Комплексні обстеження чоловіків, жінок та дітей

Щорічні обстеження - запорука здорового, а від так щасливого життя кожної сім'ї

Програма контролю та раннього виявлення гіпертонічної хвороби #тиск_ОК

Рівень артеріального тиску – це показник, який треба тримати під контролем завжди

Рентген обстеження дозволяє точно оцінити стан легень

Рентгенографія показує усі без вийнятку захворювання:від пневмонії до онкології

Щороку УЗД до 40 років

Щороку УЗД до 40 років, мамографія після 40 років для раннього виявлення раку грудних залоз

2016/11/23

Про дитячий сколіоз: що бачить рентгенолог і що рекомендує лікар-ортопед

Бічне викривлення хребта – сколіоз – трапляється дуже часто в дітей дошкільного та шкільного віку і стає причиною хвилювань батьків. Як і коли діагностувати, що варто знати про цю проблему, ми розпитали в лікарів Медичного центру Святої Параскеви.
«Найчастішою причиною розвитку сколіозу є неправильне формування хребетного стовпа в процесі росту дитини (тобто набутий сколіоз) внаслідок слабкості м’язів, малої фізичної активності, порушення правил стояння, сидіння та лежання, використання з малого віку планшетів/телефонів. Також виділяють вроджений та післятравматичний сколіози, які більш важкі в лікуванні», – зазначає дитячий лікар-ортопед Мар’ян Орач.

Не бити завчасно на сполох, але варто знати: дівчатка хворіють на сколіоз у 8 разів частіше і перебіг недуги в них значно важчий. Важливий фактор – спадковість, яка збільшує ймовірність захворювання у дитини на 15–30% . Що менший вік дитини, коли виявлено порушення, то тривалішим є період росту і несприятливішим прогноз.

Попри те, якщо ви помітили викривлення хребта не ставте відразу самостійно діагноз, адже розрізняють хибну поставу (функціональний сколіоз) і справжній сколіоз. Важливо вчасно провести диференційну діагностику, адже від цього залежить призначення ефективного лікування.

Хибною поставою (функціональним сколіозом) прийнято вважати таке бічне викривлення хребетного стовпа, яке виявляється тільки на спондилограмі (рентгенограмі) в положенні стоячи і зникає на спондилограмі в положенні лежачи, або може бути виправлене напругою м’язів спини (клінічно).

Справжнім або структуральним сколіозом вважають таке бічне викривлення осі хребетного стовпа, якому від самого початку притаманна стабільність, тобто деформація осі виявляється на спондилограмі (рентгенограмі) в горизонтальному положенні дитини, у вертикальному ж положенні вона, як правило, збільшується.

«Щоб встановити діагноз, лікар-ортопед призначає рентгенологічне обстеження. Таке дослідження проводять не тільки з метою встановлення діагнозу, з його допомогою виявляють ступінь викривлення осі хребта, визначають швидкість прогресування деформації на повторних спондилограмах (рентгенограма хребта), порівнюючи їх з вихідною, підбирають метод лікування, здійснюють фіксування дуги викривлення», – коментує лікар-рентгенолог Галина Щербата.

Що варто знати про обстеження «рентген хребта» при підозрі на сколіоз
У Медичному центрі Святої Параскеви обстеження проводять на багатофункціональному цифровому рентгенапараті, що має низькі дози опромінення (окремі протоколи для рентгенології дитячого віку), індивідуальну дозиметрію (чітка інформація про дозу опромінення в кожному окремому випадку) та забезпечує високу роздільну здатність, яскравість і контрастність зображення.

Проводять обстеження у вертикальному та горизонтальному положеннях пацієнта, щоб диференціювати справжній сколіоз та хибну поставу. Окрім хребта, захоплюють і кістки тазу, щоб визначити кісткову зрілість і ймовірне прогресування сколіозу. Залежно від зросту дитини виконують від 3 до 5 рентгенограм.
Можливості рентгенапарата у Медичному центрі Святої Параскеви дозволяють максимально захопити досліджувальну ділянку, обмежити кількість рентгенограм, оскільки розмір касети, яку використовують у рентгенографі, – 35 на 43 см.

Коли необхідно звернутися до лікаря
Профілактичний огляд ортопеда рекомендують всім здоровим дітям 1 раз на рік. Якщо ви дотримуєтеся цього правила, то ймовірно вчасно виявите порушення постави.

«Перші симптоми, які можуть виявити батьки, – асиметрія трикутників талії, різна висота кутів лопаток та плечей, поява відхилень хребта в бік на певному відрізку (грудний, поперековий). Виявивши ці порушення, зверніться до лікаря-ортопеда», – рекомендує дитячий лікар-ортопед Мар’ян Орач.

Щоб вибрати ефективну тактику лікування, лікар повинен володіти максимально повною інформацією, тому інколи додатково визначають ступінь кісткової зрілості хребта та швидкість прогресування сколіотичної деформації.

З метою отримання цієї інформації проводять тест Ріссера – визначають ознаки ймовірного прогресування І. І. Кона та І. А. Мовшовича. Зрозуміло, що якісна діагностика залежить не лише від класу обладнання, що є важливим фактором, але й від фаховості лікаря-рентгенолога.

Бажаємо Вашим дітям плідного навчального року і міцного здоров’я.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/11/17

Неуважний платить двічі. І не грошима, а здоров'ям

Будьте обережними. Наше природне прагнення заощадити час та гроші є доречним в багатьох життєвих ситуаціях. Однак якщо йдеться про здоров’я, то економія може призвести до ще більших видатків, і до ще більшої кількості обстежень.

Залишається якість.

А що означає якість, коли ми говоримо про діагностичні можливості апаратного обладнання медичного закладу? З цим питанням ми звернулися до фахівців.
Оксана Предземірська, лікар-радіолог Медичного Центру Святої Параскеви пояснює:
– Якісна діагностика передбачає: по-перше, високу здатність обладнання розпізнавати ту чи іншу патологію; по-друге, високу інформативність отриманих зображень для встановлення остаточного діагнозу. Власне в основі КТ і МРТ останнього покоління лежить інноваційна технологія, здатна «бачити» усі відхилення і цим допомагати лікарю своєчасно поставити точний діагноз, завдяки якій остеження є безпечним для пацієнта.

«Своєчасний» і «точний». Ось ці важливі слова, від яких залежить наше здоров’я чи одужання.

– У медичному центрі Святої Параскеви щодня ми встановлюємо десятки точних діагнозів і кожен з них – окрема історія людського життя, – продовжує Оксана Предземірська. – І найбільше тішить те, що переважно ці історії зі щасливим завершенням.

Сподіваємося ці живі приклади допоможуть нам зрозуміти, як важливо правильно оцінити прояви хвороби, та підібрати відповідне діагностичне обладнання.

Історія 1: «Неточний діагноз «відклав» народження дитини на 10 років».
Жінка 34-ох років 10 років мріяла про народження дитини. Стати щасливою мамою їй заважав колись поставлений діагноз «аневризма ниркової артерії». Тоді лікар запевнив – є великий ризик розриву стоншеної стінки артерії під час вагітності. Жінка довго вагалася, та все ж таки звернулась в медичний центр Св. Параскеви, для проведення КТ-ангіографії. Вона хотіла дізнатися, якою є товщина стінки аневризми і зрозуміти наскільки ризикованою є її мрія – народження дитини.

Обстеження виявило вроджену ваду розвитку «артеріо-венозну мальформацію», яка у весь цей час при УЗД обстеженнях всіма ознаками була схожа на аневризму.

При даній аномалії розвитку ниркових судин всі шари стінки сформовані правильно, однакової товщини і загроза розриву при такому навантажені як вагітність абсолютно відсутня.

– У цьому випадку, – коментує Оксана Предземірська, – КТ діагностика виявилась ефективнішою за УЗД і стала рятівним колом для сподівань сім’ї. Пройшовши це обстеження раніше, жінка могла би вже давно зважитись на народження довгоочікуваної дитини.

Історія 2: «Пухлина чи рибна кістка?»
Упродовж двох тижнів 65-річний чоловік відчував гарячку та біль у животі, коли вже не стерпів – звернувся до лікаря. При обстежені на УЗД діагностовано утвір тонкого кишківника. «Утвір», зазвичай, в першу чергу асоціюється зі злоякісними пухлинами, тому лікар прийняв рішення провести докладніше обстеження та скерував пацієнта на КТ.

При КТ виявлено інфільтрат з ознаками абсцедування (наповненої гноєм порожнини між петлями кішківника) та наявного в просвіті кишківника чужорідного тіла, подібного до риб’ячої кістки.

З діагнозом: «стороннє тіло тонкого кишківника, та підозрою на перфорацію риб’ячою кісткою». Пацієнта направлено на операцію, під час операції було видалено рибну кістку і ліквідовано загрозу життю чоловіка.

– Важливо наголосити, – додає Оксана Предземірська, – що вирішальними у встановлені цього діагнозу стали можливості ультрасучасного комп’ютерного томографа. На апараті старшого покоління, без зрізів та мультипланарних реконструкцій (можливість побудувати зображень у будь-яких площинах та надтонких зрізів), таку патологію виявити було би не можливо.

Про такі історії у стосунку до самого себе не хочеться думати. Бо хто ж мріє про недуги та хвороби? Однак увага до свого здоров’я здатна вберегти нас від багатьох неприємних маніпуляцій чи процедур.

Головне знати, що точна і своєчасна діагностика європейського рівня доступна в Україні кожному. З огляду на це й робіть вибір. Інакше, неуважний платить двічі, і не грошима, а своїм власним здоров’ям.
лікар-радіолог Оксана Предземірська

лікар-радіолог Оксана Предземірська










Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/11/16

Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі». Як правильно привчати дитину до горщика?

Процес привчання малюка до туалету – довготривалий. Вимагає емоційних напружень як від батьків, так і від їхнього чада. Наш лікар-педіатр Антон Асонов поділився кількома секретами безболісного привчання малюків до дорослого життя.
Коли варто привчати дітей до горщика?
Останніми роками використовується метод орієнтований на дитину або його ще називають фізіологічний метод. Цей прийом туалетного навчання враховує ступінь зрілості центральної нервової та сечовидільної систем, а також шлунково-кишкового тракту малюка. Якщо простіше, то починати треба тоді, коли дитина готова. За сучасними уявленнями, ця зрілість наступає від 18 до 24 місяців.

Якщо вашій дитині вже до 2-х років, а горщика вона боїться, то варто впевнитися у готовності малюка жити без підгузків.

Як переконатися в тому, що дитя готове ходити до туалету?
  1. Малюк тримає підгузок сухим більше 2-х годин.
  2. Розрізняє частини тіла та називає предмети одягу.
  3. Малеча активно демонструє обурення, коли підгузок брудний.
  4. Може сказати або показати, що хоче до туалету.
Якщо малюк справляється з усіма переліченими пунктами, але горщик не сприймає, батькам варто переконатися у правильності своїх дій.

Який має бути горщик і що з ним робити?
  1. Дитячий туалет варто купувати зі зручною спинкою і фізіологічними вигинами тіла.
  2. Теплий горщик – запорука успіху. Сідати на холодний, у більшості випадків, малюк не захоче.
  3. Це не іграшка, тому, аби горщик сприймався як предмет гігієни, не варто дозволяти дитині ним гратись.
Після того, як ви купили горщик, дитина має з ним познайомитися. Оберіть кімнату, де відтепер стоятиме новий предмет. Краще, якщо це буде туалетна кімната. Щодня дотримуйтеся певного ритуалу - малюк разом з татом або мамою заходять до туалетної кімнати, беруть горщик, роздягають і садять дитину. Якщо все вдалося, то дитя можна словесно похвалити. Після, одягаємося, беремо горщик, виливаємо вміст і миємо. Добре, якщо дитина бачитиме увесь процес та прийматиме в ньому участь. Така процедура, згодом, в дитини викликатиме тільки позитивні емоції.

Якщо щось з цього батьки зробили не так або дитина налякана та категорично не сприймає процес, бажано відставити горщик. Забути про нього на 2-3 тижні, а потім знову повернутися.

Як пришвидшити процес навчання?
Привчити маля до горщика допоможуть однолітки. Діти, які ходять до дитсадка, починають раніше проситися до туалету. Вони бачать приклад інших малюків. Якщо батьки в добрих стосунках з сусідами з дітьми, які вже ходять на горщик, можна запросити їх в гості для наочного прикладу.

Привчання дитини до горщика має бути системним - щодня. Один раз або два рази на тиждень не дадуть хорошого результату.

Якщо є можливість, то розпочинайте навчання влітку/весною. Підгузок залишаємо тільки на нічний сон, а решту часу, за потреби, можна легко перевдягнутися.

Чому дитину не варто «висаджувати» на горщик?
Метод раннього привчання до горщика (на першому році життя) – не ефективний. Він – не фізіологічний і доволі застарілий. Може викликати певні проблеми в дитини. Коли в такому малому віці ми «висаджуємо» дитину, то промовляємо певні слова «пі-пі» або «а-а». Фізіологічно дитина ще не може сама відчувати, що в неї наповнений січовий міхур або кишківник. Відповідно, акт сечовиділення або дефекації в малюка відбувається мимоволі. Таким чином, ми виробляємо в дитини певний умовний рефлекс.

На другому році життя цей умовний рефлекс зникає. Центральна нервова система дозріває, дитина самостійно починає контролювати свій кишківник і сечовий міхур. Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі» на неї вже не діють. Дитину потрібно перевчати, а це збільшує тривалість процесу вдвічі; викликає як в малечі, так і у всієї сім’ї тільки негативні емоції.

2016/11/14

Виявлення цукрового діабету: як, коли і в кого

Поширення цукрового діабету: Європа
Поширення цукрового діабету у світі з року в рік невпинно зростає. До 2025 року очікується збільшення  числа хворих на діабет до 64 млн. Припускають, що кількість випадків недіагностованого діабету в Європі перевищує 50%.

Цукровий діабет може бути причиною розвитку серйозних ускладнень внаслідок ураження багатьох органів та систем.
Насамперед при діабеті ушкоджуються:
Очі – діабетична ретинопатія є найпоширенішою причиною втрати зору в дорослих.

Головний мозок і мозковий кровообіг – 9% пацієнтів з цукровим діабетом перенесли інсульт; ризик розвитку інсульту у пацієнтів із цукровим діабетом у 2,5 раза вищий.

Серце і коронарний кровообіг – приблизно в 50% випадків причиною смерті пацієнтів з цукровим діабетом є ішемічна хвороба серця.

Нирки – 1/3 усіх випадків ниркової недостатності викликана цукровим діабетом.

Периферична нервова система – невропатія, ускладнення цукрового діабету, яке виявляється в 30–70% пацієнтів.

Периферичні судини – на пацієнтів з діабетом припадає практично половина всіх випадків ампутації кінцівок, а в 9–20% випадків протягом року – повторна ампутація.

Ви можете бути у групі ризику.

Пройдіть тест і дізнайтеся свою суму балів!
ЗапитанняТакНі
Ви жінка, яка народила дитину вагою понад 4 кг?10
Чи маєте Ви брата або сестру, хворих на діабет?10
Чи хворіють на діабет Ваші батьки?10
Чи важите Ви більше, ніж повинні при Вашому зрості?50
Вам менше ніж 65 років і Ви майже/зовсім не виконуєте фізичних вправ протягом дня?50
Ваш вік від 45 до 64 років?50
Ваш вік 65 років і більше?90
Якщо Ваша сума:
10 балів і більше – у Вас високий ризик діабету. Будь ласка, якнайшвидше покажіть цю форму Вашому лікарю. Пройдіть обстеження.

Від 3 до 9 балів – у Вас низький ризик діабету. Стежте за своїм здоров’ям. Якщо у Вас є зайва вага – позбудьтеся її. Будьте фізично активними більшу частину дня, не паліть. Вживайте продукти з низьким вмістом жирів, фрукти, овочі та продукти з цільного зерна. Якщо у Вас високий рівень холестерину чи підвищений артеріальний тиск – проконсультуйтесь із своїм лікуючим лікарем щодо ризику розвитку діабету.

Методи профілактики цукрового діабету 2-го типу
Незважаючи на те, що генетичні фактори відіграють важливу роль, Ви все-таки здатні впливати на стан свого здоров’я і вірогідність розвитку діабету.

Повнота і сидячий спосіб життя – найбільш вагомі фактори ризику, які Ви можете контролювати.

Слідкуйте за своєю вагою і збільшіть фізичну активність.

Дотримуйтеся дієти, це сприяє зниженню ваги.

Виконання фізичних вправ, навіть без зниження ваги, само по собі є ефективним методом профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Виконання фізичних вправ зі зниженням ваги – ще більш ефективний метод профілактики цукрового діабету 2-го типу.

Паління – зло.

У великих дослідженнях доведена ефективність деяких препаратів, які можуть відтермінувати розвиток маніфестного діабету. Однак починати їх приймати варто лише після детального обговорення зі своїм лікуючим лікарем усіх «за» та «проти» такої терапії і можливих побічних ефектів.

Наступні декілька років обіцяють бути досить продуктивними в розвитку нових методів профілактики діабету. Однак наріжним каменем терапії все-таки залишається здоровий спосіб життя.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2016/11/11

Про гістероскопію в гінекології

Сучасна медицина прямує до малотравматичності та максимальної інформативності про всі діагностичні та лікувальні процедури. Щодо гінекологічних обстежень, то жінки, яким необхідно їх пройти, потребують особливого емоційного налаштування. Це викликано хибними уявленнями про ту чи іншу процедуру.

Сьогодні ми розповімо про вид діагностики, пов’язаний з оглядом матки, – гістероскопію, яка допомагає точно та швидко встановити діагноз і навіть провести лікування.
Огляд матки можна проводити кількома діагностичними методами: УЗД, МРТ (магнітно-резонансна томографія), гістероскопія.

Гістероскопія – лікувально-діагностична процедура, яка дає змогу оглянути канал шийки матки, порожнину матки та вічка маткових труб за допомогою оптичного інструмента – гістероскопа з виведенням зображення на відеомонітор.
На сьогодні єдиний високоінформативний метод – виявлення внутрішньоматкової патології – проведення оперативних втручань і маніпуляцій у порожнині матки під контролем ока. Забезпечує мінімальну травматичність, дозволяє проводити прицільне видалення поліпів ендоментрію.
Одразу хочемо зруйнувати міф, що вишкрібання та гістероскопія – це те саме. Насправді вони сумісні, тому їх помилково вважають однією і тією ж процедурою.

Завдяки гістероскопу ми маємо можливість робити ряд обстежень, які ще десять років тому здійснювали лише хірургічно. Наприклад, щоб оглянути внутрішній епітелій матки, робили надріз. Згодом цей метод замінила лапароскопія, проведення якої також вимагало робити прокол на матці.

Розрізняють два види гістероскопії: діагностичну (проводять, щоб підтвердити раніше поставлений діагноз) і лікувальну, або гістерорезектоскопію (застосовують, щоб видалити поліпи, міоми, спайки тощо).

Покази для проведення гістероскопії:
  • Порушення менструального циклу.
  • Непліддя.
  • Кровомазання в менопаузі.
  • Підозра на захворювання: субмукозна лейоміома матки, поліпи ендометрію, аномалії розвитку матки, аденоміоз, внутрішньоматкові синехії (зрощення), ранні стадії раку ендометрію, залишки плідного яйця або чужорідне тіло в порожнині матки.
  • Невиношування вагітності.
  • Оцінка ефективності та контроль під час проведення гормонотерапії.
Покази для проведення лікувальної гістероскопії:
  • Наявність у порожнині матки поліпів ендометрію.
  • Потовщення ендометріального шару (гіперплазії).
  • Наявність міоми матки, розташованої під ендометрієм.
  • Постійні рясні кровотечі з органу.
  • Наявність внутрішньоматкових перегородок і зрощень стінок органу.
  • Видалення з порожнини матки контрацептиву типу ВМС.
Жінка самостійно не може призначити гістероскопію, обов’язковим є призначення лікаря, адже до цієї процедури є ряд протипоказів: запальні процеси в сечостатевій системі, інфекційні захворювання в гострій стадії, пухлина на шийці матки, рясні кровотечі тощо.

Інколи перед проведенням процедури необхідно пройти попереднє лікування або ж лікар підбирає інший спосіб діагностики, проводять операцію із застосуванням інших технологій.

Лікувальна гістероскопія потребує підготовки: консультація лікаря, додаткові аналізи та діагностичні процедури. Обов’язкові аналізи перед лікувальною гістероскопією необхідно пройти за 10–14 днів до проведення процедури, якщо термін перевищує два тижні, треба зробити це повторно.
Проведення лікувальної гістероскопії розпочинається з попереднього огляду органу за допомогою гістероскопа, після чого його замінюють на гістерорезектоскоп. За допомогою цього складнішого приладу гінеколог видаляє з порожнини матки поліпозні утворення, міоми, розташовані під ендометрієм, а також розділяє зрощені стінки матки (синехії). Крім того, під час гістерорезектоскопії проводять забір тканин для гістологічного дослідження. Операція такого типу триває орієнтовно 30 хв.

Після проведення цієї процедури у більшості пацієнток спостерігаються незначні кров’яні виділення, можливі незначні тягучі болі внизу живота. Проте інтенсивність цих симптомів залежать від стану органів жінки на момент проведення операції та від індивідуальних особливостей (згортання крові, больовий поріг тощо).

Переваги проведення лікувальної гістероскопії в Медичному центрі Святої Параскеви:
  • Маніпуляцію проводять під загальним знеболенням. Через 2 год. пацієнт може йти додому.
  • Високий рівень комфорту і догляд медичного персоналу.
  • Обладнання експерт-класу Karl Storz (Німеччина).
  • Понад 1000 проведених оперативних втручань з використанням гістероскопії.

2016/11/09

Навіщо йти до лікаря?

Це, мабуть, одне з найбільш частих запитань серед тих, які ставлять собі люди. Чи швидше не ставлять, а просто не йдуть до лікаря, повністю покладаючись на власну «медичну грамотність» й інтернет.
За останні 15–20 років доступність, простота і швидкість отримання інформації завдяки новим технологіям, особливо інтернету, неодноразово змінювалися. Здавалося б, що може бути простіше, ніж «заґуґлити» свою проблему, пов’язану зі здоров'ям, – і на будь-якому з ваших гаджетів з'являться сотні чи тисячі варіантів її вирішення. Але це тільки на перший погляд, адже лише професіонал може правильно окреслити суть проблеми і напрям пошуку її вирішення. Навіть найбільш ерудована людина, але без досвіду і потрібних спеціальних знань, буде питати всесвітню мережу приблизно так: «головний біль», «біль у серці», «слабкість», «біль у животі» і так далі. Але мережа – не лікар, а тому вона уточнювальних і навідних запитань не поставить і зовні вас не оцінить, не відчує психоемоційного стану і не проведе об’єктивного огляду. В результаті, як показав досвід, людина часто йде помилковим шляхом в одному із двох напрямів:
  • переоцінки важкості власного стану, відходу в хворобу, самолікування, заснованого на примітивній рекламі та порадах з інтернету, рекомендаціях родичів і сусідів тощо з відповідними наслідками;
  • недооцінювання проблеми, яка справді існує і загрожує здоров'ю та життю, а обстеження та термінові лікувальні заходи не проводяться.
Як результат – нелікована гіпертонія, ускладнена інфарктом або інсультом, пізно виявлений цукровий діабет, туберкульоз, онкологічні захворювання на пізніх стадіях і багато іншого.

Інтернет дуже добрий для загальної інформації або для професіоналів. Довіряти йому своє здоров'я чи життя не варто. Навіть лікар помиляється. Але сучасний лікар має на озброєнні той самий інтернет з профі-сайтами та інші можливості, тому лікарські помилки за частотою та наслідками не можна порівняти з дилетантським використанням сучасної інформації.

І, нарешті, витрати на профілактику та раннє виявлення хвороб, якими б дорогими вони не здавалися, значно нижчі, ніж на лікування основного захворювання та його наслідків.

Тому, не вагаючись, ідіть до лікаря, розказуйте йому, як на сповіді, про свої проблеми – і це великою мірою позбавить Вас від можливих в найближчому майбутньому чи вже наявних загроз.

2016/11/04

Антибіотики наступають

Упродовж тисячоліть людство піддавалося інфекційним захворюванням, які забирали життя мільйонам людей і були основною причиною смерті.

Історія антибіотика бере свій початок з 1929 року, коли англійський мікробіолог А. Флемінг відкрив перший антибіотик – пеніцилін. Це започаткувало нову еру – еру антибіотика.
З того часу антибіотики широко ввійшли в практику лікарів. Це дало медикам можливість рятувати велику кількість життів. Але згодом постала проблема антибіотикорезистентності – з’являлися нові штами бактерій, нечутливі до дії антибіотика. Щоб боротися з ними, щороку винаходять нові, ширшого спектру, антибіотики, але водночас з’являються і штами, більш стійкі до дії антибіотиків, які стають великою проблемою для лікарів, особливо під час лікування дітей та людей старшого віку.

Крім того, ситуація з антибіотиками в сучасній Україні, є особливо небезпечною у зв’язку з вільним продажем цих препаратів у аптеках. Тому пацієнти часто при перших проявах ГРВІ прямують не до кабінету лікаря, а до аптеки. Вважаючи антибіотик «панацеєю» вони самостійно розпочинають лікування або, що ще гірше, лікують цим своїх дітей (для подолання ж вірусної інфекції в більшості випадків достатньо просто постільного режиму і симптоматичного лікування: зниження температури, дезінтоксикація).

Діти особливі: вони мають колосальний імунітет, у них швидко відбувається адаптація до змін температури, атмосферного тиску, добре виробляються антитіла до різних мікроорганізмів. Їхньому молодому організму у більшості легких випадків взагалі не варто заважати боротися з інфекціями.

Чого ми досягаємо, коли щоразу відчайдушно хапаємося за антибіотики:
  1. Пригнічуємо нашу унікальну мікрофлору, яку не вдається відновити навіть найкращими пробіотиками. Як наслідок можуть виникати ускладнення: дисбактеріоз, молочниця, кандидоз ротової порожнини. (Симптоми яких можуть з’явитися навіть через місяць після закінчення лікування!).
  2. Сприяємо розмножуванню грибків та ін. нечутливим до даного АБ мікроорганізмам.
  3. Інтенсивне розмноження грибків , як і сам АБ безпосердньо , сенсибілізує ( тобто алергізує) організм, у зв’язку з чим, значно почастішали випадки алергій та бронхіальних астм у молодих людей та дітей ( це дуже актуальна проблема).
  4. Як наслідок, розмножуються небезпечні антибіотикорезистентні штами бактерій, лікувати яких дуже складно.
  5. Антибіотик має токсичний вплив на печінку, нирки а також ін. органи.
Перелік наслідків негативного впливу антибіотиків можна продовжувати й далі, але…

Що необхідно знати, щоб якось виправити ситуацію:
  1. Антибіотики ефективні лише при бактерійних інфекціях, тобто хворобах, викликаних бактерійною флорою.
  2. Вони абсолютно непотрібні при:
    • - ГРВІ, грипі (ці захворювання викликані вірусами і антибіотик не має на них жодного впливу);
      - підвищенні температури (антибіотик не є жарознижувальним препаратом);
      - запальних процесах (антибіотик не має протизапальних властивостей);
      - при кашлі (кашель має велику кількість причин: вірусні інфекції, алергія, бронхіальна астма, підвищена чутливість бронхів до подразників зовнішнього середовища, куріння, туберкульоз, атипові процеси та ін.; і лише незначна частина різновидів кашлю пов’язана з бактеріями);
      - кишкових розладах (є безліч причин, які провокують діарею, блювання та ін. симптоми порушення в роботі ШКТ, і це необов’язково кишкова інфекція. Але навіть, якщо вона викликана бактеріями, лише лікар може визначити, який антибіотик в цій ситуації доцільний).
Звичайно, необхідно віддати належне антибіотикам. Вони у випадку раціонального призначення роблять дива і рятують життя наших пацієнтів. Але лише лікар здатний прийняти рішення про доцільність призначення, вибрати групу антибіотиків, визначити дозування, тривалість застосування, а, якщо виникає необхідність, – і комбінацію антибіотиків. В іншому випадку ці препарати є небезпечними для вашого здоров’я, а в деяких випадках – навіть життя!

Будьте уважні до себе і дійте розумно щодо свого унікального організму та його потреб! Міцного вам здоров’я!
лікар-терапевт Антоняк Н.Є.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

2016/11/02

Розмова про антибіотики з лікарем-педіатром Ольгою Таринською

«Антибіотики – інструмент батьківського самолікування: ризики та застережння».
«Таблетки, сиропи… Чи заміняють вони внутрішньом’язове застосування ліків?»
«Як застерегтися від вживання антиботиків, до яких мікроорганізм має нечутливість?»

Відповіді на всі ці запитання та низку інших ми з’ясуємо в Ольги Таринської, лікаря вищої категорії, к.мед.н., доцента кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
– У багатьох батьків часто виникає проблема, яку вони стараються вирішити самостійно: давати дитині антибіотики чи ні. Як діяти в такій ситуації?

«Така ситуація, на жаль, буває дуже часто. Тому всім батькам треба знати, що антибактеріальну терапію може призначати тільки лікар. Самопризначення антибіотиків своїм дітям може не тільки не принести користі дитині, а навпаки, стати причиною дисбіозу кишківника або призвести до розвитку резистентності (нечутливості) мікроорганізмів до застосованого препарату», – зазначає Ольга Таринська, лікар-педіатр.

Отож, з’ясуємо детальніше, що таке антибіотики.
«Антибіотики (грец. αντι – проти, грец. βιοτικος – життєвий) – органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів та володіють здатністю пригнічувати розвиток або вбивати цих мікробів. Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин», – йдеться у вільній енциклопедії «Вікіпедія».

«Антибіотики використовуються для запобігання та лікування запальних процесів, що викликаються бактеріальною мікрофлорою. Вирішувати питання про призначення антибактеріальної терапії має лише лікар. Оскільки лише лікар може правильно поставити діагноз та вирішити: потрібно призначати антибіотики чи ні. Відповідно до протоколів лікування багатьох захворювань, є чіткі критерії призначення антибактеріальної терапії дітям, їх знає та застосовує лікар», – наголошує Ольга Таринська.

– З часу винаходу антибіотика розробили сотні його різновидів, що спонукало вчених класифікувати їх за певними критеріями: походженням, спектром дії, хімічною будовою тощо.

«Справді, існує велика кількість видів антибіотиків: природні (виділяють із живих бактерій або грибів), напівсинтетичні (модифікація природніх), синтетичні. За спрямуванням дії, розрізняють протигрибкові, антибактеріальні, протипухлинні. З класифікацією антибіотиків важливо ознайомитися для того, щоб розуміти, що різні препарати з однієї групи можуть діяти однаково. Тому, якщо немає покращення від призначеного антибіотика протягом певного часу, лікар може призначити інший», – коментує лікар-педіатр Ольга Таринська.

– Діти дуже болісно сприймають внутрішньом’язове введення антибіотиків, проте батьки часто переконані, що таблетки чи сиропи не мають такої ефективної дії. Як бути в цій ситуації?

«Важливо знати, що антибіотики мають антибактеріальну активність і під час зовнішнього застосування, і в біологічних середовищах організму при їх системному (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.) застосуванні. Тобто не обов’язково призначати антибіотик внутрішньом’язово (в уколах), такий же ж результат можна отримати від вживання антибіотиків перорально (в сиропі чи таблетках)!» – коментує лікар.

– Тобто необхідно тільки вибрати відповідний антибіотик, правильну дозу та термін призначення препарату?

«Звичайно, найкраще, якщо це можливо, виділити мікроорганізми та перевірити їхню чутливість до різних антибіотиків, тобто визначити антибіотикограму», – пояснює Ольга Таринська.

Антибіотикограма – аналіз на визначення чутливості патогенних організмів до протимікробних препаратів. Для аналізу можна брати мокроту, ділянки тканин, сечу, жовч тощо – залежно від локалізації проблеми. Так легше уникнути нечутливих (резистентних) антибіотиків.

– Які рекомендації щодо застосування антибіотиків?

«Всі настанови щодо цього може дати тільки лікар, який призначає певний антибіотик», – наголошує лікар-педіатр.

Якими б ви не були впевненими користувачами інтернету і не знаходили засоби лікування на всі випадки життя – не займайтеся лікуванням самостійно. Обережно ставтеся і до порад подруг, адже те, що допомогло малюкові подруги, не завжди буде корисним для вашої дитини – кожна ситуація індивідуальна та особлива.

Якщо у вас виникають запитання щодо доцільності призначення того чи іншого антибіотика лікарем, висловіть свої сумніви ще в кабінеті та отримайте пояснення.

Бережіть здоров’я дітей і прислухайтеся до порад лікаря!

Ольга Таринська, лікар вищої категорії, к.мед.н., доцент кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)