Невдовзі весна, а не за горами й літо – сезон суконь, легких блуз, топів і інших видів відкритого вбрання та купального сезону. З першим яскравим промінням сонця констатуємо для себе, що шуби, пальта і великі теплі светри, які в холодну пору приховували недоліки нашої фігури, скоро залишаться в минулому, тож необхідно терміново приводити в тонус своє тіло.
З любов'ю до себе та свого організму рекомендуємо не виснажувати себе дієтами та голодуванням, а дарувати найкраще – піклування, збалансоване і здорове харчування.
З огляду на це, нагадуємо, що в Медичному центрі Святої Параскеви приймає чудовий лікар-дієтолог Ольга Юріївна Муштрук, яка допоможе Вам скласти індивідуальний раціон та позбутися зайвих кілограмів.
Сьогодні ж, ще до того, як Ви до нас завітаєте, пропонуємо познайомитися з Ольгою Юріївною.
Ми не будемо розпитувати нашу співбесідницю про дієти, білки та вуглеводи, а розмовлятимемо про мандри, захоплення, вибір професії та багато іншого, адже пані Ольга – дуже цікава особистість. Отож, знайомимось!
– Ольго Юріївно, розкажіть трішки про себе. У Вас дуже цікава географія родоводу.
– Народилася я в теплому місті Одесі, де всі люди надзвичайно життєрадісні, відкриті та усміхнені. Але, оскільки мій батько військовий, то до школи я пішла вже в Ризі, там ми жили до мого сьомого класу. У цій школі було кілька російськомовних класів, в одному з яких я і навчалася. Школа була особливою: попри традиційні шкільні предмети там навчали етикету, поваги до викладачів та старших. Наприклад, зустрівши дорослого у школі, необхідно було зробити реверанс при вітанні, аналогічно – коли виходив до дошки. Також обов’язковим було подякувати за оцінку, не зважаючи на те, якою вона була. У школі на перервах ніхто не бігав, натомість діти прогулювалися по колу, а якщо хтось таки порушував правило, то його зупиняли і застосовували покарання – заставляли стояти в кутку. Насправді навчання було доволі суворим. Пізніше, вже з сьомого класу, я вчилася у Львові. І спочатку на мене дивно дивилися, коли я за звичкою, виходячи до дошки, робила реверанс. Тут я навчалася у математичному класі (дуже любила точні науки). На мою думку, вони систематизують думки людини і дисциплінують.
По завершенні школи навчалася у медичному інституті в Москві, але згодом, зробивши велике коло, повернулася до Львова. Сюди забрав мене мій майбутній (на той час) чоловік, оскільки походив звідси.
– Як прийшов Ваш вибір спеціальності?
– Цей вибір тягнеться ще з давніх часів, від мого прапрадіда, якого у 1887 році з Полтавської губернії призвали до армії в Одеський госпіталь, де він 20 років прослужив санітаром. Там і одружився та залишився в Одесі (цей факт засвідчує письмовий документ, який вдалося зберегти з тих часів як сімейну реліквію).
Моя мама теж мріяла бути лікарем, але через одруження та народження дитини покинула навчання. У нашій сім’ї завжди говорили, що хтось повинен продовжити медичну династію. У мене зародки фаху, мабуть, з’явилися ще в першому класі, коли мене призначили санітаркою класу, як це колись було заведено. Мама мені пошила спеціальну велику сумку з червоним хрестом. Отож, коли у всіх дітей руки були в чорнилі, мої завжди «прикрашала» зеленка. Усіх учениць-санітарок шкільна медсестра збирала на навчання: вчила обробляти рани, надавати допомогу. Це мені сподобалося, тому я й вибрала медицину, по іншому не могло бути.
Спочатку я мріяла, що буду вірусологом і навіть планувала винайти вакцину від грипу. В інституті відвідувала наукове товариство, долучалася до різних досліджень. Мені легко давалося те, що потребувало філігранної роботи. Але, коли повернулася до Львова, все склалось по іншому. Займалася терапією, але в кінцевому результаті вибрала дієтологію: я прихильник твердження, що хворобу необхідно попереджати, а не лікувати. А харчування та фізична активність – основа нашого здоров'я, і за цим буде майбутнє. Привчати ж до культури ставлення до власного здоров'я необхідно з першого класу, адже додаткові «запчастини» до свого організму не купиш.
– Ми знаємо , що Ви дуже активна людина. Можливо, не завжди є вільний час в міру професійної зайнятості, проте, очевидно, маєте улюблену справу, непов’язану з роботою? Розкажіть про неї!
– Колись, в часи дефіциту, я любила в’язати та шити. У моїй родині всі жінки мали хист до цього. Прабабуся була моделісткою, до 1917 року мала власну майстерню з пошиття одягу. А от тепер, коли маємо великий асортимент на ринку моди, надаю перевагу читанню. Люблю класику і сучасну літературу, наприклад, Харукі Муракамі та інших сучасних авторів. Звичайно, люблю виїжджати на природу, на дачу, до озера, коли хоч трішки тепліє.
Раз на рік стараємося поїхати на екскурсію за кордон, щоб подивитися і дізнатися більше про інші місця.
– Ви надзвичайна оптимістка. Що допомагає Вам зберігати чудовий настрій і доброзичливість? Можливо, є універсальний рецепт?
– Я ніколи не заздрю. Вважаю, що людина може зробити квітучий сад з того, що має. І, як сказав класик Л. Толстой, необхідно вірити в можливе щастя, щоб бути щасливим. Щодо цього варто перечитувати класиків: там багато мудрості, розуміння людей і їхніх характерів, філософії, яка не старіє і не змінюється з роками. Тому деякі книжки перечитую по кілька разів, бо з часом по-іншому їх сприймаю.
– Розкажіть про свої улюблені місця, міста, які Вам доводилося відвідувати!
Із закордонних країн люблю маленьку республіку Сан-Марино. Якщо читати казки, романи, то саме таке містечко, як столиця Сан-Марино, є казковим у своїх мініатюрних вуличках, будиночках. З Європейських – Відень, дуже схожий архітектурою зі Львовом, лише більший.
– Ваші побажання нашим читачам?
– Відкрию нашим читачам рецепт: якщо будете дотримуватися здорового харчування та активного способу життя, довголіття і здоров'я Вам гарантоване.
Дякую!
0 коментарі :
Дописати коментар