Процес привчання малюка до туалету – довготривалий. Вимагає емоційних напружень як від батьків, так і від їхнього чада. Наш лікар-педіатр Антон Асонов поділився кількома секретами безболісного привчання малюків до дорослого життя.
Коли варто привчати дітей до горщика?
Останніми роками використовується метод орієнтований на дитину або його ще називають фізіологічний метод. Цей прийом туалетного навчання враховує ступінь зрілості центральної нервової та сечовидільної систем, а також шлунково-кишкового тракту малюка. Якщо простіше, то починати треба тоді, коли дитина готова. За сучасними уявленнями, ця зрілість наступає від 18 до 24 місяців.
Якщо вашій дитині вже до 2-х років, а горщика вона боїться, то варто впевнитися у готовності малюка жити без підгузків.
Як переконатися в тому, що дитя готове ходити до туалету?
Який має бути горщик і що з ним робити?
Якщо щось з цього батьки зробили не так або дитина налякана та категорично не сприймає процес, бажано відставити горщик. Забути про нього на 2-3 тижні, а потім знову повернутися.
Як пришвидшити процес навчання?
Привчити маля до горщика допоможуть однолітки. Діти, які ходять до дитсадка, починають раніше проситися до туалету. Вони бачать приклад інших малюків. Якщо батьки в добрих стосунках з сусідами з дітьми, які вже ходять на горщик, можна запросити їх в гості для наочного прикладу.
Привчання дитини до горщика має бути системним - щодня. Один раз або два рази на тиждень не дадуть хорошого результату.
Якщо є можливість, то розпочинайте навчання влітку/весною. Підгузок залишаємо тільки на нічний сон, а решту часу, за потреби, можна легко перевдягнутися.
Чому дитину не варто «висаджувати» на горщик?
Метод раннього привчання до горщика (на першому році життя) – не ефективний. Він – не фізіологічний і доволі застарілий. Може викликати певні проблеми в дитини. Коли в такому малому віці ми «висаджуємо» дитину, то промовляємо певні слова «пі-пі» або «а-а». Фізіологічно дитина ще не може сама відчувати, що в неї наповнений січовий міхур або кишківник. Відповідно, акт сечовиділення або дефекації в малюка відбувається мимоволі. Таким чином, ми виробляємо в дитини певний умовний рефлекс.
На другому році життя цей умовний рефлекс зникає. Центральна нервова система дозріває, дитина самостійно починає контролювати свій кишківник і сечовий міхур. Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі» на неї вже не діють. Дитину потрібно перевчати, а це збільшує тривалість процесу вдвічі; викликає як в малечі, так і у всієї сім’ї тільки негативні емоції.
Останніми роками використовується метод орієнтований на дитину або його ще називають фізіологічний метод. Цей прийом туалетного навчання враховує ступінь зрілості центральної нервової та сечовидільної систем, а також шлунково-кишкового тракту малюка. Якщо простіше, то починати треба тоді, коли дитина готова. За сучасними уявленнями, ця зрілість наступає від 18 до 24 місяців.
Якщо вашій дитині вже до 2-х років, а горщика вона боїться, то варто впевнитися у готовності малюка жити без підгузків.
Як переконатися в тому, що дитя готове ходити до туалету?
- Малюк тримає підгузок сухим більше 2-х годин.
- Розрізняє частини тіла та називає предмети одягу.
- Малеча активно демонструє обурення, коли підгузок брудний.
- Може сказати або показати, що хоче до туалету.
Який має бути горщик і що з ним робити?
- Дитячий туалет варто купувати зі зручною спинкою і фізіологічними вигинами тіла.
- Теплий горщик – запорука успіху. Сідати на холодний, у більшості випадків, малюк не захоче.
- Це не іграшка, тому, аби горщик сприймався як предмет гігієни, не варто дозволяти дитині ним гратись.
Якщо щось з цього батьки зробили не так або дитина налякана та категорично не сприймає процес, бажано відставити горщик. Забути про нього на 2-3 тижні, а потім знову повернутися.
Як пришвидшити процес навчання?
Привчити маля до горщика допоможуть однолітки. Діти, які ходять до дитсадка, починають раніше проситися до туалету. Вони бачать приклад інших малюків. Якщо батьки в добрих стосунках з сусідами з дітьми, які вже ходять на горщик, можна запросити їх в гості для наочного прикладу.
Привчання дитини до горщика має бути системним - щодня. Один раз або два рази на тиждень не дадуть хорошого результату.
Якщо є можливість, то розпочинайте навчання влітку/весною. Підгузок залишаємо тільки на нічний сон, а решту часу, за потреби, можна легко перевдягнутися.
Чому дитину не варто «висаджувати» на горщик?
Метод раннього привчання до горщика (на першому році життя) – не ефективний. Він – не фізіологічний і доволі застарілий. Може викликати певні проблеми в дитини. Коли в такому малому віці ми «висаджуємо» дитину, то промовляємо певні слова «пі-пі» або «а-а». Фізіологічно дитина ще не може сама відчувати, що в неї наповнений січовий міхур або кишківник. Відповідно, акт сечовиділення або дефекації в малюка відбувається мимоволі. Таким чином, ми виробляємо в дитини певний умовний рефлекс.
На другому році життя цей умовний рефлекс зникає. Центральна нервова система дозріває, дитина самостійно починає контролювати свій кишківник і сечовий міхур. Зомбозвуки «а-а» і «пі-пі» на неї вже не діють. Дитину потрібно перевчати, а це збільшує тривалість процесу вдвічі; викликає як в малечі, так і у всієї сім’ї тільки негативні емоції.
