Переваги сучасних діагностичних рентгендосліджень

У цій статті ми розповімо про переваги та можливості сучасної медичної техніки і лікування. Пацієнти нашого центру часто запитують про дозу опромінення, як це може вплинути на здоров’я, скільки часу триває обстеження та його доцільність. Про всі етапи обслуговування, починаючи від реєстратури і завершуючи лікарським висновком, ви прочитаєте у цьому матеріалі. Це дасть вам змогу дізнатися про систему роботи клініки зсередини та оцінити наші переваги.

Реєстратура (рецепція)
Це вагома складова обслуговування пацієнтів та «обличчя» компанії. У Медичному центрі Святої Параскеви медичні картки та іншу документацію зберігають в електронному вигляді. Це дозволяє оперативно обробляти всю інформацію про відвідувачів клініки, вносити її до єдиної бази даних та миттєво передавати від одного спеціаліста до іншого. Після разової реєстрації в базі даних створюється персональна медична картка – аналог вашої медичної книжки з поліклініки.

Медичне обладнання
Рентгенапарат
Попри те, що цю медичну машину винайшов українець Іван Пулюй, далеко не всі державні медичні установи нею забезпечені. Ті ж заклади, що оснащені рентгенапаратом, переважно використовують устаткування ще з радянських часів – малоефективне, з неякісним вихідним зображенням та високим рівнем опромінення. Медичний центр Святої Параскеви має сучасний рентгенкомплекс японського виробництва «Winscope Plessart Vivo». Це один з лідерів на ринку медобладнання, переваги якого визнані провідними спеціалістами у всьому світі. Серед цих переваг:
– Мультифункціональна цифрова підсистема, що опрацьовує вихідне зображення в режимі реального часу. Завдяки цьому лікар може миттєво зробити висновок про ті чи інші загрози для здоров’я пацієнта та оптимально розмістити його для найкращої демонстрації патології.
– Функція «скопія», що дає змогу у відеорежимі вивчити та зафіксувати роботу окремих органів чи систем.
– Камера із частотою 30 кадрів на секунду, що передає зображення на матрицю, з розширенням 1024×1024. Це допомагає лікареві отримати максимально чітку картину обстеженої ділянки та якісно описати патологію.
– Низькі дози опромінення. Сучасне устаткування виділяє в десятки разів менше х-променів, аніж його попередники, що робить його максимально безпечним для пацієнта. До прикладу:

Метод дослідження	Звичайний (старий) апарат	Сучасний цифровий апарат
Рентгенографія органів грудної порожнини	0,25–0,65 мЗв	0,02–0,06 мЗв
Цифрова флюорографія	0,03–0,06 мЗв	0,002–0,004 мЗв
Плівкова флюорографія	0,6–0,8 мЗв	0,15–0,25 мЗв

– Індивідуальна дозиметрія. Ця функція дає миттєву і точну інформацію про дози опромінення щодо кожного окремого випадку. Іншими словами, що більша маса тіла, то більшою є доза опромінення.
– Поєднання гнучкої механічної конструкції та новітнього програмного забезпечення дає змогу легко обслуговувати важкохворих. Додатково з’явилася можливість вносити зміни в освітлення та контраст кожного рентгендослідження в індивідуальному порядку.
– Медичний принтер сухого термографічного друку, що дозволяє отримувати рентгенологічні знімки дуже високої діагностичної якості. Цей принтер відповідає сучасним екологічним стандартам. А процес проявлення зображення у темному приміщенні за допомогою хімічних реактивів узагалі залишився в минулому. Принтер використовує термографічну плівку, нечутливу до денного світла. Тож весь процес відбувається у звичайних умовах рентгенкабінету, а робота системи нагадує принцип звичайного офісного принтера.

Лікарський висновок
Застосування сучасних медичних обладнань на практиці дає змогу лікареві-рентгенологу здійснити якісне діагностування у кількох напрямах:
– Клінічне:

1. Під час обстеження органів грудної порожнини (легені) в позицію входять два зображення (пряма та бокова проекція). Це дає можливість оцінити усі простори легень, що неможливо зробити за допомогою лише прямої проекції. Додатково вдається оцінити форми серця та кісткову структуру грудного відділу хребта.
2. Під час обстеження органів шлунково-кишкового тракту лікар може якісно відстежити функцію порожнистих органів в момент проходження через них контрастного розчину (барію). Усі етапи фіксуються за допомогою серійної фотозйомки (9–16 фото), що було неможливим у попередніх системах скопій.

– Функціональне. Висновок лікаря-рентгенолога створюється в рамках єдиного протоколу обстеження, що передбачає чітко визначену послідовність дій. Така система дозволяє контролювати якість медичного висновку та повною мірою забезпечити наступні послуги нашої клініки.

автор лікар-радіолог Дарій Павлів

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Плоскостопість у дітей: профілактика і застереження

Плоскостопість – дефект нижніх кінцівок, деформація стопи.

Коли дитині виповнюється 4 роки і ви досі помічаєте, що слід від її ніжки не є вигнутим і схожим на круасан, а швидше нагадує суцільну форму – це має вас насторожити.

Якщо помічаєте в малюка важку ходу, надмірне потіння ніг, що його п'яти біжать в боки, а коліна труться одне об одне все більше і більше, підошви взуття потерті з одного боку, і, крім того, дитина скаржиться на біль в підйомі (чи ногах нижче від колінка) – треба йти до ортопеда.

Вирішити проблему плоскостопості в маленьких дітей можна зазвичай завдяки спеціальним вправам, масажам і носінням зручного взуття чи спеціальних устілок.

Що треба робити для профілактики плоскостопості:

• Переконайтеся, що дитина ходить босоніж якомога частіше по м'якому ґрунті, наприклад, влітку по піску на пляжі або по траві. Заохочуйте її до бігу та до їзди на велосипеді, велобізі, самокаті, ігр з м’ячем (копання), вправ на шведській стінці.
• Купіть хороше взуття, виготовлене з м'якої шкіри, з жорсткою п’яточкою, зі стабілізацією щиколотки (але не більше ніж на два пальці) і підошвою з невеличким каблучком, але гнучкою, амортизуючою. Добре якщо у взутті буде профілактичний повздовжній супінатор – випуклість по внутрішньому краю взуття.

Що не робити:

• Не купуйте ортопедичне взуття без рецепта.
• Не заохочуйте свого малюка ходити занадто рано, наприклад, показуючи йому здалеку улюбленого ведмедика.
• Не змушуйте дитину носити взуття, успадковане від старших братів і сестер.
• Не купуйте взуття зі значним запасом по довжині.
• Не змушуйте дитину довго перебувати у одному стані, особливо – ноги нарізно, наприклад, розмовляючи з кимось на вулиці. Це положення спотворює коліна і плоскі стопи.
• Якщо дитина більш прихильна до видів діляьності в положенні сидячи (малювання, складання конструктора, читання) – обов’язково заохочуйте її до щоденних вправ, що сприяють накачуванню зв’язок і м’язів стоп, відвідування гуртків, пов’язаних з руховою активністю, бігом.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Невралгія – це «бунт» нервів... (невралгія язикоглоткового та потиличного нерва)

Як ми вже писали у попередній статті, невралгії – це «бунт» нервів, саме таким проявом, як біль вони сповіщають, що щось негаразд. Тому варто бути дуже уважним до приступів болю, як короткотривалих так і довготривалих, адже це сигнал про порушення, які обов’язково варто виявити.

Цього разу ми розглянемо невралгію язикоглоткового та потиличного нерва.

Невралгія язикоглоткового нерва – часто носить ідіопатичний характер (самостійне захворювання) і точно встановити її етіологію (походження) не можливо. Причини виникнення захворювання часто невідомі, але іноді невралгія язикоглоткового нерва виникає при неправильно розташованій артерії/вени, яка стискає язикоглотковий нерв, де нерв виходить зі стовбура головного мозку.

У рідкісних випадках причиною є пухлина в мозку або шиї, абсцес, аневризми області шиї (сонної артерії), розсіяний склероз, інфекції ЛОР-органів (отит, тонзиліт, хронічний фарингіт, синусит).

Симптоми включають: біль стріляючого, колючого характеру, відчуття ураження електричним струмом, частою скаргою є спотворення смаку – «все гірчить», або навіть стає дуже гірким. Іноді виникає відчуття дряпання в області глотки, відчуття стороннього тіла, неповного проковтування. Кожен напад болю триває від декількох секунд до 2 хвилин. Локалізація болю в ділянці кореня язика, задньої стінки глотки (особливо мигдалики)з іррадіацією в вухо, кут нижньої щелепи - в шию. Біль може провокуватися жуванням, прийомом надмірно гарячої або холодної їжі, кашлем, ковтанням, позіханням, звичайною розмовою.

Діагностика: Основою діагностики, звичайно є детальне уточнення скарг пацієнта.
Для підтвердження діагнозу використовуються наступні методи:

Рентгенографія черепа (верхньої і нижньої щелепи), для виявлення змін шилоподібного відростка (його структура та розмір), який відіграє важливу роль у розвитку захворювання.

МРТ головного мозку на предмет виявлення об’ємного процесу в головному мозку, а також комп’ютерна томографія.

УЗД судин голови та шиї. Дозволяє оцінити якість судинної стінки сонних артерій, наявність аневризм, атеросклерозу та інших утворів.

Лікування: звичайно симптоматичне( медикаментозне), фізіотерапевтичне, у випадку, якщо підтверджено, що існує механічне подразнення/перетиснення нерва у вигляді пухлини або об’ємного процесу рекомендовано оперативне лікування.

Невралгія потиличного нерва.
Невралгія потиличного нерва є наслідком защемлення, подразнення корінців малого або великого потиличного нерва і супроводжується вираженим больовим синдромом.

Причинами невралгії можуть бути: дегенеративно-дистрофічні зміни шийного відділу хребта, внаслідок чого відбувається подразнення нерва остеофітами, килою міжхребцевого диска, спазмованими м’язами шиї, травми шийного відділу хребта, які призводять до посттравматичної деформації та здавлення нервів, асептичне запалення корінців внаслідок переохолодження, ревматологічні захворювання шийного відділу хребта, пухлини в шийному відділі хребта, які здавлюють потиличні нерви.

Симптоми: Характерною ознакою захворювання є наявність тригерних больових точок, подразнення яких дуже болюче і може провукувати напад болю. Локалізується болю при невралгії потиличного нерва починається з верхньої частини шиї і поширюється по потилиці та тім'яної, скроневої ділянки. Біль стріляючого, пульсуючого, пекучого характеру, який може провокуватись тривалим ( вимушеним) нахилом голови, різким поворотом голови. Тривалість від декількох секунд до декількох годин або протягом доби.

Діагностика: Після ретельного неврологічного огляду та збору скарг, обов’язковим є проведення додаткових лабораторних та інструментальних досліджень: рентгенографія шийного відділу хребта, магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія шиї, біохімічний аналіз крові (ревмопроби, маркери запалення, сечова к-та, цукор крові).

Лікування: невралгії потиличного нерва починають з медикаментозних засобів. Допомагають в боротьбі з болем фізіотерапевтичні методи, лікувальний масаж також оперативне втручання.

Отже, невралгія піддається лікуванню. Проте процес буде більш ефективним, якщо комбінувати декілька видів терапії і не займатися самолікуванням.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Лесі Семенець та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Невралгія – «бунт» нервів... (невралгія трійчастого нерву)

Невралгія – це «бунт» нервів, які сигналізують про порушення та починають сповіщати про це біллю в області шкіри, слизових оболонок, м'язів. Складні сітки нервових волокон заповнюють все тіло. Вони інформують мозок про захворювання. Зазвичай приступи болі доволі сильні і інколи важко знайти причину, що викликала це.

Невралгія трійчастого нерва
Трійчастий нерв складається з трьох гілок – очної, верхньо- і нижньощелепної.

Причини виникнення невралгії трійчастого нерва:

• запальні захворювання придаткових пазух носа;
• здавлення всіх або однієї гілки трійчастого нерва;
• аневризми судин головного мозку;
• захворювання зубів;
• хронічні інфекційні захворювання – туберкульоз, бруцельоз, малярія;
• порушення обміну речовин – цукровий діабет;
• пухлини головного мозку.

Симптоми: Раптовий напад стріляючого, колючого або пекучого болю, тривалістю 1-15 хвилин або довше. Спровокувати біль може чищення зубів, вмивання обличчя, гоління, макіяж, розмова.
Якщо уражається очна гілка нерва –локалізація болю в області чола, верхньої повіки, скроні, надбрівної дуги. При ураженні другої гілки біль проявляється в ділянці носа, нижньої повіки, верхньої щелепи, лицевих м’язів. Ураження третьої гілки характеризується болями в ділянці нижньої щелепи, підборіддя, шиї. Нерідко при ураженні другої і третьої гілок виникає сильний зубний біль.

Діагностика невралгії трійчастого нерву:
Звичайно діагноз невралгії трійчастого нерву ставиться на підставі скарг хворого та неврологічного огляду. У діагностиці причини невралгії має значення магнітно-резонансна томографія (МРТ),вона дозволяє виявити рубцеві зміни, ознаки розсіяного склерозу, пухлини і судинні ушкодження,

Лікування: Невралгія трійчастого нерва успішно лікується медикаментозною терапією, фізіотерапевтичними процедурами іноді хірургічним втручанням.

Як ви могли зрозуміти, причин невралгії може бути багато. Тому дуже важливо вчасно звернутись до лікаря та провести відповідну діагностику.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Лесі Семенець та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Перирадикулярна терапія

В яких випадках лікар-невролог рекомендує перирадикулярну терапію у супроводі МСК (блокада)?

Показами до проведення такої процедури є ураження МХД – міжхребцевого диску (кила), ураження міжхребцевих суглобів (артроз), стеноз, звуження чи нестабільність хребтового каналу, внаслідок чого виникає подразнення або перетиснення нервового корінця,що стає причиною болю. Застосовуємо блокади, коли традиційне лікування: фармакологічне, фізіотерапевтичне є неефективним або як допоміжна терапія.

Цей метод допомагає у багатьох випадках позбутися болю в поперековій ділянці хребта та нижніх кінцівках, відновити рухи.

Водночас потрібно розуміти, що цей метод допомагає зменшити біль або позбутися його, проте проблему перетиснення корінця нерва це не вирішить.

Щоб зрозуміти причину проблеми потрібно попередньо обов’язково пройти МРТ.

Як проводиться процедура перирадикулярна терапія?
З метою мінімізації ризиків, пов’язаних з процедурою, перирадикулярну терапію проводять в асептичних (стерильних) умовах. Курс лікування триває від 1 до 5 сеансів. Інтервал між ними в середньому – 2 тижні. Процедуру проводять в положенні лежачи на животі.

Для кращої візуалізації місця та уникнення ускладнень – травмування нервового коріння вводять невелику кількість контрастної речовини, що допомагає лікареві чітко розмістити спеціальну голку під час проведення перирадикулярної терапії.

Безпосередньо в ділянку ураженого нервового корінця вводять переважно кілька препаратів, в тому числі глюкокортикостероїди (належать до підкласу гормонів). Ці препарати мають протизапальний, болезаспокійливий та протинабряковий ефект, тобто сприяють полегшенню.

Для перирадикулярної терапії необхідні значно менші дози лікувальних препаратів, щоб досягнути того ж ефекту, ніж при інших варіантах медикаментозної терапії.

А потрапляння препарату в конкретну зону ураження, зменшує вплив препаратів на весь організм.

Не треба боятися гормональних препаратів: одноразові введення з достатнім інтервалом (не раніше ніж через 2 тижні, якщо потрібні повторні ПРБ) впливу на гормональну систему не зроблять, окрім випадків, коли є наявні гормональні порушення.

Ефективність від блокад надзвичайно індивідуальна і це залежить від кількох чинників:

• тривалість больової симптоматики (хронічні болі зазвичай потребують кількаразового введення препаратів);
• розвиток хвороби (ураження декількох відділів хребта);
• вік хворого;
• супутні захворювання (неліковані метаболічні хвороби, які становлять обмеження до гормонального лікування).

Протипоказання:

• вагітність;
• період годування грудьми;
• порушення функції згортання крові або застосування антикоагулянтів;
• алергічна реакція на медикаменти (місцеві анестетики, контрастні йодовмісні препарати, глюкокортикоїдні препарати);
• онкопатологічні захворювання.

Що важливо пам’ятати пацієнтові після проведеної процедури?
Не можна забувати про рекомендації лікаря щодо подальшого способу життя. Часто за відсутності болю хворі забувають про свою недугу та продовжують піднімати важкі предмети, роблять різкі рухи, чим тільки провокують прогресування хвороби і в результаті повернення больового синдрому.

Якщо від блокади не було ефекту, потрібні подальше дообстеження пацієнта і, можливо, виявлення інших причин болю або ж консультація нейрохірурга та оперативне втручання.

Якщо ефект є, рекомендовано інтенсивне реабілітаційне лікування (фізіотерапія, вправи для укріплення м’язів спини) і (незалежно від ефекту) уникати різких рухів, переохолодження, підйому вантажів більше ніж 3–5 кг.

Кожен повинен пам’ятати, що він є партнером лікаря і лише в партнерській співпраці можна досягнути кращого результату.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Марті Балабанській та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

24 березня - всесвітній день боротьби з туберкульозом

24 березня всесвітній день боротьби з туберкульозом. Ми зібрали статті на цю тему, підготовані нашими лікарями, і нагадуємо про важливість володіти інформацією.

Туберкульоз - захворювання про яке варто нагадувати щороку
Пневмонія чи туберкульоз
Ви офісний працівник? Не думайте, що Вам не загрожує туберкульоз

Записатись на обстеження Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Сон малюка

Сон малюка – важлива складова його життя, а спокійний сон є важливим показником розвитку.

Спокійний сон малюка вночі залежить від безлічі факторів: здоров’я дитини, її самопочуття, вражень напередодні, хороших умов сну, зручного ліжечка, гарного апетиту. У дітей є власний біологічний годинник вже з самого народження, і він керує поведінкою малюка, його апетитом і бажанням спати. Вчені довели, що біологічний годинник закріплюється генетично, ще до народження малюка.

Причини неспокійного сну та їх вирішення
Якщо дитина погано спить у своєму ліжечку, за ніч прокидається кілька разів і хоче спати з батьками, то є два виходи з цієї ситуації. Найпростіший – брати дитину спати в батьківське ліжко. Можливо, дитину особливо нічого не турбує, але їй хочеться спати з мамою, їй тепло і комфортно, вона почувається захищеною.

Другий спосіб – зробити так, щоб дитина хотіла спати у своєму ліжечку. На допомогу прийде постільна білизна із зображеннями героїв з мультфільмів, улюблена іграшка, з якою малюк засне. Можна повісити над ліжком балдахін. Є ще один хитрий спосіб, який діє на малюків з 2–3 років: підкладати під подушку дитині маленький сюрприз (олівець, цукерку, наклейки), а після сну говорити, що це фея принесла, бо добре спав у своєму ліжечку. Дітей це дуже тішить.

Важливо дотримуватися режиму дня. Підйом, денний сон, споживання їжі – ці «процеси» мають щодня проходити в один і той самий час. Буває, що дитина не спить вдень, це обумовлено особливістю нервової системи. Просто створіть для дитини спокійну обстановку, хай полежить деякий час, ні в якому разі не змушуйте спати, можливо, для Вашої дитини денний сон не така гостра необхідність.

Якщо дитина спить в окремій кімнаті і часто прокидається, то встановіть нічник. Нічники світять тьмяно і не подразнюють очі, але водночас освітлюють кімнату. Прокинувшись, дитина побачить знайому обстановку і засне далі. Обов’язково слід перевітрювати кімнату безпосередньо перед сном, свіже повітря сприяє прискореному засинанню.

На годиннику незабаром північ, а чадо бігає по квартирі і зовсім не хоче спати! Або ж хоче спати, тре очі, починає вередувати, але заснути не може. Головне – знайти причину, чому малюк погано засинає. Можливо, він напередодні подивився мультфільм, який його вразив. Сталася якась подія (батьки посварилися, увечері приїхали гості, дитина чогось злякалася). Тому після 6 години вечора не варто дозволяти дитині переглядати мультфільми перед сном (крім спеціальних дитячих передач), грати в галасливі і рухливі ігри та вмикати голосно музику. Заснути відразу міцним сном допоможе вечірня прогулянка і ванна з настоєм трав меліси, м’яти, ромашки. Почитайте книжку, розкажіть історію з хорошим кінцем, ніколи не сваріть і не карайте дитину перед сном, адже під такими негативними враженнями вона засне нескоро. Полежіть поруч з дитиною, говоріть м’яким голосом, скажіть, як сильно її любите, погладьте по голові, обійміть.

Нині багато мам вмикають малюкам колискові на телефонах або програвачах, а діти все одно не засинають або навіть починають вередувати. Повірте, немає нічого кращого, ніж мамин голос. Навіть якщо мама вважає, що вокальні дані у неї відсутні, для дитини все одно не буде нічого ближчого і кращого, адже цей голос вона чула ще до народження.

Останнім часом неврологи рекомендують давати активним дітям, у яких є порушення сну, препарати магнію та екстракт валеріани. Для лікарів це найпростіший спосіб усунути проблему, однак мама повинна перепробувати всі способи та засоби поліпшення сну дитини, а якщо вони не допоможуть, вдаватися до лікарських засобів.

Позитивне ставлення до дитини, сон в один і той же час, вироблення особливого ритуалу перед сном формують у малюка рефлекс засинання.

автор лікар-педіатр Марта Петришин.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Вазомоторний риніт: причини, симптоми та методи лікування

Вазомоторний риніт – це хвороба, причиною якої здебільшого стає порушення тонусу кровоносних судин в носоглотці.

Найчастішими причинами захворювання є:

• тривале застосування судинозвужувальних, протизапальних і гіпотензивних препаратів;
• подразнювальна дія алергенів на слизову оболонку носа;
• зміни гормонального фону;
• різкі перепади температури повітря, вологості та атмосферного тиску;
• хронічні запальні зміни в носі та приносових пазухах;
• хронічний стрес.

Виділяють дві форми вазомоторного риніту: алергічну та нейровегетативну. Таким чином, тактика лікування прямо залежить від успішної діагностики форми риніту.

Нейровегетативна форма розвивається на фоні дисфункції вегетативної нервової системи. Дуже часто супутнім захворюванням є вегетосудинна дистонія. Симптоми цієї форми: погіршення носового дихання (більше в положенні лежачи, часто в одній з половин носа), сухість в носі, біль голови, підвищена втомлюваність.

Основним фактором алергічної форми завжди є алерген. Тому, при найменшому контакті з речовиною, до якої організм людини має підвищену чутливість, хворий скаржиться на закладення носа, чхання, рясні водянисті виділення з носа, сльозотечу. Такі пацієнти одночасно повинні проходити обстеження у фахівців-алергологів.

Діагностикою вазомоторного риніту завжди займається лікар-оториноларинголог. Правильність постановки діагнозу залежить від детально зібраних скарг, огляду лікарем та сучасних методів лабораторної діагностики. Наявність алергічної форми також можна підтвердити, якщо є підвищений рівень еозинофілів у загальному аналізі крові та рівня імуноглобуліну Е.

Лікування має бути кваліфікованим та залежати від форми вазомоторного риніту. Доволі часто лікування є симптоматичним і полягає в коригуванні способу життя. Якщо консервативне лікування не дає позитивних результатів, тоді слід вдаватися до оперативних втручань.

Якщо ви спостерігаєте наявність симптомів риніту, необхідно якнайшвидше звертатися до медичного закладу задля отримання кваліфікованої діагностики та призначення ЛОРом адекватного лікування.

автор лікар-оториноларинголог Ольга Плазова.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Порушення менструального циклу

Не вагітна і, начебто, ще далеко до менопаузи, а жінка може помічати різні порушення свого менструального циклу: затримку місячних, зміну їх періодичності, тривалості, характеру виділень, кровомазання між очікуваними менструаціями. Такі зміни впливають на емоційний стан, сон, продуктивність і самопочуття загалом.

У молодої жінки відсутність або порушення менструального циклу може мати дуже багато причин. Організм жінки – тендітна і багатогранна структура, вплинути будь які переживання чи нервове перенапруження на роботі.

Дуже часто причина доволі проста і легко ліквідовується, зокрема це можуть бути:

• Зайві фізичні навантаження. Часто жінки йдуть у спортзал, щоб за максимально короткий період скорегувати своє тіло, і виконують для цього надмірні навантаження, до яких організм не звик.
• Нервове напруження та стрес – ці проблеми доволі поширені, особливо в емоційних жінок, а обставин для хвилювання завжди знайдеться чимало.
• Прийом певних груп ліків: окремі антидепресанти, гормональні, протизаплідні препарати тощо можуть спровокувати порушення. Тому перед вживанням будь-яких ліків необхідно проконсультуватися з лікарем та з’ясувати всі ризики.
• Втрата ваги – дистрофія. Модельна зовнішність, якої прагнуть жінки, часто призводить до того, що організм не має можливості повноцінно функціонувати і може зреагувати відсутністю місячних.

І хоча всі наведені вище причини видаються простими, але й тут без поради лікаря не обійтися, адже необхідно грамотно повернути організм до початкового комфортного стану.

Порушення менструального циклу можуть спричинити більш серйозні захворювання:

• Проблеми зі щитоподібною залозою.
• Полікістоз яйників.
• Лейміома матки та інші гінекологічні захворювання (Міома не приведе до відсутності менструації. Навпаки, жінка може мати рясну менструацію за наявності міоми).
• Окремі інфекційні захворювання.
• Дисгормональні порушення.

У цих випадках порушення менструального циклу – симптом більш серйозних проблем. Їх необхідно вирішувати з допомогою гінеколога, який, якщо виникне потреба, скерує до ендокринолога. З чого ж потрібно розпочинати?

1. Консультація лікаря-гінеколога (кольпоскопія, УЗД), що дасть можливість після детального розпитування та огляду призначити ряд додаткових обстежень та досліджень, можливо консультації вузькопрофільних фахівців.
   
   Кольпоскопія – обстеження, під час якого лікар оглядає вульву, піхву та шийку матки під збільшенням, що дозволяє виявити: атрофічні зміни, гострокінцеві кондиломи, запалення шийки матки та піхви, передракові та ракові стани вульви, піхви та шийки матки. Деякі з цих захворювань можуть проявлятися епізодичними кровомазаннями чи кровотечами у спокої чи після статевих актів.
   
   Ультразвук жіночих статевих органів дозволить візуалізувати матку, яйники, ймовірну вагітність, наявні об’ємні утвори матки, маткових труб і яйників та інші відхилення від норми, а ці проблеми можуть проявлятися низкою симптомів: затримкою менструацій, їх нерегулярним ритмом чи рясними виділення під час критичних днів.
   
   Обов’язковим є обстеження грудних залоз. У віці до сорока років – УЗД, якщо більше – мамографія, адже часто гінекологічні проблеми стають супутниками проблем з грудними залозами. Контрольні обстеження грудних залоз кожній жінці рекомендується проходити щорічно!
2. Визначення рівнів гормонів:
    - хоріонічного гонадотропіну – підтвердить або виключить вагітність;
    - тиреотропного гормону – допоможе з’ясувати, чи є розлади в роботі щитоподібної залози, можливо доведеться звернутися до лікаря-ендокринолога;
    - фолікулостимулювального гормону – допоможе визначити функціональний стан яйників;
    - пролактину – визначить необхідність детального обстеження гіпофізу, що розташований в головному мозку і впливає на функціонування статевої системи жінки;
    - рівнів чоловічих статевих гормонів – так, так, вони також присутні в жіночому організмі! За їх надлишку пацієнтки скаржаться на волосся у невластивих ділянках тіла, висипання на шкірі, підвищену жирність шкіри обличчя, волосся та порушення з боку менструального циклу.
3. Дослідження на визначення збудників інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом (гонореї, мікоплазмозу, трихомоніазу, хламідіозу тощо).

Збудники інфекційних захворювань можуть спричиняти запалення матки і додатків (яйників та маткових труб), що своєю чергою, негативно відбивається на їх функції. При виявленні будь-якої з вищеперелічених інфекцій лікування потребує не лише пацієнтка, але і її партнер!

автор лікар-гінеколог Христина Козак.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Діагностика гельмінтів

Гельмінти (глисти) загрожують нам практично на кожному кроці: на роботі, вдома, у транспорті.

«Побутує думка, що гельмінтоз – суто дитяча проблема, насправді ж потерпають від глистів і дорослі. Іноді гельмінти «не дають про себе чути». Організм по­різному реагує на зараження глистами: в одних хворих бувають важкі розлади, в інших – жодних симптомів. Останнє трапляється частіше», – зазначає лікар-­терапевт Медичного центру Святої Параскеви Наталія Кучминда.

Симптоми, які можуть проявлятися при зараженні гельмінтами:

• тривале порушення травлення;
• дратівливість;
• втрата апетиту;
• худнення;
• нудота;
• біль у животі;
• метеоризм або пронос тощо.

Особливість гельмінтів – неймовірна плодючість. Самка аскариди здатна відкласти до 200 тис. яєць за добу. Тому, зволікаючи з діагностикою та лікуванням, хворий ризикує отримати значне отруєння організму цими паразитами.

Як розпочати боротьбу з глистами?
Лікування будь­якого захворювання починається з його діагностики. Одні захворювання виявити дуже легко, інші ж вимагають певних зусиль.

Пробравшись в організм, паразитичні черв’яки можуть прилаштуватися в будь­якому вподобаному ними місці. Саме тому виявити їх часто буває дуже складно.

Найчастіше серед інших прямих методів дослідження використовують дослідження випорожнень (копрологічне дослідження), оскільки велика частина гельмінтів паразитує у людини в кишківнику або органах, пов’язаних з ним протоками.

Одноразове дослідження випорожнень (фекалій) на наявність кишкових гельмінтів не завжди достатньо інформативне, його необхідно повторювати не менше ніж 3–4 рази. Негативний результат засвідчує лише те, що в цих випорожненнях сьогодні нічого не знайшли.

Імунологічні методи. Для діагностики гельмінтозів застосовують серологічні (реакції для визначення антитіл чи антигенів до певного збудника, засновані на реакціях імунітету – імунної відповіді організму на певний збудник) й алергійні реакції.

Цей метод зазвичай рекомендують, якщо є підозра на гельмінти, які локалізуються в тканинах. Важливо провести контроль не лише, щоб виявити паразитів, а й у процесі лікування здійснити контроль його ефективності (дегельмінтизації).

Для повної діагностики рекомендовано застосовувати усі вказані методи. Проте в правильному напрямку щодо аналізів Вас завжди скерує лікар­терапевт.

Після виявлення паразитів в організмі треба обов’язково провести відповідне ефективне лікування, залежно від групи гельмінтів.

З профілактичною метою аналізи на гельмінти необхідно робити щорічно, навіть, якщо Вас не турбують жодні симптоми – можливо, паразити причаїлися.


Методи лабораторної діагностики гельмінтозів
Прямі методи (паразитологічні) ґрунтуються на безпосередньому виявленні самих гельмінтів, їхніх фрагментів, личинок і яєць.

Матеріали дослідження
Фекалії.
Сеча.
Дуоденальний вміст (дослідження вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого за допомогою ендоскопії).
Мокротиння, кров, шкіра тощо.

Непрямі методи (імунологічні)
Допомагають виявити зміни в людському організмі у результаті дії на нього гельмінтів за допомогою серологічних та алергічних реакцій.

Матеріали дослідження
Клінічне дослідження крові (загальний аналіз крові) на виявлення еозинофілів, збільшення яких може свідчити про
наявність гельмінтів.

лікар­-терапевт Наталія Кучминда

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:

(032) 295-4-000

(067) 295-4-000

(095) 295-4-000

або ж електронною формою

Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

www.medcenter.lviv.ua

Read More

Ударно-хвильова терапія – консервативне лікування патологій опорно-рухового апарату

Артрози, запальні процеси в тканинах після травм (тендиніти, епікондиліти ), остеохондрози, слабо концилідовані переломи – усього цього можна позбутися завдяки ударно-хвильовій терапії (УХТ) – методу лікування під впливом дії низькочастотних звукових хвиль на пошкоджені ділянки.

Принцип дії: вібрації, які утворює високотехнологічний апарат, здійснюють вплив на уражену ділянку, внаслідок чого покращується кровообіг та живлення пошкодженої ділянки, руйнуються фіброзні утворення.

Захворювання, для лікування яких рекомендовано УХТ:

• біль в опорно-руховому апараті;
• п’яткова шпора;
• хронічний синовіт;
• артрози;
• незрощені переломи;
• спортивні травми.

Кількість сеансів коливається від 3 до 10, з певним інтервалом. Тривалість сеансу до 10 хвилин. Кожен випадок лікар розглядає індивідуально та призначає певну кількість сеансів, тому в таких випадках дуже важлива попередня консультація лікаря-ортопеда-травматолога.

Позитивну динаміку: зниження больових відчуттів, прискорення загоєння пошкоджених тканин та покращення кровообігу можна спостерігати вже після кількох перших сеансів. Проте, щоб зберегти сталий ефект, не варто припиняти призначений курс. Інколи необхідно провести локальні блокади ураженої ділянки.

Ускладнень після такої терапії не буває.

Протипокази до проведення УХТ:

• вагітність;
• пухлинні захворювання;
• наявність кардіостимуляторів;
• цукровий діабет; (важка форма)
• гнійники в ураженій ділянці.

Якщо діагностовано артроз, лікарі-ортопеди-травматологи Медичного центру Святої Параскеви рекомендують проводити комплекс заходів: ударно-хвильову терапію, а по її завершенні, при необхідності – введення збагаченої тромбоцитами плазми, яка діє як хондопротектор і протизапальний середник. Збагачена тромбоцитами плазма містить особливі фактори росту. Вони відіграють одну з найбільш важливих ролей у відновленні хрящів та травмованих м’язів.

У Медичному центрі Св.Параскеви проводять обробку крові пацієнта з ціллю отримання тромбоцитарної збагаченої плазми.

Цю процедуру виконують лікарі-ортопеди-травматологи Теофіл Миронович Підлісецький та Валерій Зіновійович Недокус, за потреби – із УЗД-супроводом.

Щоб досягнути позитивного ефекту, необхідно зробити 2–3 ін’єкції з кількаденною перервою.

Таким чином при комплексному лікуванні ми можемо забезпечити консервативне лікування вищезгаданих патологій.

Більше про метод ін’єкційної терапії плазмою можете дізнатися за лінком.

Дізнатись ціни на послуги та записатися на прийом можна за телефонами:
+38 (032) 295-4-000
+38 (067) 295-4-000
+38 (095) 295-4-000
А також за формою.

Отримуйте найсвіжіші новини, долучившись до нас в соціальних мережах: Facebook, Instagram, Twitter.

Read More

Екскурс у світ обстежень шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишковий тракт людини – система органів, яку можна метафорично уявити у вигляді маленького заводу зі злагодженою системою подачі, переробки продуктів харчування, відокремлення і транспортування поживних речовин та виділення з організму неперетравлених залишків. Кожне відділення: печінка, жовчний, шлунок, товста та тонка кишки відповідають за свою частину роботи. Злагоджена або порушена робота цих органів впливає на наше самопочуття. Якщо б ми уявляли себе на підприємстві, то, зрозуміло, не виникало б питань, чому кожен відділ потребує планової або профілактичної перевірки, не кажучи вже про моменти, коли «пішло щось не так». Такої ж перевірки потребує і наш шлунково-кишковий тракт. Призначити необхідний контроль-обстеження повинен лікар гастроентеролог.

Завдяки розвитку медичного обладнання, діагностичних можливостей кожен орган ШКТ можна оглянути зверху і зсередини, з мінімальним втручанням в організм людини.

Ультразвукова діагностика (УЗД) дає можливість побачити розмір, розташування органів, структуру тканин, а от про те, що відбувається всередині органа інформують ендоскопічні обстеження.

Щоб ви могли зрозуміти, чим відрізняється колоноскопія від езофагогастродуоденоскопії, подаємо схему, що показує, який метод обстеження дає змогу «побачити» той чи інший орган зсередини. Все це об’єднується поняттям відеоендоскопія. Високотехнологічні тонкі та гнучкі ендоскопи забезпечують простоту, надійність та швидкість виконання ендоскопічних процедур.

Те, що ми знаємо про свій шлунково-кишковий тракт, обмежується, здебільшого, шкільними знаннями з біології та власними відчуттями: болем, важкістю, здутістю тощо.

Сьогодні лікар-ендоскопіст може дослідити практично кожен сантиметр шлунково-кишкового тракту. Так, наприклад, гастрит з кишковою метаплазією лікареві вдається бачити завдяки відеогастроскопії. Новітня технологія покращеної візуалізації дає змогу збільшити зображення у 200 разів.

Це дозволяє діагностувати рак на ранніх стадіях і виявляти дрібні поліпи.

Важливо проводити ендоскопічні обстеження людям певного віку (після 50 років), навіть у випадку, якщо не турбують жодні симптоми. Адже поліпи, зокрема, можуть розвиватися абсолютно безсимптомно.

Як відбувається обстеження

Езофагогастроскопія (гастроскопія)
За 3–5 хв. до початку обстеження горло зрошують 10% розчином лідокаїну. Пацієнта вкладають на спеціальну кушетку, на лівий бік, медична сестра контролює положення пацієнта і стежить за його станом. Лікар вводить апарат через ротову порожнину. Обстеження відбувається протягом 5–7 хв.

Ендосоноскопія
Дослідження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням, як езофагогастродуоденоскопію, за допомогою відеоендоскопа, на кінці якого розташований радіально скануючий ультразвуковий датчик. Використання у приладі високих частот ультразвуку забезпечує високу якість зображення, недосяжну при звичайному ультразвуковому обстеженні. Окрім цього, метод не має променевого навантаження і дозволяє оцінити стінки порожнистих органів (стравохід, шлунок, кишківник) в місці ураження.

Колоноскопія
Напередодні обстеження пацієнт готує кишківник до огляду за допомогою спеціальних препаратів. Обстеження проводять, створивши потрібний медикаментозний фон або під загальним знечуленням. Перед початком обстеження пацієнтові вимірюють частоту пульсу, рівень артеріального тиску, вводять катетер у периферійну вену. Пацієнт переодягається у спеціальний одноразовий одяг (шорти, халат, бахіли), лягає на спеціальну кушетку, на лівий бік. Щоб створити сприятливий для обстеження фон, внутрішньовенно вводять відповідні медикаменти (спазмолітик + знеболювальне). Якщо проведено загальне знечулення, обстеження починають після того, як пацієнт засне. Ендоскоп, змазаний гелем з лідокаїном, вводять у пряму кишку через задній прохід. Завдяки сучасним тоненьким апаратам обстеження викликає мінімум дискомфорту та виключає травми й пошкодження.

Капсульна ендоскопія
Підготовка триває 2–3 дні. Пацієнт ковтає одноразову стерильну відеокапсулу, після чого ця капсула переміщується природнім шляхом по шлунково-кишковому тракту. Капсула має розмір великої вітамінки (11 мм х 24 мм). Всередині є відеокамера з чутливим сенсором, а також вмонтованим джерелом світла. Під час проходження у шлунково-кишковому тракті капсула робить близько 60 тисяч високоякісних знімків, які автоматично надсилаються на записувальний пристрій в жилеті, одягненому на пацієнта. По закінченні дослідження відеокапсула виходить з організму природним шляхом, а відеоінформацію з пристрою для запису зображення переносять на комп’ютер. За допомогою спеціальної програми лікарі переглядають зображення, оцінюють отриману відеоінформацію та роблять діагностичний висновок.

Дуоденоскопія з ретроградною холангіопанкреатографією РХПГ
Обстеження за допомогою відеодуоденоскопа під контролем рентгенапарату, призначають у випадках необхідності дослідити камені в протоках та вивчити анатомію проток перед операцією тощо.

Перед проведенням РХПГ необхідно провести езофагогастродуоденоскопію, УЗД органів черевної порожнини, зробити аналіз крові на білірубін, трансамінази, амілазу. Обстеження виконують натще.

Як відбувається обстеження
Обстеження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням (подібно до езофагогастродуоденоскопії) за допомогою дуоденоскопа. Виконують ендоскопічну катетеризацію великого дуоденального сосочка і в просвіт загальної жовчної протоки вводять рентгенконтрастний препарат. Роблять рентгензнімок жовчних шляхів.

Більше про діагностику шлунково-кишкового тракту читайте в авторському блозі Ступницького А.І.

Ознайомитися з підготовкою до обстеження, а також з більш детальним описом проведення діагностики можна на нашому сайті.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More