Нині популярними є тренінги, під час яких ми вдосконалюємось, вчимося боротися з невдачами, ставати лідерами та вести власну справу. На таких заняттях нам часто пропонують уявити себе через 5 чи 10 років. Цей підхід мені подобається. Він дає нам можливість чітко уявити нереалізовані мрії і спонукає рухатися вперед, адже за цей час можна все змінити і багато досягнути. Заразом він нагадує, що час втікає від нас щодня. Мені це видалося корисним і в ключі нашої з Вами розмови про зміну та покращення свого здоров’я.
Тут час грає проти нас і він серйозний суперник. У 20 років нам не потрібно щось робити, щоб залишатися молодими, здоровими та привабливими. Але з плином часу все змінюється. Це як плисти проти течії, потрібно все більше і більше працювати для того щоб принаймні залишатися на місці. Тож всі свої теперішні проблеми і болячки треба помножити на десять, щоб уявити, де ми будемо, якщо нічого не змінимо. І що довше ми чекаємо, то менші в нас шанси наздогнати свою мрію. Тож раджу починати просто зараз!
А почати можна з простого і доступного для всіх – бігу. Так-так, я знаю, що після цього речення оптимізм кудись зникає. Погоджуюсь, мало хто в нашій країні любить бігати, а радше більшість ненавидять бігати. Але чому? Біг – це ж так природно!
Живучи в Німеччині, була вражена тим, як багато спорту і руху в житті звичайних людей. Це була якась «паралельна реальність», в якій 60-річні жіночки пробігали більше й швидше, ніж я в 20 років, а ще старші з трекінговими паличками намотували кілометри в парках і лісах. Бігати довгі дистанції там було звичайною справою, до якої змалечку привчають дітей.
У нас, на жаль, ситуація інша. Я зрозуміла, що ми просто не вміємо бігати, свого часу нас цьому не навчили. Особисто я у школі, та й в університеті лише здавала нормативи з кросу, але нас ніхто до цього не готував. Згадую ці забіги лише за біллю в боці, присмаком крові в роті, жахливою задишкою і біллю м’язів впродовж наступних кількох днів. Після закінчення університету я кілька разів намагалася «почати бігати», і кожен раз твердо переконувалася, що це «не моє».
То невже люди, які із задоволенням бігають 5–10 км, якісь особливі? Відповідь на ці запитання дало життя. Зараз багато моїх друзів та знайомих перетворилися на затятих бігунів. І це звичайні хлопці, дівчата, жінки та чоловіки, які до цього з легкою атлетикою були знайомі лише через програму середньої школи. У кожного з них різні мотиви для початку тренувань. У когось – це гарний вигляд, у інших – боротьба з хворобами серця. Та всіх їх об’єднує чудовий результат.
Про свій шлях до бігу мені розказала молода мама чудової дівчинки, яка після кількох місяців тренувань пробігла свій перший півмарафон, а це 21 км!
Що спонукало почати бігати? І чому саме біг?
Це найпростіший і найбільш доступний спосіб тренувань, який тренує багато м'язів, розвиває серцево-судинну систему. Я час від часу намагалася бігати ще з часів школи, та, на жаль, мотивації та сили волі не вистачало надовго.
З чого починала?
З невеликих дистанцій на 3–4 км. Потім поступово збільшувала дистанцію і міняла маршрут. Загалом, якщо бігати регулярно, то витривалість збільшується швидко. Важко пробігти перші 3 км, наступний рубіж – це 5 км, а потім поступово досить швидко можна дійти і до 10 км. Дуже важливо бігати регулярно, 2–3 рази на тиждень. Найважче – це підтримувати мотивацію. Але коли вже виходиш з дому, то пробіжка приносить задоволення.
Зі свого досвіду скажу, що для комфортного тренування (підтримувати форму) пробіжки на 6–7 км цілком достатньо. 10 км – це вже досить довга дистанція, як на мене, для звичайної ранкової пробіжки забагато.
А як почав бігати твій чоловік?
Андрій ніколи не любив бігати, дивувався моєму захопленню. Але якось вирішив спробувати зі мною. Думаю Андрія теж надихнула моя участь у півмарафоні.
До речі, про півмарафон, як до нього готувалася?
Особливо не готувалася, бо рішення про участь прийняла за два тижні до забігу. На той час бігала регулярно, тож вирішила спробувати. Я вже знала, що без проблем пробіжу 10 км, тому вирішила спробувати 21 км. Моєю метою було просто добігти до фінішу (або дійти в рамках регламентованого часу, тобто за 3 год.).
Для мене участь у півмарафоні – це надзвичайний досвід і доказ того, що людське тіло здатне витримувати набагато більші навантаження, ніж нам здається. Немає неможливого, існує просто багато сумнівів у своїх можливостях!
Ти маєш поради для людей, які б хотіли спробувати, але сумніваються у своїх силах?
- Варто принаймні спробувати, адже для цього потрібно лише бажання і хороше взуття. Погане взуття може відбити бажання бігати раз і назавжди. Не обов’язково купувати дорогі кросівки, достатньо мати зручні з хорошою підошвою.
- Також важливо знайти оптимальний час для пробіжки: хтось надає перевагу ранковим тренуванням, а комусь зручно ввечері після роботи.
- Якщо все-таки наважилися спробувати бігати, то дуже важливо починати з малого і не перенавантажуватися відразу. Найкраще почати з повільного бігу у спокійному темпі (коли Ви можете підтримувати розмову під час бігу), а як тільки відчули сильну втому, переходити на ходьбу.
Музика. Улюблена ритмічна музика дуже стимулює бігти швидше і піднімає настрій.
Розминка. Перед кожною пробіжкою треба обов’язково розім’ятися, щоб уникнути травм.
Гаджети. Нині існує безліч гаджетів для бігу (годинники, пульсометри, різні додатки до телефона та окремі соцмережі), що додають стимулу пробігти далі, швидше чи більше, ніж твої друзі.
Тож вперед, до кращого майбутнього! А рішучі та цілеспрямовані читачі в наступній статті зможуть знайти план тренувань «Як пробігти свої перші 5 км» на вісім тижнів від професійних атлетів.
Будьте здорові!
Дякую за допомогу у підготовці статті Уляні Сидоренко та Андрієві Лазорку.
0 коментарі :
Дописати коментар