«Cyberchondriacs» на підйомі?

«Вас турбує біль у горлі? Температура? Головний біль? Перестаньте витрачати час і гроші на відвідування лікаря – є безліч інтернет-сайтів, які допоможуть Вам діагностувати свою хворобу безкоштовно», – поради такого змісту нині часто можна знайти у Всесвітній павутині. І число тих, хто шукає в мережі медичну інформацію, продовжує зростати.

Та чи безпечно займатися інтернет-діагностикою та самолікуванням? Лікарі б’ють на сполох: дедалі важче переконати пацієнта в його хибних трактуваннях інформації, знайденої в інтернеті.

За кордоном вже існує назва такого синдрому – «кіберхондрія». У Великобританії справжня епідемія на «кіберхондрію», з її масовим поширенням боряться спеціалісти. 65% хворих, які надають перевагу інтернет-пошуку, вибирають самолікування, а не відвідини лікаря, проте дослідження показали, що лише 15% з них вдається правильно діагностувати своє захворювання, «пронишпоривши» простори інтернету.

У 2008 році компанія «Майкрософт» провела перше масштабне дослідження феномену під назвою «кіберхондрія», в якому взяло участь понад мільйон людей з усього світу. Як стало відомо, 25% учасників цього дослідження хоча б раз за досліджуваний період, але шукали інформацію про свій стан здоров’я в мережі. Ефектності дослідженню додає те, що 75% з тих, хто звернувся за допомогою до інтернету, не звертали увагу на походження сторінки, якість матеріалу чи достовірність інформації, і чи взагалі той чи інший ресурс має відношення до медицини.

5 причин, чому не варто надмірно та безтямно шукати інформацію медичного характеру в інтернеті:

1. Ви впевнені в достовірності інформації, яку часто пишуть сумнівні сайти, що не мають відношення до медицини? На жаль, це реалії: значно більше інформації, неперевіреної та написаної непрофесіоналами, ніж якісного медичного контенту.
2. Створення хибного уявлення: «Якщо про це пишуть так часто, значить це дуже поширене захворювання і саме воно є в мене». Наприклад, «загугливши» словосполучення «біль голови», можна знайти багато статей про пухлину голови. Не варто впадати в паніку, що у Вас обов’язково є саме це. Завдання авторів таких статей – викликати настороженість щодо ракових захворювань, щоб хворі не нехтували згаданим симптомом. Проте особливо чутливі люди відразу впадають у крайню іпохондрію та накручують себе, а це своєю чергою викликає зайве хвилювання.
3. «Жахи» з мережі викликають страх перед реальними обстеженнями в лікарів і процедурами. Цей синдром виникає після читання форумів, на яких користувачі діляться власним досвідом. Пам’ятайте, що людина схильна перебільшувати. Кожен випадок індивідуальний. Якщо процедура описана дуже в деталях і видається надзвичайно складною, це не означає, що вона насправді така страшна.
4. Це чудово, що пацієнти стають більш поінформованими. Водночас, коли люди приходять на обстеження і думають, що знають більше про свій стан, ніж лікар, це стає проблемою. Тоді лікареві важко побудувати співпрацю з пацієнтом. Не маючи медичної освіти, хвора людина не може трактувати будь-яку медичну інформацію об’єктивно.
5. Як відомо, лікар ставить свій діагноз не лише на основі симптомів, але й за результатами аналізів, додаткових обстежень, попередніх захворювань, важливі фактори – вік, стать, фактори ризику тощо. В інтернеті зазвичай пошук відбувається лише за симптомами і немає індивідуального підходу. Багато захворювань мають однакові симптоми, то ж Ви легко можете пропустити те, що насправді відбувається з Вами. А ще гірше – приймати ліки від надуманої хвороби. Таким чином, самодіагностика може мати величезні негативні наслідки для хворого.

Читати все-таки варто, але треба обговорювати це зі своїм лікарем. Краще запитати про те, що Вас турбує, аніж мучити себе здогадками. Якщо Ви маєте сумніви щодо призначень лікаря, попросіть його пояснити, чому він рекомендує Вам саме ці ліки.