2017/02/25

Діагностика гельмінтів

Гельмінти (глисти) загрожують нам практично на кожному кроці: на роботі, вдома, у транспорті.

«Побутує думка, що гельмінтоз – суто дитяча проблема, насправді ж потерпають від глистів і дорослі. Іноді гельмінти «не дають про себе чути». Організм по­різному реагує на зараження глистами: в одних хворих бувають важкі розлади, в інших – жодних симптомів. Останнє трапляється частіше», – зазначає лікар-­терапевт Медичного центру Святої Параскеви Наталія Кучминда.
Симптоми, які можуть проявлятися при зараженні гельмінтами:
  • тривале порушення травлення;
  • дратівливість;
  • втрата апетиту;
  • худнення;
  • нудота;
  • біль у животі;
  • метеоризм або пронос тощо.
Особливість гельмінтів – неймовірна плодючість. Самка аскариди здатна відкласти до 200 тис. яєць за добу. Тому, зволікаючи з діагностикою та лікуванням, хворий ризикує отримати значне отруєння організму цими паразитами.

Як розпочати боротьбу з глистами?
Лікування будь­якого захворювання починається з його діагностики. Одні захворювання виявити дуже легко, інші ж вимагають певних зусиль.

Пробравшись в організм, паразитичні черв’яки можуть прилаштуватися в будь­якому вподобаному ними місці. Саме тому виявити їх часто буває дуже складно.

Найчастіше серед інших прямих методів дослідження використовують дослідження випорожнень (копрологічне дослідження), оскільки велика частина гельмінтів паразитує у людини в кишківнику або органах, пов’язаних з ним протоками.

Одноразове дослідження випорожнень (фекалій) на наявність кишкових гельмінтів не завжди достатньо інформативне, його необхідно повторювати не менше ніж 3–4 рази. Негативний результат засвідчує лише те, що в цих випорожненнях сьогодні нічого не знайшли.

Імунологічні методи. Для діагностики гельмінтозів застосовують серологічні (реакції для визначення антитіл чи антигенів до певного збудника, засновані на реакціях імунітету – імунної відповіді організму на певний збудник) й алергійні реакції.

Цей метод зазвичай рекомендують, якщо є підозра на гельмінти, які локалізуються в тканинах. Важливо провести контроль не лише, щоб виявити паразитів, а й у процесі лікування здійснити контроль його ефективності (дегельмінтизації).

Для повної діагностики рекомендовано застосовувати усі вказані методи. Проте в правильному напрямку щодо аналізів Вас завжди скерує лікар­терапевт.

Після виявлення паразитів в організмі треба обов’язково провести відповідне ефективне лікування, залежно від групи гельмінтів.

З профілактичною метою аналізи на гельмінти необхідно робити щорічно, навіть, якщо Вас не турбують жодні симптоми – можливо, паразити причаїлися.


Методи лабораторної діагностики гельмінтозів
Прямі методи (паразитологічні)
ґрунтуються на безпосередньому виявленні самих гельмінтів, їхніх фрагментів, личинок і яєць.

Матеріали дослідження
Фекалії.
Сеча.
Дуоденальний вміст (дослідження вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого за допомогою ендоскопії).
Мокротиння, кров, шкіра тощо.

Непрямі методи (імунологічні)
Допомагають виявити зміни в людському організмі у результаті дії на нього гельмінтів за допомогою серологічних та алергічних реакцій.

Матеріали дослідження
Клінічне дослідження крові (загальний аналіз крові) на виявлення еозинофілів, збільшення яких може свідчити про
наявність гельмінтів.

лікар­-терапевт Наталія Кучминда





Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

0 коментарі :

Дописати коментар