Комплексні обстеження чоловіків, жінок та дітей

Щорічні обстеження - запорука здорового, а від так щасливого життя кожної сім'ї

Програма контролю та раннього виявлення гіпертонічної хвороби #тиск_ОК

Рівень артеріального тиску – це показник, який треба тримати під контролем завжди

Рентген обстеження дозволяє точно оцінити стан легень

Рентгенографія показує усі без вийнятку захворювання:від пневмонії до онкології

Щороку УЗД до 40 років

Щороку УЗД до 40 років, мамографія після 40 років для раннього виявлення раку грудних залоз

Показ дописів із міткою Медицина на хлопський розум. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Медицина на хлопський розум. Показати всі дописи

2017/04/14

Невралгія – це «бунт» нервів... (невралгія язикоглоткового та потиличного нерва)

Як ми вже писали у попередній статті, невралгії – це «бунт» нервів, саме таким проявом, як біль вони сповіщають, що щось негаразд. Тому варто бути дуже уважним до приступів болю, як короткотривалих так і довготривалих, адже це сигнал про порушення, які обов’язково варто виявити.

Цього разу ми розглянемо невралгію язикоглоткового та потиличного нерва.
Невралгія язикоглоткового нерва – часто носить ідіопатичний характер (самостійне захворювання) і точно встановити її етіологію (походження) не можливо. Причини виникнення захворювання часто невідомі, але іноді невралгія язикоглоткового нерва виникає при неправильно розташованій артерії/вени, яка стискає язикоглотковий нерв, де нерв виходить зі стовбура головного мозку.

У рідкісних випадках причиною є пухлина в мозку або шиї, абсцес, аневризми області шиї (сонної артерії), розсіяний склероз, інфекції ЛОР-органів (отит, тонзиліт, хронічний фарингіт, синусит).

Симптоми включають: біль стріляючого, колючого характеру, відчуття ураження електричним струмом, частою скаргою є спотворення смаку – «все гірчить», або навіть стає дуже гірким. Іноді виникає відчуття дряпання в області глотки, відчуття стороннього тіла, неповного проковтування. Кожен напад болю триває від декількох секунд до 2 хвилин. Локалізація болю в ділянці кореня язика, задньої стінки глотки (особливо мигдалики)з іррадіацією в вухо, кут нижньої щелепи - в шию. Біль може провокуватися жуванням, прийомом надмірно гарячої або холодної їжі, кашлем, ковтанням, позіханням, звичайною розмовою.

Діагностика: Основою діагностики, звичайно є детальне уточнення скарг пацієнта.
Для підтвердження діагнозу використовуються наступні методи:

Рентгенографія черепа (верхньої і нижньої щелепи), для виявлення змін шилоподібного відростка (його структура та розмір), який відіграє важливу роль у розвитку захворювання.

МРТ головного мозку на предмет виявлення об’ємного процесу в головному мозку, а також комп’ютерна томографія.

УЗД судин голови та шиї. Дозволяє оцінити якість судинної стінки сонних артерій, наявність аневризм, атеросклерозу та інших утворів.

Лікування: звичайно симптоматичне( медикаментозне), фізіотерапевтичне, у випадку, якщо підтверджено, що існує механічне подразнення/перетиснення нерва у вигляді пухлини або об’ємного процесу рекомендовано оперативне лікування.

Невралгія потиличного нерва.
Невралгія потиличного нерва є наслідком защемлення, подразнення корінців малого або великого потиличного нерва і супроводжується вираженим больовим синдромом.

Причинами невралгії можуть бути: дегенеративно-дистрофічні зміни шийного відділу хребта, внаслідок чого відбувається подразнення нерва остеофітами, килою міжхребцевого диска, спазмованими м’язами шиї, травми шийного відділу хребта, які призводять до посттравматичної деформації та здавлення нервів, асептичне запалення корінців внаслідок переохолодження, ревматологічні захворювання шийного відділу хребта, пухлини в шийному відділі хребта, які здавлюють потиличні нерви.

Симптоми: Характерною ознакою захворювання є наявність тригерних больових точок, подразнення яких дуже болюче і може провукувати напад болю. Локалізується болю при невралгії потиличного нерва починається з верхньої частини шиї і поширюється по потилиці та тім'яної, скроневої ділянки. Біль стріляючого, пульсуючого, пекучого характеру, який може провокуватись тривалим ( вимушеним) нахилом голови, різким поворотом голови. Тривалість від декількох секунд до декількох годин або протягом доби.

Діагностика: Після ретельного неврологічного огляду та збору скарг, обов’язковим є проведення додаткових лабораторних та інструментальних досліджень: рентгенографія шийного відділу хребта, магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія шиї, біохімічний аналіз крові (ревмопроби, маркери запалення, сечова к-та, цукор крові).

Лікування: невралгії потиличного нерва починають з медикаментозних засобів. Допомагають в боротьбі з болем фізіотерапевтичні методи, лікувальний масаж також оперативне втручання.

Отже, невралгія піддається лікуванню. Проте процес буде більш ефективним, якщо комбінувати декілька видів терапії і не займатися самолікуванням.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Лесі Семенець та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Невралгія – «бунт» нервів... (невралгія трійчастого нерву)

Невралгія – це «бунт» нервів, які сигналізують про порушення та починають сповіщати про це біллю в області шкіри, слизових оболонок, м'язів. Складні сітки нервових волокон заповнюють все тіло. Вони інформують мозок про захворювання. Зазвичай приступи болі доволі сильні і інколи важко знайти причину, що викликала це.

Невралгія трійчастого нерва
Трійчастий нерв складається з трьох гілок – очної, верхньо- і нижньощелепної.
Причини виникнення невралгії трійчастого нерва:
  • запальні захворювання придаткових пазух носа;
  • здавлення всіх або однієї гілки трійчастого нерва;
  • аневризми судин головного мозку;
  • захворювання зубів;
  • хронічні інфекційні захворювання – туберкульоз, бруцельоз, малярія;
  • порушення обміну речовин – цукровий діабет;
  • пухлини головного мозку.
Симптоми: Раптовий напад стріляючого, колючого або пекучого болю, тривалістю 1-15 хвилин або довше. Спровокувати біль може чищення зубів, вмивання обличчя, гоління, макіяж, розмова.
Якщо уражається очна гілка нерва –локалізація болю в області чола, верхньої повіки, скроні, надбрівної дуги. При ураженні другої гілки біль проявляється в ділянці носа, нижньої повіки, верхньої щелепи, лицевих м’язів. Ураження третьої гілки характеризується болями в ділянці нижньої щелепи, підборіддя, шиї. Нерідко при ураженні другої і третьої гілок виникає сильний зубний біль.

Діагностика невралгії трійчастого нерву:
Звичайно діагноз невралгії трійчастого нерву ставиться на підставі скарг хворого та неврологічного огляду. У діагностиці причини невралгії має значення магнітно-резонансна томографія (МРТ),вона дозволяє виявити рубцеві зміни, ознаки розсіяного склерозу, пухлини і судинні ушкодження,

Лікування: Невралгія трійчастого нерва успішно лікується медикаментозною терапією, фізіотерапевтичними процедурами іноді хірургічним втручанням.

Як ви могли зрозуміти, причин невралгії може бути багато. Тому дуже важливо вчасно звернутись до лікаря та провести відповідну діагностику.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Лесі Семенець та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2017/03/26

Перирадикулярна терапія

В яких випадках лікар-невролог рекомендує перирадикулярну терапію у супроводі МСК (блокада)?

Показами до проведення такої процедури є ураження МХД – міжхребцевого диску (кила), ураження міжхребцевих суглобів (артроз), стеноз, звуження чи нестабільність хребтового каналу, внаслідок чого виникає подразнення або перетиснення нервового корінця,що стає причиною болю. Застосовуємо блокади, коли традиційне лікування: фармакологічне, фізіотерапевтичне є неефективним або як допоміжна терапія.

Цей метод допомагає у багатьох випадках позбутися болю в поперековій ділянці хребта та нижніх кінцівках, відновити рухи.

Водночас потрібно розуміти, що цей метод допомагає зменшити біль або позбутися його, проте проблему перетиснення корінця нерва це не вирішить.

Щоб зрозуміти причину проблеми потрібно попередньо обов’язково пройти МРТ.

Як проводиться процедура перирадикулярна терапія?
З метою мінімізації ризиків, пов’язаних з процедурою, перирадикулярну терапію проводять в асептичних (стерильних) умовах. Курс лікування триває від 1 до 5 сеансів. Інтервал між ними в середньому – 2 тижні. Процедуру проводять в положенні лежачи на животі.

Для кращої візуалізації місця та уникнення ускладнень – травмування нервового коріння вводять невелику кількість контрастної речовини, що допомагає лікареві чітко розмістити спеціальну голку під час проведення перирадикулярної терапії.

Безпосередньо в ділянку ураженого нервового корінця вводять переважно кілька препаратів, в тому числі глюкокортикостероїди (належать до підкласу гормонів). Ці препарати мають протизапальний, болезаспокійливий та протинабряковий ефект, тобто сприяють полегшенню.

Для перирадикулярної терапії необхідні значно менші дози лікувальних препаратів, щоб досягнути того ж ефекту, ніж при інших варіантах медикаментозної терапії.

А потрапляння препарату в конкретну зону ураження, зменшує вплив препаратів на весь організм.

Не треба боятися гормональних препаратів: одноразові введення з достатнім інтервалом (не раніше ніж через 2 тижні, якщо потрібні повторні ПРБ) впливу на гормональну систему не зроблять, окрім випадків, коли є наявні гормональні порушення.

Ефективність від блокад надзвичайно індивідуальна і це залежить від кількох чинників:

  • тривалість больової симптоматики (хронічні болі зазвичай потребують кількаразового введення препаратів);
  • розвиток хвороби (ураження декількох відділів хребта);
  • вік хворого;
  • супутні захворювання (неліковані метаболічні хвороби, які становлять обмеження до гормонального лікування).
Протипоказання:
  • вагітність;
  • період годування грудьми;
  • порушення функції згортання крові або застосування антикоагулянтів;
  • алергічна реакція на медикаменти (місцеві анестетики, контрастні йодовмісні препарати, глюкокортикоїдні препарати);
  • онкопатологічні захворювання.
Що важливо пам’ятати пацієнтові після проведеної процедури?
Не можна забувати про рекомендації лікаря щодо подальшого способу життя. Часто за відсутності болю хворі забувають про свою недугу та продовжують піднімати важкі предмети, роблять різкі рухи, чим тільки провокують прогресування хвороби і в результаті повернення больового синдрому.

Якщо від блокади не було ефекту, потрібні подальше дообстеження пацієнта і, можливо, виявлення інших причин болю або ж консультація нейрохірурга та оперативне втручання.

Якщо ефект є, рекомендовано інтенсивне реабілітаційне лікування (фізіотерапія, вправи для укріплення м’язів спини) і (незалежно від ефекту) уникати різких рухів, переохолодження, підйому вантажів більше ніж 3–5 кг.

Кожен повинен пам’ятати, що він є партнером лікаря і лише в партнерській співпраці можна досягнути кращого результату.

Дякуємо за підготовку цього матеріалу лікарю-неврологу Марті Балабанській та лікарю-неврологу Владиславі Павліш.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2017/03/24

24 березня - всесвітній день боротьби з туберкульозом

24 березня всесвітній день боротьби з туберкульозом. Ми зібрали статті на цю тему, підготовані нашими лікарями, і нагадуємо про важливість володіти інформацією.

Туберкульоз - захворювання про яке варто нагадувати щороку
Пневмонія чи туберкульоз
Ви офісний працівник? Не думайте, що Вам не загрожує туберкульоз

Записатись на обстеження Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2017/03/05

Вазомоторний риніт: причини, симптоми та методи лікування

Вазомоторний риніт – це хвороба, причиною якої здебільшого стає порушення тонусу кровоносних судин в носоглотці.
Найчастішими причинами захворювання є:
  • тривале застосування судинозвужувальних, протизапальних і гіпотензивних препаратів;
  • подразнювальна дія алергенів на слизову оболонку носа;
  • зміни гормонального фону;
  • різкі перепади температури повітря, вологості та атмосферного тиску;
  • хронічні запальні зміни в носі та приносових пазухах;
  • хронічний стрес.
Виділяють дві форми вазомоторного риніту: алергічну та нейровегетативну. Таким чином, тактика лікування прямо залежить від успішної діагностики форми риніту.

Нейровегетативна форма розвивається на фоні дисфункції вегетативної нервової системи. Дуже часто супутнім захворюванням є вегетосудинна дистонія. Симптоми цієї форми: погіршення носового дихання (більше в положенні лежачи, часто в одній з половин носа), сухість в носі, біль голови, підвищена втомлюваність.

Основним фактором алергічної форми завжди є алерген. Тому, при найменшому контакті з речовиною, до якої організм людини має підвищену чутливість, хворий скаржиться на закладення носа, чхання, рясні водянисті виділення з носа, сльозотечу. Такі пацієнти одночасно повинні проходити обстеження у фахівців-алергологів.

Діагностикою вазомоторного риніту завжди займається лікар-оториноларинголог. Правильність постановки діагнозу залежить від детально зібраних скарг, огляду лікарем та сучасних методів лабораторної діагностики. Наявність алергічної форми також можна підтвердити, якщо є підвищений рівень еозинофілів у загальному аналізі крові та рівня імуноглобуліну Е.

Лікування має бути кваліфікованим та залежати від форми вазомоторного риніту. Доволі часто лікування є симптоматичним і полягає в коригуванні способу життя. Якщо консервативне лікування не дає позитивних результатів, тоді слід вдаватися до оперативних втручань.

Якщо ви спостерігаєте наявність симптомів риніту, необхідно якнайшвидше звертатися до медичного закладу задля отримання кваліфікованої діагностики та призначення ЛОРом адекватного лікування.

автор лікар-оториноларинголог Ольга Плазова.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2017/02/25

Діагностика гельмінтів

Гельмінти (глисти) загрожують нам практично на кожному кроці: на роботі, вдома, у транспорті.

«Побутує думка, що гельмінтоз – суто дитяча проблема, насправді ж потерпають від глистів і дорослі. Іноді гельмінти «не дають про себе чути». Організм по­різному реагує на зараження глистами: в одних хворих бувають важкі розлади, в інших – жодних симптомів. Останнє трапляється частіше», – зазначає лікар-­терапевт Медичного центру Святої Параскеви Наталія Кучминда.
Симптоми, які можуть проявлятися при зараженні гельмінтами:
  • тривале порушення травлення;
  • дратівливість;
  • втрата апетиту;
  • худнення;
  • нудота;
  • біль у животі;
  • метеоризм або пронос тощо.
Особливість гельмінтів – неймовірна плодючість. Самка аскариди здатна відкласти до 200 тис. яєць за добу. Тому, зволікаючи з діагностикою та лікуванням, хворий ризикує отримати значне отруєння організму цими паразитами.

Як розпочати боротьбу з глистами?
Лікування будь­якого захворювання починається з його діагностики. Одні захворювання виявити дуже легко, інші ж вимагають певних зусиль.

Пробравшись в організм, паразитичні черв’яки можуть прилаштуватися в будь­якому вподобаному ними місці. Саме тому виявити їх часто буває дуже складно.

Найчастіше серед інших прямих методів дослідження використовують дослідження випорожнень (копрологічне дослідження), оскільки велика частина гельмінтів паразитує у людини в кишківнику або органах, пов’язаних з ним протоками.

Одноразове дослідження випорожнень (фекалій) на наявність кишкових гельмінтів не завжди достатньо інформативне, його необхідно повторювати не менше ніж 3–4 рази. Негативний результат засвідчує лише те, що в цих випорожненнях сьогодні нічого не знайшли.

Імунологічні методи. Для діагностики гельмінтозів застосовують серологічні (реакції для визначення антитіл чи антигенів до певного збудника, засновані на реакціях імунітету – імунної відповіді організму на певний збудник) й алергійні реакції.

Цей метод зазвичай рекомендують, якщо є підозра на гельмінти, які локалізуються в тканинах. Важливо провести контроль не лише, щоб виявити паразитів, а й у процесі лікування здійснити контроль його ефективності (дегельмінтизації).

Для повної діагностики рекомендовано застосовувати усі вказані методи. Проте в правильному напрямку щодо аналізів Вас завжди скерує лікар­терапевт.

Після виявлення паразитів в організмі треба обов’язково провести відповідне ефективне лікування, залежно від групи гельмінтів.

З профілактичною метою аналізи на гельмінти необхідно робити щорічно, навіть, якщо Вас не турбують жодні симптоми – можливо, паразити причаїлися.


Методи лабораторної діагностики гельмінтозів
Прямі методи (паразитологічні)
ґрунтуються на безпосередньому виявленні самих гельмінтів, їхніх фрагментів, личинок і яєць.

Матеріали дослідження
Фекалії.
Сеча.
Дуоденальний вміст (дослідження вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого за допомогою ендоскопії).
Мокротиння, кров, шкіра тощо.

Непрямі методи (імунологічні)
Допомагають виявити зміни в людському організмі у результаті дії на нього гельмінтів за допомогою серологічних та алергічних реакцій.

Матеріали дослідження
Клінічне дослідження крові (загальний аналіз крові) на виявлення еозинофілів, збільшення яких може свідчити про
наявність гельмінтів.

лікар­-терапевт Наталія Кучминда





Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2017/02/23

Ударно-хвильова терапія – консервативне лікування патологій опорно-рухового апарату

Артрози, запальні процеси в тканинах після травм (тендиніти, епікондиліти ), остеохондрози, слабо концилідовані переломи – усього цього можна позбутися завдяки ударно-хвильовій терапії (УХТ) – методу лікування під впливом дії низькочастотних звукових хвиль на пошкоджені ділянки.
Принцип дії: вібрації, які утворює високотехнологічний апарат, здійснюють вплив на уражену ділянку, внаслідок чого покращується кровообіг та живлення пошкодженої ділянки, руйнуються фіброзні утворення.

Захворювання, для лікування яких рекомендовано УХТ:
  • біль в опорно-руховому апараті;
  • п’яткова шпора;
  • хронічний синовіт;
  • артрози;
  • незрощені переломи;
  • спортивні травми.
Кількість сеансів коливається від 3 до 10, з певним інтервалом. Тривалість сеансу до 10 хвилин. Кожен випадок лікар розглядає індивідуально та призначає певну кількість сеансів, тому в таких випадках дуже важлива попередня консультація лікаря-ортопеда-травматолога.

Позитивну динаміку: зниження больових відчуттів, прискорення загоєння пошкоджених тканин та покращення кровообігу можна спостерігати вже після кількох перших сеансів. Проте, щоб зберегти сталий ефект, не варто припиняти призначений курс. Інколи необхідно провести локальні блокади ураженої ділянки.

Ускладнень після такої терапії не буває.

Протипокази до проведення УХТ:
  • вагітність;
  • пухлинні захворювання;
  • наявність кардіостимуляторів;
  • цукровий діабет; (важка форма)
  • гнійники в ураженій ділянці.
Якщо діагностовано артроз, лікарі-ортопеди-травматологи Медичного центру Святої Параскеви рекомендують проводити комплекс заходів: ударно-хвильову терапію, а по її завершенні, при необхідності – введення збагаченої тромбоцитами плазми, яка діє як хондопротектор і протизапальний середник. Збагачена тромбоцитами плазма містить особливі фактори росту. Вони відіграють одну з найбільш важливих ролей у відновленні хрящів та травмованих м’язів.

У Медичному центрі Св.Параскеви проводять обробку крові пацієнта з ціллю отримання тромбоцитарної збагаченої плазми.

Цю процедуру виконують лікарі-ортопеди-травматологи Теофіл Миронович Підлісецький та Валерій Зіновійович Недокус, за потреби – із УЗД-супроводом.

Щоб досягнути позитивного ефекту, необхідно зробити 2–3 ін’єкції з кількаденною перервою.

Таким чином при комплексному лікуванні ми можемо забезпечити консервативне лікування вищезгаданих патологій.

Більше про метод ін’єкційної терапії плазмою можете дізнатися за лінком.

Дізнатись ціни на послуги та записатися на прийом можна за телефонами:
+38 (032) 295-4-000
+38 (067) 295-4-000
+38 (095) 295-4-000
А також за формою.

Отримуйте найсвіжіші новини, долучившись до нас в соціальних мережах: Facebook, Instagram, Twitter.

2017/02/13

Рак передміхурової залози (простати): від підозри до лікування

Передміхурова залоза (вона ж простата) – непарна ендокринна залоза чоловічого організму. Є допоміжним органом чоловічої статевої системи. Розташована в центрі тазової частини, щільно охоплює шийку сечового міхура і початковий відділ сечівника. Зворотною частиною вона тісно прилягає до ампули прямої кишки, що дозволяє вільно пальпувати її з діагностичною метою. Вивідні протоки залози відкриваються безпосередньо в сечовипускальний канал. Основна функція цього невеликого органа – розрідження вмісту під час еякуляції.
Майже 50% чоловіків у віці після 50 років мають запалення простати – простатит, що спричиняє чимало неприємних симптомів і клопотів: утруднене сечовипускання, часті позиви, різкий біль під час сечовипускання, відчуття наповненого міхура тощо. З віком ця проблема охоплює дедалі більшу кількість чоловіків. Проте зі схожими симптомами або ж безсимптомно можуть проходити й інші захворювання простати, зокрема рак простати.

Всі вищеперелічені симптоми мали б бути причиною негайного звернення до лікаря, а після 45 років щорічний візит до лікаря-уролога – правилом. Загрозою і ворогом лікаря у сучасному світі є широко рекламовані засоби і самолікування хворих. Лікареві-урологу часто доводиться працювати вже з наслідками самолікування.

На що варто звернути увагу? Симптоми*:

  • Проблеми з сечовипусканням (повільний або слабкий струмінь сечі чи часте сечовипускання, особливо вночі).
  • Кров у сечі, спермі.
  • Проблеми з ерекцією.
  • Біль у стегнах, спині (хребет), грудях (ребра).
  • Слабкість або оніміння в ногах.
  • Рак простати у прямих родичів.
*Згідно з даними Американської асоціації раку.

Дії пацієнта та що варто знати про візит до лікаря-уролога

Візит до уролога складається з таких етапів:
  • Лікар розпитає про ваш стан здоров’я, онкологічні захворювання у родині, спосіб життя.
  • Проведе повний огляд та пальцеве обстеження простати.
  • Призначить УЗД простати та аналіз крові на ПСА (якщо ви ще його не здавали).
Рекомендуємо аналіз крові на ПСА здавати перед візитом до лікаря. Це зекономить час. ПСА – аналіз крові, необхідний для виявлення чи спостереження за перебігом раку простати. Підвищений показник ПСА може свідчити про наявність онкологічного процесу в передміхуровій залозі.

Комплекс цих обстежень дозволяє запідозрити рак простати у пацієнта.

Після проведення усіх діагностичних обстежень – повторний візит до лікаря- уролога.

У випадку відсутності підозри на рак, норми чи відхилень, що свідчать про інші захворювання простати, лікар надасть відповідні рекомендації щодо профілактики чи призначить лікування. Якщо підозра на рак простати є, наступним кроком (призначенням лікаря) буде біопсія простати.
Про метод біопсія простати
У Медичному центрі Святої Параскеви біопсію простати проводять спільно висококваліфіковані лікар-УЗД та уролог під контролем сучасного трансректального УЗ-апарата та за допомогою спеціального автоматичного пістолета для біопсії, що дає змогу зробити максимально точний та системний забір матеріалу для подальшого гістологічного дослідження, досягнувши найменшої ймовірності розвитку можливих ускладнень. Процедуру проводять відповідно до сучасних стандартів, рекомендованих провідними світовими та європейськими асоціаціями. Кожну процедуру, без винятку, роблять одноразовою індивідуальною біопсійною голкою, що унеможливлює інфікування парентеральними інфекціями (ВІЛ, вірусні гепатити тощо) Вимога використання індивідуальної біопсійної голки, - є ключовою для забезпечення безпечності проведення процедури.

Біопсія передбачає іструментальний забір матеріалу (частинку тканин простати) для гістологічних аналізів. Не передбачає госпіталізації хворого, її проводять амбулаторно, під місцевим знечуленням. Займе менше години вашого часу з урахуванням підготовки та контрольного УЗ-огляду після процедури.

Підготовка до біопсії
Пацієнт не потребує спеціальної підготовки. Можлива відміна препаратів, що впливають на згортання крові. Про всі інші деталі лікар проінформує в процесі планування процедури.

Біопсія простати – єдиний та обов’язковий метод дослідження, який може підтвердити діагноз – рак простати – на основі результату гістологічного дослідження матеріалу. Також можна оцінити ступінь «агресивності» пухлини.

Що робити, якщо діагноз підтвердиться

Лікар, беручи до уваги попередні обстеження з метою точного стадіювання (визначення поширення) процесу, може рекомендувати: МРТ простати (динамічне обстеження простати з використанням інжектора). Таке обстеження дасть інформацію про пухлину, адже важливо знати розмір пухлини, її точне розташування і чи проросла вона в інші органи тощо. МСКТ з контрастуванням з метою виключення наявності метастазів в лімфатичних вузлах, інших органах чи кістках.

Після дообстеження – заключна консультація лікаря-уролога і вибір тактики лікування.

Переривання повного циклу діагностики (описаного в статті) зашкодить розумінню повної картини вашого стану і лише дасть додатковий час для розвитку хвороби.
Після своєчасного (раннього) виявлення захворювання пацієнт зможе отримати оптимальне та ефективне лікування з максимально позитивним очікуваним прогнозом.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

лікар-уролог Максим Антонюк

2016/12/29

Цукровий діабет і зір

Цукровий діабет – одне з найбільш поширених захворювань у світі. Хвороба вражає людей різного віку, у дітей діабет протікає важче, ніж у дорослих.

При цукровому діабеті порушуються всі види обміну речовин, уражуються кровоносні судини серця, нирок, мозку. І серед цих уражень виділяють захворювання очей.
Діабетичні зміни в оці на початковій стадії їхнього розвитку зворотні: якщо вчасно розпочати лікування, зорові функції можна зберегти надовго. На жаль, дуже часто пацієнти звертаються до офтальмолога тоді, коли помічають значне зниження зору – на одному чи на обох очах. Але допомогти в таких випадках можна не завжди.

У пацієнтів з цукровим діабетом частіше, ніж у здорових, розвиваються глаукома та катаракта, але найбільш чутливою до змін вуглеводневого, жирового та білкового обмінів в організмі є сітківка – тонка прозора внутрішня оболонка ока, що складається з високочутливих нервових клітин. Патологічні зміни сітківки (наприклад, ретинопатія) призводять до зниження зору, що важко піддається лікуванню.

Що більша тривалість захворювання на цукровий діабет, то частіше виникає діабетична ретинопатія; якщо діабет некомпенсований, ретинопатія протікає важко та може призвести до сліпоти.

Тому, щоб вчасного виявити патологію та її ефективно лікувати, необхідно регулярно відвідувати офтальмолога: якщо є легка форма цукрового діабету – 1 раз на рік, середня – 2 рази, важка – 3 рази.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/12/23

Скарга «болі в суглобах та м’язах» (з серії публікацій : Що варто знати турботливим дітям)

У попередній статті лікар-ревматолог Віра Гаєвська звернула увагу на всі ризики такого симптому похилого віку, як «болі в кістках». Сьогодні продовжуємо тему ревматологічних захворювань.
Симптом «болі в суглобах»
Болі в суглобах мають різне походження і пов’язані з запальними, дегенеративними та метаболічними порушеннями в різних структурах суглобового апарату.

Найбільш частою причиною патологій суглобів у пацієнтів такого віку є остеоартроз, що трапляється у 60–70% хворих у віці за 65 років (частіше у жінок) і характеризується хронічним перебігом, що прогресує, больовим синдромом з поступовим розвитком функціональних порушень суглобів.

Симптом «болі в м’язах»

Відчуття болю в м’язах спостерігається під час різних захворювань, синдромів і патологічних станів. Міалгії (біль в м’язах) можуть бути проявом як власне ревматичних захворювань (поліміозит та ін), так і захворювань іншого походження (інфекції, травматичні ураження, пухлини).

Найбільш типовою патологією у хворих похилого та старечого віку, що виявляється відчуттями болю в м’язах, є ревматична поліміалгія. Захворювання належить до системних васкулітів з переважним ураженням навколосуглобових тканин (капсула, зв’язковий апарат, сухожилля).

Також є захворювання кістково-м’язової системи та порушення опорно-рухового апарату, проявами яких можуть бути всі вищеперелічені симптоми, наприклад, ревматоїдний артрит, подагра, реактивні артрити.

Для профілактики вищеописаних симптомів дуже корисно більше рухатися. Бажано, щоб це були не силові вправи, а аеробні навантаження під час яких м’язи активно працюють.

Якщо є надлишкова маса тіла, то з нею необхідно розпрощатися, оскільки з кожним зайвим кілограмом збільшується ймовірність розвитку патологій.
Обов’язково слід відмовитися від вживання алкоголю та куріння, тому що ці шкідливі звички негативно впливають на метаболізм кісткової і хрящової тканин.

Профілактику розвитку інфекційно-запальних змін суглобів проводять шляхом усунення первинного вогнища. Наприклад, якщо є хронічний тонзиліт, показане лікування у ЛОРа, за необхідності можна видалити мигдалини.

Симптоми, що насторожують
Загальними симптомами хвороб, пов’язаних з ураженням м’язів та суглобів є:

Біль у спокої, під час або після фізичного навантаження.

Скутість, обмеження рухливості.

Місцеві зміни (тобто в ураженому суглобі/м’язі): почервоніння шкіри, порушення чутливості, підвищення температури, деформація кісткової та хрящової тканини, припухлість.

Хрускіт і заклинювання під час рухів.

Кожне конкретне захворювання має свої специфічні ознаки, які відрізняють його від інших.

лікар-ревматолог Віра Гаєвська
автор лікар-ревматолог Віра Гаєвська










Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/12/15

Вибір окулярів

В Європі окуляри почали носити з середини 14 ст. У 17 ст. вони користувались особливою популярністю у чоловіків – були великими та яскравими. Але мода мінлива – і з 18 ст. аристократи змінили окуляри на лорнети та моноклі. А в середині 19 ст. з’явилися пенсне, які носили аж до 20-х рр. 20 ст.

Нині, завдяки неймовірній різноманітності скелець та форм оправ, окуляри особливо популярні. Адже вони не тільки слугують порятунком для людей зі зниженим зором і захищають наші очі від шкідливого випромінювання комп’ютерних моніторів чи яскравого сонячного світла, але й можуть чудово доповнити модний ансамбль.
То як будемо вибирати захисні окуляри?
  1. Не можна використовувати лінзи синього кольору, оскільки синій спектр токсично впливає на кришталик та сітківку. Деколи у пацієнтів виникає запитання: якщо лінзи синього кольору шкідливі для очей, чому тоді гірськолижні окуляри мають сині лінзи? Відповідь проста: синього відтінку цим лінзам надає антивідблискове покриття, а самі лінзи мають всі відтінки бежевого, коричневого – корисного для очей спектру кольорів.
  2. Людям з глаукомою можна використовувати лінзи зеленого кольору, оптимальні в цій ситуації, що підтверджено науковими дослідженнями.
  3. Під час перебування в країнах зі спекотним кліматом, яскравим сонцем або на відпочинку високо в горах, де лежить сніг, бажано носити окуляри з максимальним затемненням лінз – до 75 %, адже дуже часто відблиски сліпучого снігу на яскравому сонці пошкоджують сітківку, навіть можуть спричиняти її опіки. У наших широтах, в умовах помірного освітлення, достатньо 50% затемнення.
Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/12/14

Раннє виявлення глаукоми

Глаукома, як і раніше, залишається однією з головних причин сліпоти серед дорослого населення планети. Сьогодні у світі нараховують понад 70 млн хворих на цю недугу. З них майже 8 млн – цілком сліпі, без жодної надії на повернення зору.
Тому раннє виявлення та своєчасне лікування глаукоми має вирішальне значення для збереження зору на довгі роки. Початок захворювання встановити практично не вдається, оскільки патологічний процес починається непомітно і так само непомітно прогресує – до певного часу. Ця межа настає з появою зорового дискомфорту, який полягає в короткочасному «затуманенні» зору відразу після сну, коли відкривають очі; з появою «райдужних» кругів при погляді на джерело світла. Вказаний дискомфорт зникає впродовж кількох хвилин після пробудження і, зазвичай, про нього швидко забувають. Проте якщо такі відчуття турбують не один раз, треба звернутися до лікаря-офтальмолога.

Можлива також поява «плями», що довго не зникає, перед оком або поступове зниження зору. Це теж мало б насторожити.

Пам’ятайте: що чим раніше ви виявите захворювання і розпочнете лікування, то надовше збережеться хороший зір, а значить – і повноцінне життя.

2016/12/08

Скарга «болі в кістках» (з серії публікацій «Здоров’я віку: що варто знати турботливим дітям»)

Ми розпочинаємо публікувати серію статей про здоров’я людей літнього віку. Для більшості активних читачів блогу ця категорія – це батьки, бабусі та дідусі. Акцентуючи на проблемах людей похилого віку, ми передусім звертаємося до їхніх дітей і онуків з проханням бути пильнішими та уважнішими до своїх рідних.
Сьогодні ми опишемо декілька основних проявів (скарг) при ревматологічних захворюваннях в похилому та старечому віці, на які неодмінно треба звернути увагу рідним літніх людей:
  • болі в кістках;
  • болі в суглобах;
  • зниження рухової активності;
  • часті кісткові переломи кісток;
  • болі в м’язах.
Всі ці симптоми часто пов’язані з віковими змінами та свідчать про ревматологічні захворювання, які знижують якість життя наших рідних.

Найпоширенішою типовою скаргою є болі в різних частинах кісткової системи. Вони можуть бути різного вираження та тривалості. Часто такі болі є відповіддю на лікування і ознакою ступеня супутніх функціональних порушень.

Особливо негативне значення для хворого має зниження рухової активності через болі в суглобах, кістках і м'язах. Перше, на що варто звернути увагу дітям та внукам, – скарга на біль в опорно-руховому апараті.

Яка ж основна причина виникнення таких болів?
Те, що відбувається з віком, – зниження кісткової маси і втрата щільності кістки – і лежить в основі розвитку остеопенії (зниження мінеральної щільності кісток) і остеопорозу, що і спричинює часті переломи кісток у такому віці. Основними локалізаціями переломів є хребет, шийка стегна і променева кістка.

Власне, компресійні переломи хребта часто і стають причинами болів, проте не завжди хворі пов'язують їх із травмою, а лікарі нерідко трактують як прояв остеохондрозу та спондильозу. Такі переломи виявляються або випадково, або під час рентгенографічного дослідження хребта з приводу виражених болів.

Якщо старші рідні кажуть, що в них болять кістки, це справді може бути лише проявом остеохондрозу або спондильозу, але слід пам’ятати, що не всі болі і переломи кісток пов'язані з цими захворюваннями. Останні необхідно диференціювати з такими патологічними процесами, як первинні і метастатичні пухлини (онкологічні процеси), остеомаляція (недостатнє відкладення солей кальцію в кістках), хвороба Педжета, периферична нейропатія (стан, викликаний ушкодженням одного або декількох периферичних нервів).

Щоб не пропустити одне з цих захворювань, необхідно вчасно провести діагностику. Лікар повинен зібрати скарги пацієнта та анамнез (історію захворювань), після цього може призначити наступні обстеження рентген, КТ (комп’ютерна томографія), МРТ (якщо є підозра на пошкодження нервових структур хребта), лабораторні обстеження тощо.

Чи можна запобігти віковим змінам кісток та супутнім ускладненням?
Кістки в різних людей відрізняються щільністю, шириною і міцністю. Утім, незалежно від індивідуальних особливостей людини з віком починають втрачатися як органічні, так і неорганічні речовини кісток – розвивається остеопороз. Тому кістки стають більш пористими і крихкими. Основним показником таких змін є зменшення щільності, а отже, і маси кісток. Під час таких змін виникають порушення функції опорно-рухового апарату, болі, зростає ризик переломів кісток. На жаль, сучасна медицина не може ефективно боротися з такими віковими змінами. Але для того, щоб сповільнити такі процеси, слід після 30 років профілактично вживати кальцій з вітаміном Д3 (за призначенням лікаря), а також після 50 років обов’язково здавати аналізи на рівень іонізованого кальцію в крові та проходити профілактичний огляд у лікаря-ревматолога.

автор лікар-ревматолог Віра Гаєвська

2016/11/14

Виявлення цукрового діабету: як, коли і в кого

Поширення цукрового діабету: Європа
Поширення цукрового діабету у світі з року в рік невпинно зростає. До 2025 року очікується збільшення  числа хворих на діабет до 64 млн. Припускають, що кількість випадків недіагностованого діабету в Європі перевищує 50%.

Цукровий діабет може бути причиною розвитку серйозних ускладнень внаслідок ураження багатьох органів та систем.
Насамперед при діабеті ушкоджуються:
Очі – діабетична ретинопатія є найпоширенішою причиною втрати зору в дорослих.

Головний мозок і мозковий кровообіг – 9% пацієнтів з цукровим діабетом перенесли інсульт; ризик розвитку інсульту у пацієнтів із цукровим діабетом у 2,5 раза вищий.

Серце і коронарний кровообіг – приблизно в 50% випадків причиною смерті пацієнтів з цукровим діабетом є ішемічна хвороба серця.

Нирки – 1/3 усіх випадків ниркової недостатності викликана цукровим діабетом.

Периферична нервова система – невропатія, ускладнення цукрового діабету, яке виявляється в 30–70% пацієнтів.

Периферичні судини – на пацієнтів з діабетом припадає практично половина всіх випадків ампутації кінцівок, а в 9–20% випадків протягом року – повторна ампутація.

Ви можете бути у групі ризику.

Пройдіть тест і дізнайтеся свою суму балів!
ЗапитанняТакНі
Ви жінка, яка народила дитину вагою понад 4 кг?10
Чи маєте Ви брата або сестру, хворих на діабет?10
Чи хворіють на діабет Ваші батьки?10
Чи важите Ви більше, ніж повинні при Вашому зрості?50
Вам менше ніж 65 років і Ви майже/зовсім не виконуєте фізичних вправ протягом дня?50
Ваш вік від 45 до 64 років?50
Ваш вік 65 років і більше?90
Якщо Ваша сума:
10 балів і більше – у Вас високий ризик діабету. Будь ласка, якнайшвидше покажіть цю форму Вашому лікарю. Пройдіть обстеження.

Від 3 до 9 балів – у Вас низький ризик діабету. Стежте за своїм здоров’ям. Якщо у Вас є зайва вага – позбудьтеся її. Будьте фізично активними більшу частину дня, не паліть. Вживайте продукти з низьким вмістом жирів, фрукти, овочі та продукти з цільного зерна. Якщо у Вас високий рівень холестерину чи підвищений артеріальний тиск – проконсультуйтесь із своїм лікуючим лікарем щодо ризику розвитку діабету.

Методи профілактики цукрового діабету 2-го типу
Незважаючи на те, що генетичні фактори відіграють важливу роль, Ви все-таки здатні впливати на стан свого здоров’я і вірогідність розвитку діабету.

Повнота і сидячий спосіб життя – найбільш вагомі фактори ризику, які Ви можете контролювати.

Слідкуйте за своєю вагою і збільшіть фізичну активність.

Дотримуйтеся дієти, це сприяє зниженню ваги.

Виконання фізичних вправ, навіть без зниження ваги, само по собі є ефективним методом профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Виконання фізичних вправ зі зниженням ваги – ще більш ефективний метод профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Паління – зло.

У великих дослідженнях доведена ефективність деяких препаратів, які можуть відтермінувати розвиток маніфестного діабету. Однак починати їх приймати варто лише після детального обговорення зі своїм лікуючим лікарем усіх «за» та «проти» такої терапії і можливих побічних ефектів.

Наступні декілька років обіцяють бути досить продуктивними в розвитку нових методів профілактики діабету. Однак наріжним каменем терапії все-таки залишається здоровий спосіб життя.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/11/09

Навіщо йти до лікаря?

Це, мабуть, одне з найбільш частих запитань серед тих, які ставлять собі люди. Чи швидше не ставлять, а просто не йдуть до лікаря, повністю покладаючись на власну «медичну грамотність» й інтернет.
За останні 15–20 років доступність, простота і швидкість отримання інформації завдяки новим технологіям, особливо інтернету, неодноразово змінювалися. Здавалося б, що може бути простіше, ніж «заґуґлити» свою проблему, пов’язану зі здоров'ям, – і на будь-якому з ваших гаджетів з'являться сотні чи тисячі варіантів її вирішення. Але це тільки на перший погляд, адже лише професіонал може правильно окреслити суть проблеми і напрям пошуку її вирішення. Навіть найбільш ерудована людина, але без досвіду і потрібних спеціальних знань, буде питати всесвітню мережу приблизно так: «головний біль», «біль у серці», «слабкість», «біль у животі» і так далі. Але мережа – не лікар, а тому вона уточнювальних і навідних запитань не поставить і зовні вас не оцінить, не відчує психоемоційного стану і не проведе об’єктивного огляду. В результаті, як показав досвід, людина часто йде помилковим шляхом в одному із двох напрямів:
  • переоцінки важкості власного стану, відходу в хворобу, самолікування, заснованого на примітивній рекламі та порадах з інтернету, рекомендаціях родичів і сусідів тощо з відповідними наслідками;
  • недооцінювання проблеми, яка справді існує і загрожує здоров'ю та життю, а обстеження та термінові лікувальні заходи не проводяться.
Як результат – нелікована гіпертонія, ускладнена інфарктом або інсультом, пізно виявлений цукровий діабет, туберкульоз, онкологічні захворювання на пізніх стадіях і багато іншого.

Інтернет дуже добрий для загальної інформації або для професіоналів. Довіряти йому своє здоров'я чи життя не варто. Навіть лікар помиляється. Але сучасний лікар має на озброєнні той самий інтернет з профі-сайтами та інші можливості, тому лікарські помилки за частотою та наслідками не можна порівняти з дилетантським використанням сучасної інформації.

І, нарешті, витрати на профілактику та раннє виявлення хвороб, якими б дорогими вони не здавалися, значно нижчі, ніж на лікування основного захворювання та його наслідків.

Тому, не вагаючись, ідіть до лікаря, розказуйте йому, як на сповіді, про свої проблеми – і це великою мірою позбавить Вас від можливих в найближчому майбутньому чи вже наявних загроз.

2016/11/04

Антибіотики наступають

Упродовж тисячоліть людство піддавалося інфекційним захворюванням, які забирали життя мільйонам людей і були основною причиною смерті.

Історія антибіотика бере свій початок з 1929 року, коли англійський мікробіолог А. Флемінг відкрив перший антибіотик – пеніцилін. Це започаткувало нову еру – еру антибіотика.
З того часу антибіотики широко ввійшли в практику лікарів. Це дало медикам можливість рятувати велику кількість життів. Але згодом постала проблема антибіотикорезистентності – з’являлися нові штами бактерій, нечутливі до дії антибіотика. Щоб боротися з ними, щороку винаходять нові, ширшого спектру, антибіотики, але водночас з’являються і штами, більш стійкі до дії антибіотиків, які стають великою проблемою для лікарів, особливо під час лікування дітей та людей старшого віку.

Крім того, ситуація з антибіотиками в сучасній Україні, є особливо небезпечною у зв’язку з вільним продажем цих препаратів у аптеках. Тому пацієнти часто при перших проявах ГРВІ прямують не до кабінету лікаря, а до аптеки. Вважаючи антибіотик «панацеєю» вони самостійно розпочинають лікування або, що ще гірше, лікують цим своїх дітей (для подолання ж вірусної інфекції в більшості випадків достатньо просто постільного режиму і симптоматичного лікування: зниження температури, дезінтоксикація).

Діти особливі: вони мають колосальний імунітет, у них швидко відбувається адаптація до змін температури, атмосферного тиску, добре виробляються антитіла до різних мікроорганізмів. Їхньому молодому організму у більшості легких випадків взагалі не варто заважати боротися з інфекціями.

Чого ми досягаємо, коли щоразу відчайдушно хапаємося за антибіотики:
  1. Пригнічуємо нашу унікальну мікрофлору, яку не вдається відновити навіть найкращими пробіотиками. Як наслідок можуть виникати ускладнення: дисбактеріоз, молочниця, кандидоз ротової порожнини. (Симптоми яких можуть з’явитися навіть через місяць після закінчення лікування!).
  2. Сприяємо розмножуванню грибків та ін. нечутливим до даного АБ мікроорганізмам.
  3. Інтенсивне розмноження грибків , як і сам АБ безпосердньо , сенсибілізує ( тобто алергізує) організм, у зв’язку з чим, значно почастішали випадки алергій та бронхіальних астм у молодих людей та дітей ( це дуже актуальна проблема).
  4. Як наслідок, розмножуються небезпечні антибіотикорезистентні штами бактерій, лікувати яких дуже складно.
  5. Антибіотик має токсичний вплив на печінку, нирки а також ін. органи.
Перелік наслідків негативного впливу антибіотиків можна продовжувати й далі, але…

Що необхідно знати, щоб якось виправити ситуацію:
  1. Антибіотики ефективні лише при бактерійних інфекціях, тобто хворобах, викликаних бактерійною флорою.
  2. Вони абсолютно непотрібні при:
    • - ГРВІ, грипі (ці захворювання викликані вірусами і антибіотик не має на них жодного впливу);
      - підвищенні температури (антибіотик не є жарознижувальним препаратом);
      - запальних процесах (антибіотик не має протизапальних властивостей);
      - при кашлі (кашель має велику кількість причин: вірусні інфекції, алергія, бронхіальна астма, підвищена чутливість бронхів до подразників зовнішнього середовища, куріння, туберкульоз, атипові процеси та ін.; і лише незначна частина різновидів кашлю пов’язана з бактеріями);
      - кишкових розладах (є безліч причин, які провокують діарею, блювання та ін. симптоми порушення в роботі ШКТ, і це необов’язково кишкова інфекція. Але навіть, якщо вона викликана бактеріями, лише лікар може визначити, який антибіотик в цій ситуації доцільний).
Звичайно, необхідно віддати належне антибіотикам. Вони у випадку раціонального призначення роблять дива і рятують життя наших пацієнтів. Але лише лікар здатний прийняти рішення про доцільність призначення, вибрати групу антибіотиків, визначити дозування, тривалість застосування, а, якщо виникає необхідність, – і комбінацію антибіотиків. В іншому випадку ці препарати є небезпечними для вашого здоров’я, а в деяких випадках – навіть життя!

Будьте уважні до себе і дійте розумно щодо свого унікального організму та його потреб! Міцного вам здоров’я!
лікар-терапевт Антоняк Н.Є.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/11/02

Розмова про антибіотики з лікарем-педіатром Ольгою Таринською

«Антибіотики – інструмент батьківського самолікування: ризики та застережння».
«Таблетки, сиропи… Чи заміняють вони внутрішньом’язове застосування ліків?»
«Як застерегтися від вживання антиботиків, до яких мікроорганізм має нечутливість?»

Відповіді на всі ці запитання та низку інших ми з’ясуємо в Ольги Таринської, лікаря вищої категорії, к.мед.н., доцента кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
– У багатьох батьків часто виникає проблема, яку вони стараються вирішити самостійно: давати дитині антибіотики чи ні. Як діяти в такій ситуації?

«Така ситуація, на жаль, буває дуже часто. Тому всім батькам треба знати, що антибактеріальну терапію може призначати тільки лікар. Самопризначення антибіотиків своїм дітям може не тільки не принести користі дитині, а навпаки, стати причиною дисбіозу кишківника або призвести до розвитку резистентності (нечутливості) мікроорганізмів до застосованого препарату», – зазначає Ольга Таринська, лікар-педіатр.

Отож, з’ясуємо детальніше, що таке антибіотики.
«Антибіотики (грец. αντι – проти, грец. βιοτικος – життєвий) – органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів та володіють здатністю пригнічувати розвиток або вбивати цих мікробів. Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин», – йдеться у вільній енциклопедії «Вікіпедія».

«Антибіотики використовуються для запобігання та лікування запальних процесів, що викликаються бактеріальною мікрофлорою. Вирішувати питання про призначення антибактеріальної терапії має лише лікар. Оскільки лише лікар може правильно поставити діагноз та вирішити: потрібно призначати антибіотики чи ні. Відповідно до протоколів лікування багатьох захворювань, є чіткі критерії призначення антибактеріальної терапії дітям, їх знає та застосовує лікар», – наголошує Ольга Таринська.

– З часу винаходу антибіотика розробили сотні його різновидів, що спонукало вчених класифікувати їх за певними критеріями: походженням, спектром дії, хімічною будовою тощо.

«Справді, існує велика кількість видів антибіотиків: природні (виділяють із живих бактерій або грибів), напівсинтетичні (модифікація природніх), синтетичні. За спрямуванням дії, розрізняють протигрибкові, антибактеріальні, протипухлинні. З класифікацією антибіотиків важливо ознайомитися для того, щоб розуміти, що різні препарати з однієї групи можуть діяти однаково. Тому, якщо немає покращення від призначеного антибіотика протягом певного часу, лікар може призначити інший», – коментує лікар-педіатр Ольга Таринська.

– Діти дуже болісно сприймають внутрішньом’язове введення антибіотиків, проте батьки часто переконані, що таблетки чи сиропи не мають такої ефективної дії. Як бути в цій ситуації?

«Важливо знати, що антибіотики мають антибактеріальну активність і під час зовнішнього застосування, і в біологічних середовищах організму при їх системному (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.) застосуванні. Тобто не обов’язково призначати антибіотик внутрішньом’язово (в уколах), такий же ж результат можна отримати від вживання антибіотиків перорально (в сиропі чи таблетках)!» – коментує лікар.

– Тобто необхідно тільки вибрати відповідний антибіотик, правильну дозу та термін призначення препарату?

«Звичайно, найкраще, якщо це можливо, виділити мікроорганізми та перевірити їхню чутливість до різних антибіотиків, тобто визначити антибіотикограму», – пояснює Ольга Таринська.

Антибіотикограма – аналіз на визначення чутливості патогенних організмів до протимікробних препаратів. Для аналізу можна брати мокроту, ділянки тканин, сечу, жовч тощо – залежно від локалізації проблеми. Так легше уникнути нечутливих (резистентних) антибіотиків.

– Які рекомендації щодо застосування антибіотиків?

«Всі настанови щодо цього може дати тільки лікар, який призначає певний антибіотик», – наголошує лікар-педіатр.

Якими б ви не були впевненими користувачами інтернету і не знаходили засоби лікування на всі випадки життя – не займайтеся лікуванням самостійно. Обережно ставтеся і до порад подруг, адже те, що допомогло малюкові подруги, не завжди буде корисним для вашої дитини – кожна ситуація індивідуальна та особлива.

Якщо у вас виникають запитання щодо доцільності призначення того чи іншого антибіотика лікарем, висловіть свої сумніви ще в кабінеті та отримайте пояснення.

Бережіть здоров’я дітей і прислухайтеся до порад лікаря!

Ольга Таринська, лікар вищої категорії, к.мед.н., доцент кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

2016/10/20

Як ми перетворюємо наш душевний біль у хвороби

Як відомо, 60 % захворювань, з якими пацієнти приходять до лікаря, мають психосоматичну природу. Психосоматична означає психологічно зумовлена, тобто така, що виникає через психологічну сферу. Соматизація – виявлення болю через тілесні симптоми. Причиною соматизації може бути невміння людини переживати та виражати свої емоції в середовищі.

Чому виникає таке невміння? Воно, скажімо, могло сформуватися тому, що батьки не хотіли та не вміли сприймати емоції дитини, вважали, що емоції – це слабкість, це соромно: «А ну зберися, не плач, заспокійся». До того ж кожна сім’я має свою низку заборонених проявів емоцій: в одній – заборонено боятися, в іншій – це дозволено, але не можна злитися, ще в іншій – заборонено щиро радіти. У зв’язку з цим формується спеціальний спектр таких проявів емоцій, доступний дитині.
Ще одна з причин, через яку може сформуватися невміння переживати свої емоції – це те, що батьки самі бояться своїх емоцій, тому дитина не має що відображати. Або ж зовні в сім’ї все благополучно і шляхетно, всі спокійно говорять, не підвищують голосу, посміхаються, ввічливо поводяться, проте всередині у членів сім’ї бурлять емоції, але це не показують назовні. У такій ситуації дитина перестає звертати увагу на свої почуття та шукати зв'язок між тим, як вона відчуває всередині свого тіла злість, сум, страх. У результаті може сформуватися соціально успішна людина, яка довго терпітиме ставлення, що не прийнятне лише їй, але яке завдає шкоди та руйнує її. Через заборону емоцій діти навчаються не відчувати і терпіти.

Людям, які соромляться бути емоційними, корисно знати, що для кожної емоції характерний біологічно-соціальний зміст. Є сім базових емоцій, що мають свій хімічний еквівалент у крові людини: чуттєвість (сексуальність), радість, страх, сором, відраза, злість, сум. Розглянемо детальніше значення кожної з них.

Візьмемо, для прикладу, таку емоцію, яку вважаємо поганою – злість. Ця емоція насправді допомагає відчути, що її межі відсутні і дає можливість відстоювати їх.

Подавляючи таку емоцію, ми забираємо в себе право на комфорт, особистий простір та відстоювання власних інтересів.

Сум теж, здавалося б, неприємна емоція, яка дає нам можливість відчувати втрати і їхню цінність. Забороняючи собі або своїм дітям сумувати, ми блокуємо можливість звільняти місце від старого для чогось нового та відпускати те, що має піти.

Страх допомагає відчувати, що щось для нас є небезпечним. Безстрашні тварини давно б вимерли. Забороняючи боятися, ми закриваємо для себе відчуття реальності і втрачаємо можливість розрізняти вигадані страхи та реальні.

Та повернімося до того, чому може проявитися соматизація. Вона може стати наслідком несвідомого рішення не проявляти емоції. Наприклад, для людини характерні якісь нестерпні емоції: страх, злість, біль, але їх нема куди розмістити, про них важко комусь розповісти, бо здебільшого людині соромно витрачати чийсь час на свої проблеми. На стримування таких емоцій та тримання фасаду «в мене все гаразд» іде велика кількість енергії, а імунітет тим часом слабшає. В основі ж цього лежить рішення: «Я нікому не потрібний зі своїми проблемами», і люди, які живуть з такою думкою, як правило, дуже одинокі.

Ще одна причина соматизації – відсутність контакту фізичного симптому з душевним болем. Простіше кажучи, легше перейматися головним болем, ніж з роздумами про беззмістовність життя.

Або, наприклад, людина яка живе в дуже жорсткому режимі, робить багато справ, забирає в себе право на відпочинок, урешті-решт хворіє – організм у такий спосіб дає шанс відпочити, попіклуватися про себе, чого людина не робитиме, будучи здоровою.

Ще одна причина – самопокарання, наслідок несвідомих рішень у травматичних ситуаціях. Наприклад, заборона на задоволення. В такій ситуації, жінка, забороняючи собі право на задоволення, скажімо, після статевого акту, може переживати захворювання.


Підсумовуючи:
Запитайте в себе: «Чи вмію я переживати у своєму тілі свої емоції? Чи вмію я сприймати емоції своєї дитини?» – ці запитання допоможуть розпізнати Вам соматизацію Ваших захворювань.

автор Юлія Мальована

2016/10/13

До всесвітнього дня зору

Цього року Всесвітній день зору припадає на 13 жовтня (другий четвер жовтня).

Ми прагнемо привернути увагу до проблем сліпоти, порушення зору і реабілітації людей з порушенням зору і про це намагаємось нагадати не лише у визначений день, а упродовж року, готуючи для Вас корисні матеріали та інформативні пам’ятки.
Сьогодні ми зробили підсумок усіх матеріалів, що стосуються зору, опублікованих на наших ресурсах раніше.

Коротко про основні захворювання зору - Майже 285 млн. людей на планеті сліпі або мають дуже низький зір. Із них 39 млн. є повністю сліпими. 90% сліпих людей живуть у країнах з низьким рівнем доходів. 80% випадків низького зору чи сліпоти можна вилікувати або попередити. Майже 65% слабозрячих та сліпих людей мають вік за 50 років. Збільшення в популяції осіб старшого віку означає, що дедалі більше людей мають ризик погіршення та втрати зору внаслідок причин, асоційованих зі старінням (За даними ВООЗ та глобальної ініціативи VISION 2020).

Не бійтесь окулярів - Якщо Вашій дитині призначають окуляри, це не повинно стати причиною для паніки і песимізму. Своєчасне використання окулярів дозволяє в багатьох випадках повністю відновити нормальний зір.

Гімнастика для очей - Ці на перший погляд простенькі вправи забезпечують покращення кровопостачання тканин ока, підвищують тонус очних м'язів, знімають перевтому зорового апарату, розвивають здатність до концентрації погляду на ближніх об'єктах, підвищують здатність зорового сприйняття і оцінки об`єктів навколишнього простору, корегують функціональні дефекти зору.

Як зберегти зір дитини? - Це питання турбує дбайливих матусь ще за довго до того, як їхнє чадо ступить за поріг школи. Щойно розпочинаються шкільні будні – дитячі очі отримують багато навантажень.

Профілактика синдрому сухого ока - Ви можете не знати про синдром сухого ока, але майже напевно з ним стикались. Як боротись із сухістю і втомою очей при роботі за комп’ютером – читайте в нашій статті.

Багато імен однієї хвороби. Глаукома - Глаукома – це хронічне захворювання очей, що супроводжується ураженням зорового нерва з прогресуючим зниженням зору аж до сліпоти; при цьому підвищений внутрішньоочний тиск є провідним чинником розвитку захворювання та втрати зорових функцій.

Комп’ютерний зоровий синдром - Можна припустити, що у Вас комп’ютерний зоровий синдром (КЗС). Не лякайтеся, це не медичний вирок, а типовий наслідок вашої постійної та неправильної роботи за монітором персонального ПК. Проте всі симптоми можна вилікувати і навіть запобігти їм.

Аневризма головного мозку - Аневризми – це маленькі балоноподібні здуття мозкових артерій, що часто стають причиною жахливих крововиливів у головному мозку. В аневризмах дуже тонкі й делікатні стінки, а артеріальний тиск крові в них зазвичай високий. Тому, якщо аневризма розірветься, людина може загинути або отримати інсульт.

Цікаві факти про лінзи - Контактні лінзи – чудова альтернатива окулярам. І цьому винаходу вже понад 500 років! Ще в 1508 році всесвітньовідомий та геніальний Леонардо да Вінчі накреслив схему оптичного приладу, в якій через кулю, заповнену водою, людина з поганим зором могла краще бачити. Далі історія контактних лінз продовжилася у США, де вчені, удосконалюючи м’які лінзи, розробили матеріал гідрогелів, а згодом з’явилися гідрогелеві контактні лінзи. Такі лінзи вимагали певного режиму використання: щоденне обов’язкове занурення в дезінфікувальний розчин на ніч, сон в таких лінзах може викликати подразнення ока.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/10/11

Що означає біль

У кожного з нас є слабкі та вразливі місця, які миттєво реагують на життєві стреси і нагадують про себе недугами. Те, що в одного болить голова, а в іншого – поперек, залежить від типу характеру людини та сформованих реакцій на стрес.

Саме болючі місця можуть «підказати», що варто змінити у своєму характері. Справа в тому, що кожна частина тіла має свій психологічний зміст. Наприклад, спина – це наша властивість приймати підтримку від інших і надавати підтримку самим собі. Живіт і дихальні м’язи – це вміння справлятися з енергією потоків своїх власних емоцій. Передня частина стегон – властивість відстоювати власний простір, свої межі.
Якщо у Вас часто болить поперек, варто задуматися, чи не важко Вам суміщати те, що від вас очікують інші з Вашими власними бажаннями. Якщо ж відчуваєте біль між лопатками, запитайте в себе, чи вмієте Ви піклуватися про себе, чи відчуваєте свої потреби в життєвій гонитві. Якщо у Вас болить комірцева зона, зверніть увагу на те, скільки Ви берете на себе, де Ви самі серед усього піклування про інших.

Але чому все так відбувається і звідки береться весь цей психологічний зміст? Психологи, які працюють в тілесно орієнтованій практиці, що називається бодинаміка, вивчали зв'язок між моторним психологічним розвитками дитини.

Кожна дитина переживає однакові етапи моторного розвитку: вчиться повзати, сидіти, бігати, керувати дрібною моторикою. На кожному етапі активізується, тобто починає піддаватися свідомому контролю певна група м’язів, проходять процес становлення нові вміння. І паралельно з моторним розвитком відбувається психологічний, в якому теж є свої етапи. Наприклад, дитина починає вивчати свої потреби і свій ритм, вивчає світ, пробує свою силу. Саме це і свідчить про те, що в кожного м’яза є психологічна суть. Те, як дитина засвоїла уроки життя, закарбовується в її м’язах.

Від чого залежить успішність дитини? Відповідь очевидна: від реакцій її батьків, від того, наскільки вони знають, що потрібно дитині на кожному етапі розвитку і вміють та знають, як це їй дати.

Таким чином, дитячий досвід, «вплавлений» в наші м’язи, і кожен м’яз нашого тіла – це кіноплівка, на якій зберігається пам’ять про пережиті нами емоції, прийняті рішення.
Що ж зробити з усіма цими знаннями?
По-перше, якщо у Вас щось болить, не намагайтеся вбити цей біль таблетками і далі мчати по життю. З’ясуйте, що стоїть за ним, які емоції і який стан.

Ви можете говорити з болем, малювати його на папері, представляти як якогось персонажа – технік багато, головне відчути, які емоції стоять за Вашим болем.

Що вища наша тілесна і емоційна чутливість, то менша потреба організму збивати нас з ніг хворобами.
психолог Юлія Мальованая
Також варто слухати власне тіло ще до того, як Вам про це скаже захворювання. Є частини в нашому тілі, які іноді відчуваємо як зайві (наприклад, не знаємо, де подіти свої руки), чи такі, які погано відчуваємо (ступні, шия). Все це дає інформацію про вразливі чи жорсткі місця нашого характеру. І якщо Ви хоч трішки цікаві самому собі, знання з якою психологічною темою пов’язаний цей чи інший м’яз, зніме напругу і підкаже, що робити далі.
психолог Юлія Мальованая