку зворотні: якщо вчасно розпочати лікування, зорові функції можна зберегти надовго. На жаль, дуже часто пацієнти звертаються до офтальмолога тоді, коли помічають значне зниження зору – на одному чи на обох очах. Але допомогти в таких випадках можна не завжди.

У пацієнтів з цукровим діабетом частіше, ніж у здорових, розвиваються глаукома та катаракта, але найбільш чутливою до змін вуглеводневого, жирового та білкового обмінів в організмі є сітківка – тонка прозора внутрішня оболонка ока, що складається з високочутливих нервових клітин. Патологічні зміни сітківки (наприклад, ретинопатія) призводять до зниження зору, що важко піддається лікуванню.

Що більша тривалість захворювання на цукровий діабет, то частіше виникає діабетична ретинопатія; якщо діабет некомпенсований, ретинопатія протікає важко та може призвести до сліпоти.

Тому, щоб вчасного виявити патологію та її ефективно лікувати, необхідно регулярно відвідувати офтальмолога: якщо є легка форма цукрового діабету – 1 раз на рік, середня – 2 рази, важка – 3 рази.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/12/23

Скарга «болі в суглобах та м’язах» (з серії публікацій : Що варто знати турботливим дітям)

У попередній статті лікар-ревматолог Віра Гаєвська звернула увагу на всі ризики такого симптому похилого віку, як «болі в кістках». Сьогодні продовжуємо тему ревматологічних захворювань.
Симптом «болі в суглобах»
Болі в суглобах мають різне походження і пов’язані з запальними, дегенеративними та метаболічними порушеннями в різних структурах суглобового апарату.

Найбільш частою причиною патологій суглобів у пацієнтів такого віку є остеоартроз, що трапляється у 60–70% хворих у віці за 65 років (частіше у жінок) і характеризується хронічним перебігом, що прогресує, больовим синдромом з поступовим розвитком функціональних порушень суглобів.

Симптом «болі в м’язах»

Відчуття болю в м’язах спостерігається під час різних захворювань, синдромів і патологічних станів. Міалгії (біль в м’язах) можуть бути проявом як власне ревматичних захворювань (поліміозит та ін), так і захворювань іншого походження (інфекції, травматичні ураження, пухлини).

Найбільш типовою патологією у хворих похилого та старечого віку, що виявляється відчуттями болю в м’язах, є ревматична поліміалгія. Захворювання належить до системних васкулітів з переважним ураженням навколосуглобових тканин (капсула, зв’язковий апарат, сухожилля).

Також є захворювання кістково-м’язової системи та порушення опорно-рухового апарату, проявами яких можуть бути всі вищеперелічені симптоми, наприклад, ревматоїдний артрит, подагра, реактивні артрити.

Для профілактики вищеописаних симптомів дуже корисно більше рухатися. Бажано, щоб це були не силові вправи, а аеробні навантаження під час яких м’язи активно працюють.

Якщо є надлишкова маса тіла, то з нею необхідно розпрощатися, оскільки з кожним зайвим кілограмом збільшується ймовірність розвитку патологій.
Обов’язково слід відмовитися від вживання алкоголю та куріння, тому що ці шкідливі звички негативно впливають на метаболізм кісткової і хрящової тканин.

Профілактику розвитку інфекційно-запальних змін суглобів проводять шляхом усунення первинного вогнища. Наприклад, якщо є хронічний тонзиліт, показане лікування у ЛОРа, за необхідності можна видалити мигдалини.

Симптоми, що насторожують
Загальними симптомами хвороб, пов’язаних з ураженням м’язів та суглобів є:

Біль у спокої, під час або після фізичного навантаження.

Скутість, обмеження рухливості.

Місцеві зміни (тобто в ураженому суглобі/м’язі): почервоніння шкіри, порушення чутливості, підвищення температури, деформація кісткової та хрящової тканини, припухлість.

Хрускіт і заклинювання під час рухів.

Кожне конкретне захворювання має свої специфічні ознаки, які відрізняють його від інших.

лікар-ревматолог Віра Гаєвська
автор лікар-ревматолог Віра Гаєвська










Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/12/15

Вибір окулярів

В Європі окуляри почали носити з середини 14 ст. У 17 ст. вони користувались особливою популярністю у чоловіків – були великими та яскравими. Але мода мінлива – і з 18 ст. аристократи змінили окуляри на лорнети та моноклі. А в середині 19 ст. з’явилися пенсне, які носили аж до 20-х рр. 20 ст.

Нині, завдяки неймовірній різноманітності скелець та форм оправ, окуляри особливо популярні. Адже вони не тільки слугують порятунком для людей зі зниженим зором і захищають наші очі від шкідливого випромінювання комп’ютерних моніторів чи яскравого сонячного світла, але й можуть чудово доповнити модний ансамбль.
То як будемо вибирати захисні окуляри?
  1. Не можна використовувати лінзи синього кольору, оскільки синій спектр токсично впливає на кришталик та сітківку. Деколи у пацієнтів виникає запитання: якщо лінзи синього кольору шкідливі для очей, чому тоді гірськолижні окуляри мають сині лінзи? Відповідь проста: синього відтінку цим лінзам надає антивідблискове покриття, а самі лінзи мають всі відтінки бежевого, коричневого – корисного для очей спектру кольорів.
  2. Людям з глаукомою можна використовувати лінзи зеленого кольору, оптимальні в цій ситуації, що підтверджено науковими дослідженнями.
  3. Під час перебування в країнах зі спекотним кліматом, яскравим сонцем або на відпочинку високо в горах, де лежить сніг, бажано носити окуляри з максимальним затемненням лінз – до 75 %, адже дуже часто відблиски сліпучого снігу на яскравому сонці пошкоджують сітківку, навіть можуть спричиняти її опіки. У наших широтах, в умовах помірного освітлення, достатньо 50% затемнення.
Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/12/14

Раннє виявлення глаукоми

Глаукома, як і раніше, залишається однією з головних причин сліпоти серед дорослого населення планети. Сьогодні у світі нараховують понад 70 млн хворих на цю недугу. З них майже 8 млн – цілком сліпі, без жодної надії на повернення зору.
Тому раннє виявлення та своєчасне лікування глаукоми має вирішальне значення для збереження зору на довгі роки. Початок захворювання встановити практично не вдається, оскільки патологічний процес починається непомітно і так само непомітно прогресує – до певного часу. Ця межа настає з появою зорового дискомфорту, який полягає в короткочасному «затуманенні» зору відразу після сну, коли відкривають очі; з появою «райдужних» кругів при погляді на джерело світла. Вказаний дискомфорт зникає впродовж кількох хвилин після пробудження і, зазвичай, про нього швидко забувають. Проте якщо такі відчуття турбують не один раз, треба звернутися до лікаря-офтальмолога.

Можлива також поява «плями», що довго не зникає, перед оком або поступове зниження зору. Це теж мало б насторожити.

Пам’ятайте: що чим раніше ви виявите захворювання і розпочнете лікування, то надовше збережеться хороший зір, а значить – і повноцінне життя.

2016/12/08

Скарга «болі в кістках» (з серії публікацій «Здоров’я віку: що варто знати турботливим дітям»)

Ми розпочинаємо публікувати серію статей про здоров’я людей літнього віку. Для більшості активних читачів блогу ця категорія – це батьки, бабусі та дідусі. Акцентуючи на проблемах людей похилого віку, ми передусім звертаємося до їхніх дітей і онуків з проханням бути пильнішими та уважнішими до своїх рідних.
Сьогодні ми опишемо декілька основних проявів (скарг) при ревматологічних захворюваннях в похилому та старечому віці, на які неодмінно треба звернути увагу рідним літніх людей:
  • болі в кістках;
  • болі в суглобах;
  • зниження рухової активності;
  • часті кісткові переломи кісток;
  • болі в м’язах.
Всі ці симптоми часто пов’язані з віковими змінами та свідчать про ревматологічні захворювання, які знижують якість життя наших рідних.

Найпоширенішою типовою скаргою є болі в різних частинах кісткової системи. Вони можуть бути різного вираження та тривалості. Часто такі болі є відповіддю на лікування і ознакою ступеня супутніх функціональних порушень.

Особливо негативне значення для хворого має зниження рухової активності через болі в суглобах, кістках і м'язах. Перше, на що варто звернути увагу дітям та внукам, – скарга на біль в опорно-руховому апараті.

Яка ж основна причина виникнення таких болів?
Те, що відбувається з віком, – зниження кісткової маси і втрата щільності кістки – і лежить в основі розвитку остеопенії (зниження мінеральної щільності кісток) і остеопорозу, що і спричинює часті переломи кісток у такому віці. Основними локалізаціями переломів є хребет, шийка стегна і променева кістка.

Власне, компресійні переломи хребта часто і стають причинами болів, проте не завжди хворі пов'язують їх із травмою, а лікарі нерідко трактують як прояв остеохондрозу та спондильозу. Такі переломи виявляються або випадково, або під час рентгенографічного дослідження хребта з приводу виражених болів.

Якщо старші рідні кажуть, що в них болять кістки, це справді може бути лише проявом остеохондрозу або спондильозу, але слід пам’ятати, що не всі болі і переломи кісток пов'язані з цими захворюваннями. Останні необхідно диференціювати з такими патологічними процесами, як первинні і метастатичні пухлини (онкологічні процеси), остеомаляція (недостатнє відкладення солей кальцію в кістках), хвороба Педжета, периферична нейропатія (стан, викликаний ушкодженням одного або декількох периферичних нервів).

Щоб не пропустити одне з цих захворювань, необхідно вчасно провести діагностику. Лікар повинен зібрати скарги пацієнта та анамнез (історію захворювань), після цього може призначити наступні обстеження рентген, КТ (комп’ютерна томографія), МРТ (якщо є підозра на пошкодження нервових структур хребта), лабораторні обстеження тощо.

Чи можна запобігти віковим змінам кісток та супутнім ускладненням?
Кістки в різних людей відрізняються щільністю, шириною і міцністю. Утім, незалежно від індивідуальних особливостей людини з віком починають втрачатися як органічні, так і неорганічні речовини кісток – розвивається остеопороз. Тому кістки стають більш пористими і крихкими. Основним показником таких змін є зменшення щільності, а отже, і маси кісток. Під час таких змін виникають порушення функції опорно-рухового апарату, болі, зростає ризик переломів кісток. На жаль, сучасна медицина не може ефективно боротися з такими віковими змінами. Але для того, щоб сповільнити такі процеси, слід після 30 років профілактично вживати кальцій з вітаміном Д3 (за призначенням лікаря), а також після 50 років обов’язково здавати аналізи на рівень іонізованого кальцію в крові та проходити профілактичний огляд у лікаря-ревматолога.

автор лікар-ревматолог Віра Гаєвська

2016/11/23

Про дитячий сколіоз: що бачить рентгенолог і що рекомендує лікар-ортопед

Бічне викривлення хребта – сколіоз – трапляється дуже часто в дітей дошкільного та шкільного віку і стає причиною хвилювань батьків. Як і коли діагностувати, що варто знати про цю проблему, ми розпитали в лікарів Медичного центру Святої Параскеви.
«Найчастішою причиною розвитку сколіозу є неправильне формування хребетного стовпа в процесі росту дитини (тобто набутий сколіоз) внаслідок слабкості м’язів, малої фізичної активності, порушення правил стояння, сидіння та лежання, використання з малого віку планшетів/телефонів. Також виділяють вроджений та післятравматичний сколіози, які більш важкі в лікуванні», – зазначає дитячий лікар-ортопед Мар’ян Орач.

Не бити завчасно на сполох, але варто знати: дівчатка хворіють на сколіоз у 8 разів частіше і перебіг недуги в них значно важчий. Важливий фактор – спадковість, яка збільшує ймовірність захворювання у дитини на 15–30% . Що менший вік дитини, коли виявлено порушення, то тривалішим є період росту і несприятливішим прогноз.

Попри те, якщо ви помітили викривлення хребта не ставте відразу самостійно діагноз, адже розрізняють хибну поставу (функціональний сколіоз) і справжній сколіоз. Важливо вчасно провести диференційну діагностику, адже від цього залежить призначення ефективного лікування.

Хибною поставою (функціональним сколіозом) прийнято вважати таке бічне викривлення хребетного стовпа, яке виявляється тільки на спондилограмі (рентгенограмі) в положенні стоячи і зникає на спондилограмі в положенні лежачи, або може бути виправлене напругою м’язів спини (клінічно).

Справжнім або структуральним сколіозом вважають таке бічне викривлення осі хребетного стовпа, якому від самого початку притаманна стабільність, тобто деформація осі виявляється на спондилограмі (рентгенограмі) в горизонтальному положенні дитини, у вертикальному ж положенні вона, як правило, збільшується.

«Щоб встановити діагноз, лікар-ортопед призначає рентгенологічне обстеження. Таке дослідження проводять не тільки з метою встановлення діагнозу, з його допомогою виявляють ступінь викривлення осі хребта, визначають швидкість прогресування деформації на повторних спондилограмах (рентгенограма хребта), порівнюючи їх з вихідною, підбирають метод лікування, здійснюють фіксування дуги викривлення», – коментує лікар-рентгенолог Галина Щербата.

Що варто знати про обстеження «рентген хребта» при підозрі на сколіоз
У Медичному центрі Святої Параскеви обстеження проводять на багатофункціональному цифровому рентгенапараті, що має низькі дози опромінення (окремі протоколи для рентгенології дитячого віку), індивідуальну дозиметрію (чітка інформація про дозу опромінення в кожному окремому випадку) та забезпечує високу роздільну здатність, яскравість і контрастність зображення.

Проводять обстеження у вертикальному та горизонтальному положеннях пацієнта, щоб диференціювати справжній сколіоз та хибну поставу. Окрім хребта, захоплюють і кістки тазу, щоб визначити кісткову зрілість і ймовірне прогресування сколіозу. Залежно від зросту дитини виконують від 3 до 5 рентгенограм.
Можливості рентгенапарата у Медичному центрі Святої Параскеви дозволяють максимально захопити досліджувальну ділянку, обмежити кількість рентгенограм, оскільки розмір касети, яку використовують у рентгенографі, – 35 на 43 см.

Коли необхідно звернутися до лікаря
Профілактичний огляд ортопеда рекомендують всім здоровим дітям 1 раз на рік. Якщо ви дотримуєтеся цього правила, то ймовірно вчасно виявите порушення постави.

«Перші симптоми, які можуть виявити батьки, – асиметрія трикутників талії, різна висота кутів лопаток та плечей, поява відхилень хребта в бік на певному відрізку (грудний, поперековий). Виявивши ці порушення, зверніться до лікаря-ортопеда», – рекомендує дитячий лікар-ортопед Мар’ян Орач.

Щоб вибрати ефективну тактику лікування, лікар повинен володіти максимально повною інформацією, тому інколи додатково визначають ступінь кісткової зрілості хребта та швидкість прогресування сколіотичної деформації.

З метою отримання цієї інформації проводять тест Ріссера – визначають ознаки ймовірного прогресування І. І. Кона та І. А. Мовшовича. Зрозуміло, що якісна діагностика залежить не лише від класу обладнання, що є важливим фактором, але й від фаховості лікаря-рентгенолога.

Бажаємо Вашим дітям плідного навчального року і міцного здоров’я.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/11/17

Неуважний платить двічі. І не грошима, а здоров'ям

Будьте обережними. Наше природне прагнення заощадити час та гроші є доречним в багатьох життєвих ситуаціях. Однак якщо йдеться про здоров’я, то економія може призвести до ще більших видатків, і до ще більшої кількості обстежень.

Залишається якість.

А що означає якість, коли ми говоримо про діагностичні можливості апаратного обладнання медичного закладу? З цим питанням ми звернулися до фахівців.
Оксана Предземірська, лікар-радіолог Медичного Центру Святої Параскеви пояснює:
– Якісна діагностика передбачає: по-перше, високу здатність обладнання розпізнавати ту чи іншу патологію; по-друге, високу інформативність отриманих зображень для встановлення остаточного діагнозу. Власне в основі КТ і МРТ останнього покоління лежить інноваційна технологія, здатна «бачити» усі відхилення і цим допомагати лікарю своєчасно поставити точний діагноз, завдяки якій остеження є безпечним для пацієнта.

«Своєчасний» і «точний». Ось ці важливі слова, від яких залежить наше здоров’я чи одужання.

– У медичному центрі Святої Параскеви щодня ми встановлюємо десятки точних діагнозів і кожен з них – окрема історія людського життя, – продовжує Оксана Предземірська. – І найбільше тішить те, що переважно ці історії зі щасливим завершенням.

Сподіваємося ці живі приклади допоможуть нам зрозуміти, як важливо правильно оцінити прояви хвороби, та підібрати відповідне діагностичне обладнання.

Історія 1: «Неточний діагноз «відклав» народження дитини на 10 років».
Жінка 34-ох років 10 років мріяла про народження дитини. Стати щасливою мамою їй заважав колись поставлений діагноз «аневризма ниркової артерії». Тоді лікар запевнив – є великий ризик розриву стоншеної стінки артерії під час вагітності. Жінка довго вагалася, та все ж таки звернулась в медичний центр Св. Параскеви, для проведення КТ-ангіографії. Вона хотіла дізнатися, якою є товщина стінки аневризми і зрозуміти наскільки ризикованою є її мрія – народження дитини.

Обстеження виявило вроджену ваду розвитку «артеріо-венозну мальформацію», яка у весь цей час при УЗД обстеженнях всіма ознаками була схожа на аневризму.

При даній аномалії розвитку ниркових судин всі шари стінки сформовані правильно, однакової товщини і загроза розриву при такому навантажені як вагітність абсолютно відсутня.

– У цьому випадку, – коментує Оксана Предземірська, – КТ діагностика виявилась ефективнішою за УЗД і стала рятівним колом для сподівань сім’ї. Пройшовши це обстеження раніше, жінка могла би вже давно зважитись на народження довгоочікуваної дитини.

Історія 2: «Пухлина чи рибна кістка?»
Упродовж двох тижнів 65-річний чоловік відчував гарячку та біль у животі, коли вже не стерпів – звернувся до лікаря. При обстежені на УЗД діагностовано утвір тонкого кишківника. «Утвір», зазвичай, в першу чергу асоціюється зі злоякісними пухлинами, тому лікар прийняв рішення провести докладніше обстеження та скерував пацієнта на КТ.

При КТ виявлено інфільтрат з ознаками абсцедування (наповненої гноєм порожнини між петлями кішківника) та наявного в просвіті кишківника чужорідного тіла, подібного до риб’ячої кістки.

З діагнозом: «стороннє тіло тонкого кишківника, та підозрою на перфорацію риб’ячою кісткою». Пацієнта направлено на операцію, під час операції було видалено рибну кістку і ліквідовано загрозу життю чоловіка.

– Важливо наголосити, – додає Оксана Предземірська, – що вирішальними у встановлені цього діагнозу стали можливості ультрасучасного комп’ютерного томографа. На апараті старшого покоління, без зрізів та мультипланарних реконструкцій (можливість побудувати зображень у будь-яких площинах та надтонких зрізів), таку патологію виявити було би не можливо.

Про такі історії у стосунку до самого себе не хочеться думати. Бо хто ж мріє про недуги та хвороби? Однак увага до свого здоров’я здатна вберегти нас від багатьох неприємних маніпуляцій чи процедур.

Головне знати, що точна і своєчасна діагностика європейського рівня доступна в Україні кожному. З огляду на це й робіть вибір. Інакше, неуважний платить двічі, і не грошима, а своїм власним здоров’ям.
лікар-радіолог Оксана Предземірська

лікар-радіолог Оксана Предземірська










Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/11/16

Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі». Як правильно привчати дитину до горщика?

Процес привчання малюка до туалету – довготривалий. Вимагає емоційних напружень як від батьків, так і від їхнього чада. Наш лікар-педіатр Антон Асонов поділився кількома секретами безболісного привчання малюків до дорослого життя.
Коли варто привчати дітей до горщика?
Останніми роками використовується метод орієнтований на дитину або його ще називають фізіологічний метод. Цей прийом туалетного навчання враховує ступінь зрілості центральної нервової та сечовидільної систем, а також шлунково-кишкового тракту малюка. Якщо простіше, то починати треба тоді, коли дитина готова. За сучасними уявленнями, ця зрілість наступає від 18 до 24 місяців.

Якщо вашій дитині вже до 2-х років, а горщика вона боїться, то варто впевнитися у готовності малюка жити без підгузків.

Як переконатися в тому, що дитя готове ходити до туалету?
  1. Малюк тримає підгузок сухим більше 2-х годин.
  2. Розрізняє частини тіла та називає предмети одягу.
  3. Малеча активно демонструє обурення, коли підгузок брудний.
  4. Може сказати або показати, що хоче до туалету.
Якщо малюк справляється з усіма переліченими пунктами, але горщик не сприймає, батькам варто переконатися у правильності своїх дій.

Який має бути горщик і що з ним робити?
  1. Дитячий туалет варто купувати зі зручною спинкою і фізіологічними вигинами тіла.
  2. Теплий горщик – запорука успіху. Сідати на холодний, у більшості випадків, малюк не захоче.
  3. Це не іграшка, тому, аби горщик сприймався як предмет гігієни, не варто дозволяти дитині ним гратись.
Після того, як ви купили горщик, дитина має з ним познайомитися. Оберіть кімнату, де відтепер стоятиме новий предмет. Краще, якщо це буде туалетна кімната. Щодня дотримуйтеся певного ритуалу - малюк разом з татом або мамою заходять до туалетної кімнати, беруть горщик, роздягають і садять дитину. Якщо все вдалося, то дитя можна словесно похвалити. Після, одягаємося, беремо горщик, виливаємо вміст і миємо. Добре, якщо дитина бачитиме увесь процес та прийматиме в ньому участь. Така процедура, згодом, в дитини викликатиме тільки позитивні емоції.

Якщо щось з цього батьки зробили не так або дитина налякана та категорично не сприймає процес, бажано відставити горщик. Забути про нього на 2-3 тижні, а потім знову повернутися.

Як пришвидшити процес навчання?
Привчити маля до горщика допоможуть однолітки. Діти, які ходять до дитсадка, починають раніше проситися до туалету. Вони бачать приклад інших малюків. Якщо батьки в добрих стосунках з сусідами з дітьми, які вже ходять на горщик, можна запросити їх в гості для наочного прикладу.

Привчання дитини до горщика має бути системним - щодня. Один раз або два рази на тиждень не дадуть хорошого результату.

Якщо є можливість, то розпочинайте навчання влітку/весною. Підгузок залишаємо тільки на нічний сон, а решту часу, за потреби, можна легко перевдягнутися.

Чому дитину не варто «висаджувати» на горщик?
Метод раннього привчання до горщика (на першому році життя) – не ефективний. Він – не фізіологічний і доволі застарілий. Може викликати певні проблеми в дитини. Коли в такому малому віці ми «висаджуємо» дитину, то промовляємо певні слова «пі-пі» або «а-а». Фізіологічно дитина ще не може сама відчувати, що в неї наповнений січовий міхур або кишківник. Відповідно, акт сечовиділення або дефекації в малюка відбувається мимоволі. Таким чином, ми виробляємо в дитини певний умовний рефлекс.

На другому році життя цей умовний рефлекс зникає. Центральна нервова система дозріває, дитина самостійно починає контролювати свій кишківник і сечовий міхур. Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі» на неї вже не діють. Дитину потрібно перевчати, а це збільшує тривалість процесу вдвічі; викликає як в малечі, так і у всієї сім’ї тільки негативні емоції.

2016/11/14

Виявлення цукрового діабету: як, коли і в кого

Поширення цукрового діабету: Європа
Поширення цукрового діабету у світі з року в рік невпинно зростає. До 2025 року очікується збільшення  числа хворих на діабет до 64 млн. Припускають, що кількість випадків недіагностованого діабету в Європі перевищує 50%.

Цукровий діабет може бути причиною розвитку серйозних ускладнень внаслідок ураження багатьох органів та систем.
Насамперед при діабеті ушкоджуються:
Очі – діабетична ретинопатія є найпоширенішою причиною втрати зору в дорослих.

Головний мозок і мозковий кровообіг – 9% пацієнтів з цукровим діабетом перенесли інсульт; ризик розвитку інсульту у пацієнтів із цукровим діабетом у 2,5 раза вищий.

Серце і коронарний кровообіг – приблизно в 50% випадків причиною смерті пацієнтів з цукровим діабетом є ішемічна хвороба серця.

Нирки – 1/3 усіх випадків ниркової недостатності викликана цукровим діабетом.

Периферична нервова система – невропатія, ускладнення цукрового діабету, яке виявляється в 30–70% пацієнтів.

Периферичні судини – на пацієнтів з діабетом припадає практично половина всіх випадків ампутації кінцівок, а в 9–20% випадків протягом року – повторна ампутація.

Ви можете бути у групі ризику.

Пройдіть тест і дізнайтеся свою суму балів!
ЗапитанняТакНі
Ви жінка, яка народила дитину вагою понад 4 кг?10
Чи маєте Ви брата або сестру, хворих на діабет?10
Чи хворіють на діабет Ваші батьки?10
Чи важите Ви більше, ніж повинні при Вашому зрості?50
Вам менше ніж 65 років і Ви майже/зовсім не виконуєте фізичних вправ протягом дня?50
Ваш вік від 45 до 64 років?50
Ваш вік 65 років і більше?90
Якщо Ваша сума:
10 балів і більше – у Вас високий ризик діабету. Будь ласка, якнайшвидше покажіть цю форму Вашому лікарю. Пройдіть обстеження.

Від 3 до 9 балів – у Вас низький ризик діабету. Стежте за своїм здоров’ям. Якщо у Вас є зайва вага – позбудьтеся її. Будьте фізично активними більшу частину дня, не паліть. Вживайте продукти з низьким вмістом жирів, фрукти, овочі та продукти з цільного зерна. Якщо у Вас високий рівень холестерину чи підвищений артеріальний тиск – проконсультуйтесь із своїм лікуючим лікарем щодо ризику розвитку діабету.

Методи профілактики цукрового діабету 2-го типу
Незважаючи на те, що генетичні фактори відіграють важливу роль, Ви все-таки здатні впливати на стан свого здоров’я і вірогідність розвитку діабету.

Повнота і сидячий спосіб життя – найбільш вагомі фактори ризику, які Ви можете контролювати.

Слідкуйте за своєю вагою і збільшіть фізичну активність.

Дотримуйтеся дієти, це сприяє зниженню ваги.

Виконання фізичних вправ, навіть без зниження ваги, само по собі є ефективним методом профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Виконання фізичних вправ зі зниженням ваги – ще більш ефективний метод профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Паління – зло.

У великих дослідженнях доведена ефективність деяких препаратів, які можуть відтермінувати розвиток маніфестного діабету. Однак починати їх приймати варто лише після детального обговорення зі своїм лікуючим лікарем усіх «за» та «проти» такої терапії і можливих побічних ефектів.

Наступні декілька років обіцяють бути досить продуктивними в розвитку нових методів профілактики діабету. Однак наріжним каменем терапії все-таки залишається здоровий спосіб життя.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/11/11

Про гістероскопію в гінекології

Сучасна медицина прямує до малотравматичності та максимальної інформативності про всі діагностичні та лікувальні процедури. Щодо гінекологічних обстежень, то жінки, яким необхідно їх пройти, потребують особливого емоційного налаштування. Це викликано хибними уявленнями про ту чи іншу процедуру.

Сьогодні ми розповімо про вид діагностики, пов’язаний з оглядом матки, – гістероскопію, яка допомагає точно та швидко встановити діагноз і навіть провести лікування.
Огляд матки можна проводити кількома діагностичними методами: УЗД, МРТ (магнітно-резонансна томографія), гістероскопія.

Гістероскопія – лікувально-діагностична процедура, яка дає змогу оглянути канал шийки матки, порожнину матки та вічка маткових труб за допомогою оптичного інструмента – гістероскопа з виведенням зображення на відеомонітор.
На сьогодні єдиний високоінформативний метод – виявлення внутрішньоматкової патології – проведення оперативних втручань і маніпуляцій у порожнині матки під контролем ока. Забезпечує мінімальну травматичність, дозволяє проводити прицільне видалення поліпів ендоментрію.
Одразу хочемо зруйнувати міф, що вишкрібання та гістероскопія – це те саме. Насправді вони сумісні, тому їх помилково вважають однією і тією ж процедурою.

Завдяки гістероскопу ми маємо можливість робити ряд обстежень, які ще десять років тому здійснювали лише хірургічно. Наприклад, щоб оглянути внутрішній епітелій матки, робили надріз. Згодом цей метод замінила лапароскопія, проведення якої також вимагало робити прокол на матці.

Розрізняють два види гістероскопії: діагностичну (проводять, щоб підтвердити раніше поставлений діагноз) і лікувальну, або гістерорезектоскопію (застосовують, щоб видалити поліпи, міоми, спайки тощо).

Покази для проведення гістероскопії:
  • Порушення менструального циклу.
  • Непліддя.
  • Кровомазання в менопаузі.
  • Підозра на захворювання: субмукозна лейоміома матки, поліпи ендометрію, аномалії розвитку матки, аденоміоз, внутрішньоматкові синехії (зрощення), ранні стадії раку ендометрію, залишки плідного яйця або чужорідне тіло в порожнині матки.
  • Невиношування вагітності.
  • Оцінка ефективності та контроль під час проведення гормонотерапії.
Покази для проведення лікувальної гістероскопії:
  • Наявність у порожнині матки поліпів ендометрію.
  • Потовщення ендометріального шару (гіперплазії).
  • Наявність міоми матки, розташованої під ендометрієм.
  • Постійні рясні кровотечі з органу.
  • Наявність внутрішньоматкових перегородок і зрощень стінок органу.
  • Видалення з порожнини матки контрацептиву типу ВМС.
Жінка самостійно не може призначити гістероскопію, обов’язковим є призначення лікаря, адже до цієї процедури є ряд протипоказів: запальні процеси в сечостатевій системі, інфекційні захворювання в гострій стадії, пухлина на шийці матки, рясні кровотечі тощо.

Інколи перед проведенням процедури необхідно пройти попереднє лікування або ж лікар підбирає інший спосіб діагностики, проводять операцію із застосуванням інших технологій.

Лікувальна гістероскопія потребує підготовки: консультація лікаря, додаткові аналізи та діагностичні процедури. Обов’язкові аналізи перед лікувальною гістероскопією необхідно пройти за 10–14 днів до проведення процедури, якщо термін перевищує два тижні, треба зробити це повторно.
Проведення лікувальної гістероскопії розпочинається з попереднього огляду органу за допомогою гістероскопа, після чого його замінюють на гістерорезектоскоп. За допомогою цього складнішого приладу гінеколог видаляє з порожнини матки поліпозні утворення, міоми, розташовані під ендометрієм, а також розділяє зрощені стінки матки (синехії). Крім того, під час гістерорезектоскопії проводять забір тканин для гістологічного дослідження. Операція такого типу триває орієнтовно 30 хв.

Після проведення цієї процедури у більшості пацієнток спостерігаються незначні кров’яні виділення, можливі незначні тягучі болі внизу живота. Проте інтенсивність цих симптомів залежать від стану органів жінки на момент проведення операції та від індивідуальних особливостей (згортання крові, больовий поріг тощо).

Переваги проведення лікувальної гістероскопії в Медичному центрі Святої Параскеви:
  • Маніпуляцію проводять під загальним знеболенням. Через 2 год. пацієнт може йти додому.
  • Високий рівень комфорту і догляд медичного персоналу.
  • Обладнання експерт-класу Karl Storz (Німеччина).
  • Понад 1000 проведених оперативних втручань з використанням гістероскопії.

2016/11/09

Навіщо йти до лікаря?

Це, мабуть, одне з найбільш частих запитань серед тих, які ставлять собі люди. Чи швидше не ставлять, а просто не йдуть до лікаря, повністю покладаючись на власну «медичну грамотність» й інтернет.
За останні 15–20 років доступність, простота і швидкість отримання інформації завдяки новим технологіям, особливо інтернету, неодноразово змінювалися. Здавалося б, що може бути простіше, ніж «заґуґлити» свою проблему, пов’язану зі здоров'ям, – і на будь-якому з ваших гаджетів з'являться сотні чи тисячі варіантів її вирішення. Але це тільки на перший погляд, адже лише професіонал може правильно окреслити суть проблеми і напрям пошуку її вирішення. Навіть найбільш ерудована людина, але без досвіду і потрібних спеціальних знань, буде питати всесвітню мережу приблизно так: «головний біль», «біль у серці», «слабкість», «біль у животі» і так далі. Але мережа – не лікар, а тому вона уточнювальних і навідних запитань не поставить і зовні вас не оцінить, не відчує психоемоційного стану і не проведе об’єктивного огляду. В результаті, як показав досвід, людина часто йде помилковим шляхом в одному із двох напрямів:
  • переоцінки важкості власного стану, відходу в хворобу, самолікування, заснованого на примітивній рекламі та порадах з інтернету, рекомендаціях родичів і сусідів тощо з відповідними наслідками;
  • недооцінювання проблеми, яка справді існує і загрожує здоров'ю та життю, а обстеження та термінові лікувальні заходи не проводяться.
Як результат – нелікована гіпертонія, ускладнена інфарктом або інсультом, пізно виявлений цукровий діабет, туберкульоз, онкологічні захворювання на пізніх стадіях і багато іншого.

Інтернет дуже добрий для загальної інформації або для професіоналів. Довіряти йому своє здоров'я чи життя не варто. Навіть лікар помиляється. Але сучасний лікар має на озброєнні той самий інтернет з профі-сайтами та інші можливості, тому лікарські помилки за частотою та наслідками не можна порівняти з дилетантським використанням сучасної інформації.

І, нарешті, витрати на профілактику та раннє виявлення хвороб, якими б дорогими вони не здавалися, значно нижчі, ніж на лікування основного захворювання та його наслідків.

Тому, не вагаючись, ідіть до лікаря, розказуйте йому, як на сповіді, про свої проблеми – і це великою мірою позбавить Вас від можливих в найближчому майбутньому чи вже наявних загроз.

2016/11/04

Антибіотики наступають

Упродовж тисячоліть людство піддавалося інфекційним захворюванням, які забирали життя мільйонам людей і були основною причиною смерті.

Історія антибіотика бере свій початок з 1929 року, коли англійський мікробіолог А. Флемінг відкрив перший антибіотик – пеніцилін. Це започаткувало нову еру – еру антибіотика.
З того часу антибіотики широко ввійшли в практику лікарів. Це дало медикам можливість рятувати велику кількість життів. Але згодом постала проблема антибіотикорезистентності – з’являлися нові штами бактерій, нечутливі до дії антибіотика. Щоб боротися з ними, щороку винаходять нові, ширшого спектру, антибіотики, але водночас з’являються і штами, більш стійкі до дії антибіотиків, які стають великою проблемою для лікарів, особливо під час лікування дітей та людей старшого віку.

Крім того, ситуація з антибіотиками в сучасній Україні, є особливо небезпечною у зв’язку з вільним продажем цих препаратів у аптеках. Тому пацієнти часто при перших проявах ГРВІ прямують не до кабінету лікаря, а до аптеки. Вважаючи антибіотик «панацеєю» вони самостійно розпочинають лікування або, що ще гірше, лікують цим своїх дітей (для подолання ж вірусної інфекції в більшості випадків достатньо просто постільного режиму і симптоматичного лікування: зниження температури, дезінтоксикація).

Діти особливі: вони мають колосальний імунітет, у них швидко відбувається адаптація до змін температури, атмосферного тиску, добре виробляються антитіла до різних мікроорганізмів. Їхньому молодому організму у більшості легких випадків взагалі не варто заважати боротися з інфекціями.

Чого ми досягаємо, коли щоразу відчайдушно хапаємося за антибіотики:
  1. Пригнічуємо нашу унікальну мікрофлору, яку не вдається відновити навіть найкращими пробіотиками. Як наслідок можуть виникати ускладнення: дисбактеріоз, молочниця, кандидоз ротової порожнини. (Симптоми яких можуть з’явитися навіть через місяць після закінчення лікування!).
  2. Сприяємо розмножуванню грибків та ін. нечутливим до даного АБ мікроорганізмам.
  3. Інтенсивне розмноження грибків , як і сам АБ безпосердньо , сенсибілізує ( тобто алергізує) організм, у зв’язку з чим, значно почастішали випадки алергій та бронхіальних астм у молодих людей та дітей ( це дуже актуальна проблема).
  4. Як наслідок, розмножуються небезпечні антибіотикорезистентні штами бактерій, лікувати яких дуже складно.
  5. Антибіотик має токсичний вплив на печінку, нирки а також ін. органи.
Перелік наслідків негативного впливу антибіотиків можна продовжувати й далі, але…

Що необхідно знати, щоб якось виправити ситуацію:
  1. Антибіотики ефективні лише при бактерійних інфекціях, тобто хворобах, викликаних бактерійною флорою.
  2. Вони абсолютно непотрібні при:
    • - ГРВІ, грипі (ці захворювання викликані вірусами і антибіотик не має на них жодного впливу);
      - підвищенні температури (антибіотик не є жарознижувальним препаратом);
      - запальних процесах (антибіотик не має протизапальних властивостей);
      - при кашлі (кашель має велику кількість причин: вірусні інфекції, алергія, бронхіальна астма, підвищена чутливість бронхів до подразників зовнішнього середовища, куріння, туберкульоз, атипові процеси та ін.; і лише незначна частина різновидів кашлю пов’язана з бактеріями);
      - кишкових розладах (є безліч причин, які провокують діарею, блювання та ін. симптоми порушення в роботі ШКТ, і це необов’язково кишкова інфекція. Але навіть, якщо вона викликана бактеріями, лише лікар може визначити, який антибіотик в цій ситуації доцільний).
Звичайно, необхідно віддати належне антибіотикам. Вони у випадку раціонального призначення роблять дива і рятують життя наших пацієнтів. Але лише лікар здатний прийняти рішення про доцільність призначення, вибрати групу антибіотиків, визначити дозування, тривалість застосування, а, якщо виникає необхідність, – і комбінацію антибіотиків. В іншому випадку ці препарати є небезпечними для вашого здоров’я, а в деяких випадках – навіть життя!

Будьте уважні до себе і дійте розумно щодо свого унікального організму та його потреб! Міцного вам здоров’я!
лікар-терапевт Антоняк Н.Є.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/11/02

Розмова про антибіотики з лікарем-педіатром Ольгою Таринською

«Антибіотики – інструмент батьківського самолікування: ризики та застережння».
«Таблетки, сиропи… Чи заміняють вони внутрішньом’язове застосування ліків?»
«Як застерегтися від вживання антиботиків, до яких мікроорганізм має нечутливість?»

Відповіді на всі ці запитання та низку інших ми з’ясуємо в Ольги Таринської, лікаря вищої категорії, к.мед.н., доцента кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
– У багатьох батьків часто виникає проблема, яку вони стараються вирішити самостійно: давати дитині антибіотики чи ні. Як діяти в такій ситуації?

«Така ситуація, на жаль, буває дуже часто. Тому всім батькам треба знати, що антибактеріальну терапію може призначати тільки лікар. Самопризначення антибіотиків своїм дітям може не тільки не принести користі дитині, а навпаки, стати причиною дисбіозу кишківника або призвести до розвитку резистентності (нечутливості) мікроорганізмів до застосованого препарату», – зазначає Ольга Таринська, лікар-педіатр.

Отож, з’ясуємо детальніше, що таке антибіотики.
«Антибіотики (грец. αντι – проти, грец. βιοτικος – життєвий) – органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів та володіють здатністю пригнічувати розвиток або вбивати цих мікробів. Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин», – йдеться у вільній енциклопедії «Вікіпедія».

«Антибіотики використовуються для запобігання та лікування запальних процесів, що викликаються бактеріальною мікрофлорою. Вирішувати питання про призначення антибактеріальної терапії має лише лікар. Оскільки лише лікар може правильно поставити діагноз та вирішити: потрібно призначати антибіотики чи ні. Відповідно до протоколів лікування багатьох захворювань, є чіткі критерії призначення антибактеріальної терапії дітям, їх знає та застосовує лікар», – наголошує Ольга Таринська.

– З часу винаходу антибіотика розробили сотні його різновидів, що спонукало вчених класифікувати їх за певними критеріями: походженням, спектром дії, хімічною будовою тощо.

«Справді, існує велика кількість видів антибіотиків: природні (виділяють із живих бактерій або грибів), напівсинтетичні (модифікація природніх), синтетичні. За спрямуванням дії, розрізняють протигрибкові, антибактеріальні, протипухлинні. З класифікацією антибіотиків важливо ознайомитися для того, щоб розуміти, що різні препарати з однієї групи можуть діяти однаково. Тому, якщо немає покращення від призначеного антибіотика протягом певного часу, лікар може призначити інший», – коментує лікар-педіатр Ольга Таринська.

– Діти дуже болісно сприймають внутрішньом’язове введення антибіотиків, проте батьки часто переконані, що таблетки чи сиропи не мають такої ефективної дії. Як бути в цій ситуації?

«Важливо знати, що антибіотики мають антибактеріальну активність і під час зовнішнього застосування, і в біологічних середовищах організму при їх системному (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.) застосуванні. Тобто не обов’язково призначати антибіотик внутрішньом’язово (в уколах), такий же ж результат можна отримати від вживання антибіотиків перорально (в сиропі чи таблетках)!» – коментує лікар.

– Тобто необхідно тільки вибрати відповідний антибіотик, правильну дозу та термін призначення препарату?

«Звичайно, найкраще, якщо це можливо, виділити мікроорганізми та перевірити їхню чутливість до різних антибіотиків, тобто визначити антибіотикограму», – пояснює Ольга Таринська.

Антибіотикограма – аналіз на визначення чутливості патогенних організмів до протимікробних препаратів. Для аналізу можна брати мокроту, ділянки тканин, сечу, жовч тощо – залежно від локалізації проблеми. Так легше уникнути нечутливих (резистентних) антибіотиків.

– Які рекомендації щодо застосування антибіотиків?

«Всі настанови щодо цього може дати тільки лікар, який призначає певний антибіотик», – наголошує лікар-педіатр.

Якими б ви не були впевненими користувачами інтернету і не знаходили засоби лікування на всі випадки життя – не займайтеся лікуванням самостійно. Обережно ставтеся і до порад подруг, адже те, що допомогло малюкові подруги, не завжди буде корисним для вашої дитини – кожна ситуація індивідуальна та особлива.

Якщо у вас виникають запитання щодо доцільності призначення того чи іншого антибіотика лікарем, висловіть свої сумніви ще в кабінеті та отримайте пояснення.

Бережіть здоров’я дітей і прислухайтеся до порад лікаря!

Ольга Таринська, лікар вищої категорії, к.мед.н., доцент кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

2016/10/30

Вагітність – Божий дар!

Жоден гінеколог не здатний відповісти на питання: скільки разів може завагітніти жінка. Тому до кожної вагітності необхідно ставитися, як до останньої. Це не означає, що треба закривати очі на можливі вади розвитку плоду, які можуть призвести до мертвонародження або перетворити життя дитини та її батьків на катастрофу. На жаль, у зв'язку зі слабким розвитком соціальних конституцій, хворі діти – це проблема тільки конкретної сім'ї.
Вагітність поділяють на кілька періодів. Найбільший вплив на ембріон, а в подальшому – і на плід, має період від моменту імплантації плідного яйця до 12 тижнів вагітності. До цього часу відбувається формування органів і систем плоду, а в подальшому – збільшення розмірів і диференціювання тканин. Виходить, що найбільш важкі вади розвитку формуються в ранні терміни вагітності. Тому, що раніше жінка стане на облік у зв'язку з вагітністю – то краще для неї.

Важливою є консультація гінеколога щодо визначення гормонального фону і біохімічних показників крові (ниркових, печінкових та ін.). Грамотна і своєчасна корекція відхилень може суттєво вплинути на подальший розвиток плоду внутрішньоутробно, а також розвиток дитини після народження.

Також вагітна жінка до 12 тижнів проходить обстеження суміжних спеціалістів: терапевта, ендокринолога, окуліста, хірурга, отоларинголога, виконує ЕКГ з метою визначення патологій, здатних вплинути на розвиток вагітності, а в майбутньому – і розродження. Якщо виникає необхідність, перелік обстежень збільшують.

Інфекції. Як бути? Визначати до вагітності і лікувати чи лікувати після терміну плацентації (формування плаценти). На жаль, більшість антибактеріальних препаратів протипоказані під час вагітності і мають патогенну дію на плід. Проте не всі інфекції шкідливі для плоду в утробі матері. Частина мікроорганізмів чинять шкідливий вплив на плід, коли він проходить через родові шляхи та контактує зі слизовими оболонками матері (хламідіоз, стрептококова інфекція, диплококова інфекція). Всі нюанси в такій ситуації має врахувати та прийняти правильне рішення про застосування тих чи інших препаратів лікуючий лікар. Також лікар визначає ступінь шкоди конкретних препаратів для плоду під час лікування матері. Це ще один аргумент на користь підготовки жінки до планування вагітності! Також на малих термінах вагітності призначають препарати, що сприяють поліпшенню мікроциркуляції та запобіганню вад розвитку плоду.

І ось 11 тижнів вагітності! Перший пренатальний скринінг. Найважливіший в плані визначення хромосомних аномалій, вроджених патологій плоду, несумісних з життям, вроджених синдромів розвитку, аномалій розвитку органів і систем. Також визначають рівень кровотоку у венозній протоці, середній мозковій артерії, маткових артеріях. За отриманими показниками судять про ступені порушень кровообігу, що відбувається в системі мати-плід.

Це саме той термін, коли можна визначитися з прогнозом. І тільки сім'я, не лікар, вирішує питання про продовження вагітності. Лікар повинен розповісти про певні проблеми, дати медичні обґрунтування можливих ускладнень.

Раннє звернення в гінекологію, щоб стати на облік у зв'язку з вагітністю, діагностика захворювань, кореляція порушень – Ваш крок до щасливого материнства!

Вагітність – Божий дар! Будьте щасливі!


Наказ від 15.07.11 № 417 - Департамент охорони здоров'я

Графік візитів вагітної до лікаря

2016/10/27

Диспанкреатизм і хронічний панкреатит у дітей

На пострадянських просторах діагноз «хронічний панкреатит» набув неабиякої популярності, і доволі часто його ставлять навіть дітям. Під впливом зарубіжних публікацій та наукових досліджень вітчизняні педіатри поступово замінили діагноз «хронічний панкреатит» на «реактивний панкреатит» та «диспанкреатизм». Безсумнівно, у багатьох батьків ці назви, почуті під час обстеження їхніх дітей від лікаря, викликають страх.
Відомо, що підшлункова залоза – це орган, який бере участь у процесах травлення, продукуючи і виділяючи весь набір необхідних для перетравлення їжі ферментів у дванадцятипалу кишку. Ця функція підшлункової залози називається «екзокринною». Крім неї, у підшлункової залози є ще одна надважлива функція – «ендокринна», основне завдання якої – продукування та виділення гормону інсуліну у кров та підтримання певної концентрації цукру (глюкози) у крові. Тому оцінку діяльності підшлункової залози треба проводити всебічно, як її екзокринної, так і ендокринної складових. І тільки після підтвердження недостатності екзокринної функції підшлункової залози за даними копрограми (нейтральний жир у калі), фекальної еластази калу, α-амілази та ліпази сироватки крові, після верифікації об’єктивних змін розмірів або структури підшлункової залози за даними ультразвукового дослідження, а також за наявності відповідної історії хвороби (верифіковані напади гострого панкреатиту), діагноз «хронічний панкреатит» можна вважати правочинним.

Слід зазначити, що «справжня» недостатність функції підшлункової залози у дітей трапляється досить рідко і, як правило, зумовлена вродженими дефектами розвитку підшлункової залози або генетичними захворюваннями (муковісцидоз). Більш частим є тимчасове або відносне зниження екзокринної функції підшлункової залози, яке наші педіатри називають «диспанкреатизмом» і «панкреатопатією». Така транзиторна недостатність екзокринної функції підшлункової залози може бути зумовлена широкою низкою чинників (систематичне вживання «нездорової» їжі, перевищення кількості їжі, інфекційні захворювання кишківника, гастродуоденіт, гастрит, дискінезія жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, гельмінтози та ін.) і часто потребує втручання лікаря та медикаментозного лікування.

лікар-педіатр Юлія Тодика
Отже, менше діагнозів – більше діла!
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

2016/10/25

Підтримка грудного вигодовування

Грудне молоко є найціннішим харчовим продуктом для маленької, щойно народженої, людини. Його унікальність полягає не тільки в абсолютному балансі білків, жирів, вуглеводів, а й в особливому їхньому складі, притаманному лише людському молоку. Грудне вигодовування забезпечує зростання, швидкий розвиток і дозрівання центральної нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, кісток, органів шлунково-кишкового тракту, а особливо – імунітету.
Отже, життєва необхідність грудного молока для малюка є беззаперечною, а вибір виду вигодовування – безсумнівним і очевидним. Але часто молода мама стикається з низкою проблем, пов’язаних саме з грудним вигодовуванням, неправильне вирішення яких може призвести до зменшення лактації, появи психологічного дискомфорту як матері, так і дитини. Спеціалісти Медичного центру Святої Параскеви є щирими прихильниками грудного вигодовування дітей, тому завжди готові допомогти, дати пораду, бути поруч. Підходи педіатрів нашого закладу засновані на світових рекомендаціях і відповідають Глобальній стратегії щодо підтримки грудного вигодовування. Одразу зауважимо, що, відповідно до цих рекомендацій, ВИНЯТКОВО грудне молоко рекомендують дітям від народження до повних 6 місяців, грудне вигодовування дитини бажано продовжити до 2 років.

Нижче зупинимося на деяких питаннях, які часто турбують матусь-годувальниць:

– Як часто треба прикладати дитину до грудей?
– На сьогодні для здорового малюка та здорової матусі лікарі рекомендують режим вільного прикладання до грудей, тобто за бажанням дитини. Що це означає? Коли мати відчуває, що дитина голодна (малюк неспокійний, кричить, шукає груди), вона дає груди дитині. Це може бути 7, 10, і навіть 20 разів на добу для новонародженої дитини. Є діти, які ніби весь час хочуть їсти та «висять на грудях». У таких випадках мами, зазвичай, лякаються, що молока може не вистачити. Окрім цього, годувати дитину майже без відпочинку досить важко фізично для молодої матусі. Але такий режим вільного вигодовування – нормальне явище, і, як правило, до кінця 1 місяця життя дитини він «вирівнюється», проміжки між годуваннями збільшуються.

– Як зрозуміти, що дитині вистачає молока?
– Не всі мами відчувають «приплив» молока, не всі можуть його зцідити, а дитина може бути неспокійною через свій характер, кишкову коліку або з інших причин, то як же зрозуміти, чи все гаразд? Для цього існують об’єктивні ознаки, за якими можна оцінити «ефективність» грудного вигодовування: приріст маси тіла, достатня кількість сечовипускань (більше ніж 8 на добу для новонародженої дитини), наявність стільця, характерної для віку консистенції мінімум 1 раз на добу. Всі інші ознаки (неспокій дитини, роздратованість на грудях, відсутність відчуття «повних» грудей), які можуть вказувати на зниження лактації, або мати під собою інші причини, є непрямими.

– Чи можна палити під час годування?
– Зазвичай педіатри категорично негативно ставляться до годувальниць, що не кидають палити під час грудного вигодовування. Проте така категоричність часто призводила до швидкого завершення грудного вигодовування мамою. Але грудне молоко настільки цінне для маленької дитини, що сьогодні лікарі готові йти на компроміси. Тому, якщо жінка не може кинути палити під час грудного вигодовування, ми рекомендуємо зменшити, наскільки це можливо, шкідливі впливи на дитину, але зберегти грудне вигодовування. Можна зменшити кількість цигарок на добу, не палити у приміщенні, де перебуває дитина, не робити цього безпосередньо перед годуванням, мити руки та вмиватися після паління (щоб мінімізувати запах).

– Чи треба мамі-годувальниці дотримуватися дієти?
– Традиційно – так. Ми рекомендуємо виключати з раціону молодої матусі продукти, що можуть викликати здуття (виноград, білоголова капуста, лук, бобові та ін.), жирні та гострі страви, продукти, що часто викликають алергію (облігатні алергени). Але останнім часом з’являються дослідження, які вказують на відсутність впливу продуктів харчування, які їсть мати, – на дитину. Поки ці дані поодинокі, тому їх ще не можуть трактувати як рекомендації.

лікар-педіатр Юлія Тодика
автор лікар-педіатр Юлія Тодика
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

2016/10/20

Як ми перетворюємо наш душевний біль у хвороби

Як відомо, 60 % захворювань, з якими пацієнти приходять до лікаря, мають психосоматичну природу. Психосоматична означає психологічно зумовлена, тобто така, що виникає через психологічну сферу. Соматизація – виявлення болю через тілесні симптоми. Причиною соматизації може бути невміння людини переживати та виражати свої емоції в середовищі.

Чому виникає таке невміння? Воно, скажімо, могло сформуватися тому, що батьки не хотіли та не вміли сприймати емоції дитини, вважали, що емоції – це слабкість, це соромно: «А ну зберися, не плач, заспокійся». До того ж кожна сім’я має свою низку заборонених проявів емоцій: в одній – заборонено боятися, в іншій – це дозволено, але не можна злитися, ще в іншій – заборонено щиро радіти. У зв’язку з цим формується спеціальний спектр таких проявів емоцій, доступний дитині.
Ще одна з причин, через яку може сформуватися невміння переживати свої емоції – це те, що батьки самі бояться своїх емоцій, тому дитина не має що відображати. Або ж зовні в сім’ї все благополучно і шляхетно, всі спокійно говорять, не підвищують голосу, посміхаються, ввічливо поводяться, проте всередині у членів сім’ї бурлять емоції, але це не показують назовні. У такій ситуації дитина перестає звертати увагу на свої почуття та шукати зв'язок між тим, як вона відчуває всередині свого тіла злість, сум, страх. У результаті може сформуватися соціально успішна людина, яка довго терпітиме ставлення, що не прийнятне лише їй, але яке завдає шкоди та руйнує її. Через заборону емоцій діти навчаються не відчувати і терпіти.

Людям, які соромляться бути емоційними, корисно знати, що для кожної емоції характерний біологічно-соціальний зміст. Є сім базових емоцій, що мають свій хімічний еквівалент у крові людини: чуттєвість (сексуальність), радість, страх, сором, відраза, злість, сум. Розглянемо детальніше значення кожної з них.

Візьмемо, для прикладу, таку емоцію, яку вважаємо поганою – злість. Ця емоція насправді допомагає відчути, що її межі відсутні і дає можливість відстоювати їх.

Подавляючи таку емоцію, ми забираємо в себе право на комфорт, особистий простір та відстоювання власних інтересів.

Сум теж, здавалося б, неприємна емоція, яка дає нам можливість відчувати втрати і їхню цінність. Забороняючи собі або своїм дітям сумувати, ми блокуємо можливість звільняти місце від старого для чогось нового та відпускати те, що має піти.

Страх допомагає відчувати, що щось для нас є небезпечним. Безстрашні тварини давно б вимерли. Забороняючи боятися, ми закриваємо для себе відчуття реальності і втрачаємо можливість розрізняти вигадані страхи та реальні.

Та повернімося до того, чому може проявитися соматизація. Вона може стати наслідком несвідомого рішення не проявляти емоції. Наприклад, для людини характерні якісь нестерпні емоції: страх, злість, біль, але їх нема куди розмістити, про них важко комусь розповісти, бо здебільшого людині соромно витрачати чийсь час на свої проблеми. На стримування таких емоцій та тримання фасаду «в мене все гаразд» іде велика кількість енергії, а імунітет тим часом слабшає. В основі ж цього лежить рішення: «Я нікому не потрібний зі своїми проблемами», і люди, які живуть з такою думкою, як правило, дуже одинокі.

Ще одна причина соматизації – відсутність контакту фізичного симптому з душевним болем. Простіше кажучи, легше перейматися головним болем, ніж з роздумами про беззмістовність життя.

Або, наприклад, людина яка живе в дуже жорсткому режимі, робить багато справ, забирає в себе право на відпочинок, урешті-решт хворіє – організм у такий спосіб дає шанс відпочити, попіклуватися про себе, чого людина не робитиме, будучи здоровою.

Ще одна причина – самопокарання, наслідок несвідомих рішень у травматичних ситуаціях. Наприклад, заборона на задоволення. В такій ситуації, жінка, забороняючи собі право на задоволення, скажімо, після статевого акту, може переживати захворювання.


Підсумовуючи:
Запитайте в себе: «Чи вмію я переживати у своєму тілі свої емоції? Чи вмію я сприймати емоції своєї дитини?» – ці запитання допоможуть розпізнати Вам соматизацію Ваших захворювань.

автор Юлія Мальована

2016/10/13

До всесвітнього дня зору

Цього року Всесвітній день зору припадає на 13 жовтня (другий четвер жовтня).

Ми прагнемо привернути увагу до проблем сліпоти, порушення зору і реабілітації людей з порушенням зору і про це намагаємось нагадати не лише у визначений день, а упродовж року, готуючи для Вас корисні матеріали та інформативні пам’ятки.
Сьогодні ми зробили підсумок усіх матеріалів, що стосуються зору, опублікованих на наших ресурсах раніше.

Коротко про основні захворювання зору - Майже 285 млн. людей на планеті сліпі або мають дуже низький зір. Із них 39 млн. є повністю сліпими. 90% сліпих людей живуть у країнах з низьким рівнем доходів. 80% випадків низького зору чи сліпоти можна вилікувати або попередити. Майже 65% слабозрячих та сліпих людей мають вік за 50 років. Збільшення в популяції осіб старшого віку означає, що дедалі більше людей мають ризик погіршення та втрати зору внаслідок причин, асоційованих зі старінням (За даними ВООЗ та глобальної ініціативи VISION 2020).

Не бійтесь окулярів - Якщо Вашій дитині призначають окуляри, це не повинно стати причиною для паніки і песимізму. Своєчасне використання окулярів дозволяє в багатьох випадках повністю відновити нормальний зір.

Гімнастика для очей - Ці на перший погляд простенькі вправи забезпечують покращення кровопостачання тканин ока, підвищують тонус очних м'язів, знімають перевтому зорового апарату, розвивають здатність до концентрації погляду на ближніх об'єктах, підвищують здатність зорового сприйняття і оцінки об`єктів навколишнього простору, корегують функціональні дефекти зору.

Як зберегти зір дитини? - Це питання турбує дбайливих матусь ще за довго до того, як їхнє чадо ступить за поріг школи. Щойно розпочинаються шкільні будні – дитячі очі отримують багато навантажень.

Профілактика синдрому сухого ока - Ви можете не знати про синдром сухого ока, але майже напевно з ним стикались. Як боротись із сухістю і втомою очей при роботі за комп’ютером – читайте в нашій статті.

Багато імен однієї хвороби. Глаукома - Глаукома – це хронічне захворювання очей, що супроводжується ураженням зорового нерва з прогресуючим зниженням зору аж до сліпоти; при цьому підвищений внутрішньоочний тиск є провідним чинником розвитку захворювання та втрати зорових функцій.

Комп’ютерний зоровий синдром - Можна припустити, що у Вас комп’ютерний зоровий синдром (КЗС). Не лякайтеся, це не медичний вирок, а типовий наслідок вашої постійної та неправильної роботи за монітором персонального ПК. Проте всі симптоми можна вилікувати і навіть запобігти їм.

Аневризма головного мозку - Аневризми – це маленькі балоноподібні здуття мозкових артерій, що часто стають причиною жахливих крововиливів у головному мозку. В аневризмах дуже тонкі й делікатні стінки, а артеріальний тиск крові в них зазвичай високий. Тому, якщо аневризма розірветься, людина може загинути або отримати інсульт.

Цікаві факти про лінзи - Контактні лінзи – чудова альтернатива окулярам. І цьому винаходу вже понад 500 років! Ще в 1508 році всесвітньовідомий та геніальний Леонардо да Вінчі накреслив схему оптичного приладу, в якій через кулю, заповнену водою, людина з поганим зором могла краще бачити. Далі історія контактних лінз продовжилася у США, де вчені, удосконалюючи м’які лінзи, розробили матеріал гідрогелів, а згодом з’явилися гідрогелеві контактні лінзи. Такі лінзи вимагали певного режиму використання: щоденне обов’язкове занурення в дезінфікувальний розчин на ніч, сон в таких лінзах може викликати подразнення ока.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/10/12

Вакцинація: факти, які лякають батьків

Останнім часом багато батьків турбуються з приводу щеплень: чи безпечні щеплення для дітей, чи якісні вакцини, чи дозволяє стан здоров’я дитини вакцинувати її саме зараз… Щоб на цьому тлі уникнути безпідставних відмов або перенесень щеплень, батьки мають отримати грамотну консультацію лікаря.
Вплив ЗМІ
Основне завдання ЗМІ – створювати сенсації та рейтинги. Всю інформацію вони подають вже «проаналізованою», але, зазвичай, висвітленою однобоко.

Ускладнення
Так, вони можливі, як і після застосування будь-якого медичного препарату. Не можна заперечувати як поствакцинальні реакції, які бувають набагато частіше, так і ускладнення, які трапляються вкрай рідко. Але на противагу ставимо ускладнення інфекційних захворювань, найважче з яких – смерть. Дуже часто вирішальним у виборі стає особистий досвід, це можуть бути випадки поствакцинальних ускладнень когось із членів сім’ї або знайомих. Тут дуже складно вплинути, необхідно поінформувати маму про реальні ускладнення захворювання, про важливість правильного медичного відбору для вакцинації, про те, що схильність до поствакцинальних ускладнень не передається генетично, а реакція на щеплення не представляє небезпеки для життя дитини і є тимчасовою.

«Щеплення все одно на 100% не захищає від захворювання – навіщо ризикувати?»
Ні, щеплення на 100% не захищає. Головна мета вакцинації – запобігти генералізованій (розширеній) формі інфекції.

«Більшість інфекцій вже давно не існує, моя дитина від них не захворіє»
Інфекція може бути ліквідована тільки в тому випадку, якщо рівень колективного імунітету сягне майже 95%. У нашій реальності до цього астрономічно далеко, а інфекції повертаються.

«БЦЖ робити немає сенсу, тому що туберкульозна паличка навколо.
На туберкульоз хворіють тільки соціально неблагополучні люди зі слабким імунітетом»
Якщо у вашому під’їзді живе дядечко з відкритою формою туберкульозу, він напевно ходить з вами по одній сходовій клітці, користується одним ліфтом. Щодня чхає, кашляє і спльовує мокроту. Якими б соціально благополучними не були батьки, їхня дитина не захищена від туберкульозної палички.

«Щеплення виснажують імунітет», «Щеплені діти хворіють не менше від нещеплених, а іноді і частіше», «Вакцина викликає аутизм»
Імунітет являє собою динамічну систему, тобто щосекунди відбуваються ті чи інші процеси, контрольовані імунною системою. У тому числі і вироблення імуноглобулінів. З самого народження дитина отримує антитіла матері, які в подальшому повинні замінитися її власними. Ніякі імуномодулятори, до слова, не підвищують імунітет; стимулює вироблення захисних антитіл і запускає цілий каскад імунологічних реакцій тільки зустріч з антигенами. Таким чином, такий складний механізм не виснажується введенням дози вакцини, а навпаки: поповнюється новими білками, що несуть в собі захисну інформацію про збудника.

І про аутизм. Доведено, що немає ніякого зв’язку між цими явищами. Визнано усіма поважними світовими медичними спільнотами, навіть самим лікарем, який цей міф запустив в корисливих цілях.

Гомеопатія
Про гомеопатію, як явище в цілому, писати не будемо, вважаємо, що думка в кожного лікаря щодо цього сформована. На запитання: «Чому ви не вакцинуєте дітей?» багато мам відповідали, що, шукаючи інформацію, знайшли чудового гомеопата, який чітко пояснив, що таке щеплення і як вони вбивають наш організм.

«Я не проти щеплення, я не довіряю всіляким добавкам у вакцині»
Почнемо із ртуті, її найбільше бояться. Мертиолят – це сіль ртуті, між ними різниця, як між отруйним хлором і повсякденною сіллю – хлоридом натрію, це по-перше; а, по-друге, в 0,5 мл вакцини міститься приблизно 25 мкг цієї речовини в 0,05% концентрації, що не завдає шкоди організму, і, по-третє, міститься вона тільки в багатодозових вакцинах, таких як АДС, багатодозові вакцини від грипу. Імпортні вакцини максимально очищені від добавок і містять мінімальну кількість алергенів. Останнім часом здебільшого використовують ацелюлярну вакцину, яка вкрай рідко викликає побічні реакції. Щодо алюмінію. Алюміній використовують в якості адсорбента, і він практично повністю залишається в місці введення. Загалом вакцина не може містити один тільки антиген, його необхідно всіляко стабілізувати, знешкодити і при цьому не вбити, доставити в організм в потрібному вигляді і в певній кількості. Для цього необхідні допоміжні компоненти.

лікар-педіатр Марта Петришин
Ми не переконуємо кожну маму вже і негайно брати дитину і вести до кабінету щеплень, а хочемо, щоб батьки в пошуках інформації не зупинялися на різних форумах та альтернативній медицині, щоб не використовували чужі висновки і рейтингові передачі по телебаченню. Батьки мають усвідомлено прийняти рішення щодо щеплення своєї дитини, а якщо в них виникнуть питання – отримати грамотну консультацію лікаря.


лікар-педіатр Марта Петришин


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/10/11

Що означає біль

У кожного з нас є слабкі та вразливі місця, які миттєво реагують на життєві стреси і нагадують про себе недугами. Те, що в одного болить голова, а в іншого – поперек, залежить від типу характеру людини та сформованих реакцій на стрес.

Саме болючі місця можуть «підказати», що варто змінити у своєму характері. Справа в тому, що кожна частина тіла має свій психологічний зміст. Наприклад, спина – це наша властивість приймати підтримку від інших і надавати підтримку самим собі. Живіт і дихальні м’язи – це вміння справлятися з енергією потоків своїх власних емоцій. Передня частина стегон – властивість відстоювати власний простір, свої межі.
Якщо у Вас часто болить поперек, варто задуматися, чи не важко Вам суміщати те, що від вас очікують інші з Вашими власними бажаннями. Якщо ж відчуваєте біль між лопатками, запитайте в себе, чи вмієте Ви піклуватися про себе, чи відчуваєте свої потреби в життєвій гонитві. Якщо у Вас болить комірцева зона, зверніть увагу на те, скільки Ви берете на себе, де Ви самі серед усього піклування про інших.

Але чому все так відбувається і звідки береться весь цей психологічний зміст? Психологи, які працюють в тілесно орієнтованій практиці, що називається бодинаміка, вивчали зв'язок між моторним психологічним розвитками дитини.

Кожна дитина переживає однакові етапи моторного розвитку: вчиться повзати, сидіти, бігати, керувати дрібною моторикою. На кожному етапі активізується, тобто починає піддаватися свідомому контролю певна група м’язів, проходять процес становлення нові вміння. І паралельно з моторним розвитком відбувається психологічний, в якому теж є свої етапи. Наприклад, дитина починає вивчати свої потреби і свій ритм, вивчає світ, пробує свою силу. Саме це і свідчить про те, що в кожного м’яза є психологічна суть. Те, як дитина засвоїла уроки життя, закарбовується в її м’язах.

Від чого залежить успішність дитини? Відповідь очевидна: від реакцій її батьків, від того, наскільки вони знають, що потрібно дитині на кожному етапі розвитку і вміють та знають, як це їй дати.

Таким чином, дитячий досвід, «вплавлений» в наші м’язи, і кожен м’яз нашого тіла – це кіноплівка, на якій зберігається пам’ять про пережиті нами емоції, прийняті рішення.
Що ж зробити з усіма цими знаннями?
По-перше, якщо у Вас щось болить, не намагайтеся вбити цей біль таблетками і далі мчати по життю. З’ясуйте, що стоїть за ним, які емоції і який стан.

Ви можете говорити з болем, малювати його на папері, представляти як якогось персонажа – технік багато, головне відчути, які емоції стоять за Вашим болем.

Що вища наша тілесна і емоційна чутливість, то менша потреба організму збивати нас з ніг хворобами.
психолог Юлія Мальованая
Також варто слухати власне тіло ще до того, як Вам про це скаже захворювання. Є частини в нашому тілі, які іноді відчуваємо як зайві (наприклад, не знаємо, де подіти свої руки), чи такі, які погано відчуваємо (ступні, шия). Все це дає інформацію про вразливі чи жорсткі місця нашого характеру. І якщо Ви хоч трішки цікаві самому собі, знання з якою психологічною темою пов’язаний цей чи інший м’яз, зніме напругу і підкаже, що робити далі.
психолог Юлія Мальованая

Цікаві факти про лінзи

Контактні лінзи – чудова альтернатива окулярам. І цьому винаходу вже понад 500 років! Ще в 1508 році всесвітньовідомий та геніальний Леонардо да Вінчі накреслив схему оптичного приладу, в якій через кулю, заповнену водою, людина з поганим зором могла краще бачити. Далі історія контактних лінз продовжилася у США, де вчені, удосконалюючи м’які лінзи, розробили матеріал гідрогелів, а згодом з’явилися гідрогелеві контактні лінзи. Такі лінзи вимагали певного режиму використання: щоденне обов’язкове занурення в дезінфікувальний розчин на ніч, сон в таких лінзах може викликати подразнення ока.
Другі лінзи – удосконалені, їхня киснева проникність в рази вища ніж у попередників і відповідає потребам ока, що забезпечує комфортне носіння без сухості та подразнення. Сучасні контактні лінзи є дуже тонкими, м’якими і мають вигляд прозорої плівки, яку поміщають на поверхню ока.

Переваги лінз:
  • Відсутність обмежень у віці того, хто їх застосовує.
  • Використовуючи лінзи, легше коригувати зір, оскільки постійно змінювати окуляри – це дорого, а лінзи можна брати щомісяця інші – і бачити чіткіше.
  • Вони непомітні.
  • Комфортні під час транспортування (не займають багато місця).
  • Контактними лінзами зручно користуватись під час активних занять спортом, чого аж ніяк не можна в окулярах.
Лінзи рекомендують носити не більше ніж 12 год. на день, щовечора знімати, промивати та зволожувати. Це прості правила зручного використання лінз.

За допомогою лінз можна змінити колір очей, для цього передбачені кольорові лінзи, які стали важливим атрибутом стилю та іміджу людей.

Розрізняють такі типи кольорових лінз: стандартні (косметичні) – дають змогу непомітно змінити колір очей, а також карнавальні – для любителів екстравагантного та яскравого.

Ось ще кілька порад щодо правильного використання лінз:
  1. Одягати лінзи треба до нанесення декоративної косметики, також важливо зняти їх до вечірнього демакіяжу.
  2. Не користуватися під час носіння лінз косметикою, у складі якої багато хімії або яка виготовлена на водній основі з натуральними пігментами.
  3. Не можна використовувати контактні лінзи, коли хворієте на ГРВІ, грип.
  4. Оберігайте лінзи від потрапляння на них «неправильних» рідин (усіх, крім дезрозчину і чистої води).
  5. Не носіть лінзи, термін придатності яких закінчився, оскільки є ризик отримати запалення ока.
  6. Уникайте відвідування душу, лазні, басейну в лінзах – можливі почервоніння та подразнення.
  7. Раз на півріччя обов’язково відвідуйте окуліста і розповідайте йому, якими лінзами та розчинами для них ви користуєтеся.
лікар-офтільмолог О.Троян

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви: