Як ми перетворюємо наш душевний біль у хвороби

Як відомо, 60 % захворювань, з якими пацієнти приходять до лікаря, мають психосоматичну природу. Психосоматична означає психологічно зумовлена, тобто така, що виникає через психологічну сферу. Соматизація – виявлення болю через тілесні симптоми. Причиною соматизації може бути невміння людини переживати та виражати свої емоції в середовищі.

Чому виникає таке невміння? Воно, скажімо, могло сформуватися тому, що батьки не хотіли та не вміли сприймати емоції дитини, вважали, що емоції – це слабкість, це соромно: «А ну зберися, не плач, заспокійся». До того ж кожна сім’я має свою низку заборонених проявів емоцій: в одній – заборонено боятися, в іншій – це дозволено, але не можна злитися, ще в іншій – заборонено щиро радіти. У зв’язку з цим формується спеціальний спектр таких проявів емоцій, доступний дитині.

Ще одна з причин, через яку може сформуватися невміння переживати свої емоції – це те, що батьки самі бояться своїх емоцій, тому дитина не має що відображати. Або ж зовні в сім’ї все благополучно і шляхетно, всі спокійно говорять, не підвищують голосу, посміхаються, ввічливо поводяться, проте всередині у членів сім’ї бурлять емоції, але це не показують назовні. У такій ситуації дитина перестає звертати увагу на свої почуття та шукати зв'язок між тим, як вона відчуває всередині свого тіла злість, сум, страх. У результаті може сформуватися соціально успішна людина, яка довго терпітиме ставлення, що не прийнятне лише їй, але яке завдає шкоди та руйнує її. Через заборону емоцій діти навчаються не відчувати і терпіти.

Людям, які соромляться бути емоційними, корисно знати, що для кожної емоції характерний біологічно-соціальний зміст. Є сім базових емоцій, що мають свій хімічний еквівалент у крові людини: чуттєвість (сексуальність), радість, страх, сором, відраза, злість, сум. Розглянемо детальніше значення кожної з них.

Візьмемо, для прикладу, таку емоцію, яку вважаємо поганою – злість. Ця емоція насправді допомагає відчути, що її межі відсутні і дає можливість відстоювати їх.

Подавляючи таку емоцію, ми забираємо в себе право на комфорт, особистий простір та відстоювання власних інтересів.

Сум теж, здавалося б, неприємна емоція, яка дає нам можливість відчувати втрати і їхню цінність. Забороняючи собі або своїм дітям сумувати, ми блокуємо можливість звільняти місце від старого для чогось нового та відпускати те, що має піти.

Страх допомагає відчувати, що щось для нас є небезпечним. Безстрашні тварини давно б вимерли. Забороняючи боятися, ми закриваємо для себе відчуття реальності і втрачаємо можливість розрізняти вигадані страхи та реальні.

Та повернімося до того, чому може проявитися соматизація. Вона може стати наслідком несвідомого рішення не проявляти емоції. Наприклад, для людини характерні якісь нестерпні емоції: страх, злість, біль, але їх нема куди розмістити, про них важко комусь розповісти, бо здебільшого людині соромно витрачати чийсь час на свої проблеми. На стримування таких емоцій та тримання фасаду «в мене все гаразд» іде велика кількість енергії, а імунітет тим часом слабшає. В основі ж цього лежить рішення: «Я нікому не потрібний зі своїми проблемами», і люди, які живуть з такою думкою, як правило, дуже одинокі.

Ще одна причина соматизації – відсутність контакту фізичного симптому з душевним болем. Простіше кажучи, легше перейматися головним болем, ніж з роздумами про беззмістовність життя.

Або, наприклад, людина яка живе в дуже жорсткому режимі, робить багато справ, забирає в себе право на відпочинок, урешті-решт хворіє – організм у такий спосіб дає шанс відпочити, попіклуватися про себе, чого людина не робитиме, будучи здоровою.

Ще одна причина – самопокарання, наслідок несвідомих рішень у травматичних ситуаціях. Наприклад, заборона на задоволення. В такій ситуації, жінка, забороняючи собі право на задоволення, скажімо, після статевого акту, може переживати захворювання.


Підсумовуючи:
Запитайте в себе: «Чи вмію я переживати у своєму тілі свої емоції? Чи вмію я сприймати емоції своєї дитини?» – ці запитання допоможуть розпізнати Вам соматизацію Ваших захворювань.

автор Юлія Мальована