Діагностика гельмінтів

Гельмінти (глисти) загрожують нам практично на кожному кроці: на роботі, вдома, у транспорті.

«Побутує думка, що гельмінтоз – суто дитяча проблема, насправді ж потерпають від глистів і дорослі. Іноді гельмінти «не дають про себе чути». Організм по­різному реагує на зараження глистами: в одних хворих бувають важкі розлади, в інших – жодних симптомів. Останнє трапляється частіше», – зазначає лікар-­терапевт Медичного центру Святої Параскеви Наталія Кучминда.

Симптоми, які можуть проявлятися при зараженні гельмінтами:

• тривале порушення травлення;
• дратівливість;
• втрата апетиту;
• худнення;
• нудота;
• біль у животі;
• метеоризм або пронос тощо.

Особливість гельмінтів – неймовірна плодючість. Самка аскариди здатна відкласти до 200 тис. яєць за добу. Тому, зволікаючи з діагностикою та лікуванням, хворий ризикує отримати значне отруєння організму цими паразитами.

Як розпочати боротьбу з глистами?
Лікування будь­якого захворювання починається з його діагностики. Одні захворювання виявити дуже легко, інші ж вимагають певних зусиль.

Пробравшись в організм, паразитичні черв’яки можуть прилаштуватися в будь­якому вподобаному ними місці. Саме тому виявити їх часто буває дуже складно.

Найчастіше серед інших прямих методів дослідження використовують дослідження випорожнень (копрологічне дослідження), оскільки велика частина гельмінтів паразитує у людини в кишківнику або органах, пов’язаних з ним протоками.

Одноразове дослідження випорожнень (фекалій) на наявність кишкових гельмінтів не завжди достатньо інформативне, його необхідно повторювати не менше ніж 3–4 рази. Негативний результат засвідчує лише те, що в цих випорожненнях сьогодні нічого не знайшли.

Імунологічні методи. Для діагностики гельмінтозів застосовують серологічні (реакції для визначення антитіл чи антигенів до певного збудника, засновані на реакціях імунітету – імунної відповіді організму на певний збудник) й алергійні реакції.

Цей метод зазвичай рекомендують, якщо є підозра на гельмінти, які локалізуються в тканинах. Важливо провести контроль не лише, щоб виявити паразитів, а й у процесі лікування здійснити контроль його ефективності (дегельмінтизації).

Для повної діагностики рекомендовано застосовувати усі вказані методи. Проте в правильному напрямку щодо аналізів Вас завжди скерує лікар­терапевт.

Після виявлення паразитів в організмі треба обов’язково провести відповідне ефективне лікування, залежно від групи гельмінтів.

З профілактичною метою аналізи на гельмінти необхідно робити щорічно, навіть, якщо Вас не турбують жодні симптоми – можливо, паразити причаїлися.


Методи лабораторної діагностики гельмінтозів
Прямі методи (паразитологічні) ґрунтуються на безпосередньому виявленні самих гельмінтів, їхніх фрагментів, личинок і яєць.

Матеріали дослідження
Фекалії.
Сеча.
Дуоденальний вміст (дослідження вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого за допомогою ендоскопії).
Мокротиння, кров, шкіра тощо.

Непрямі методи (імунологічні)
Допомагають виявити зміни в людському організмі у результаті дії на нього гельмінтів за допомогою серологічних та алергічних реакцій.

Матеріали дослідження
Клінічне дослідження крові (загальний аналіз крові) на виявлення еозинофілів, збільшення яких може свідчити про
наявність гельмінтів.

лікар­-терапевт Наталія Кучминда

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:

(032) 295-4-000

(067) 295-4-000

(095) 295-4-000

або ж електронною формою

Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

www.medcenter.lviv.ua

Read More

Ударно-хвильова терапія – консервативне лікування патологій опорно-рухового апарату

Артрози, запальні процеси в тканинах після травм (тендиніти, епікондиліти ), остеохондрози, слабо концилідовані переломи – усього цього можна позбутися завдяки ударно-хвильовій терапії (УХТ) – методу лікування під впливом дії низькочастотних звукових хвиль на пошкоджені ділянки.

Принцип дії: вібрації, які утворює високотехнологічний апарат, здійснюють вплив на уражену ділянку, внаслідок чого покращується кровообіг та живлення пошкодженої ділянки, руйнуються фіброзні утворення.

Захворювання, для лікування яких рекомендовано УХТ:

• біль в опорно-руховому апараті;
• п’яткова шпора;
• хронічний синовіт;
• артрози;
• незрощені переломи;
• спортивні травми.

Кількість сеансів коливається від 3 до 10, з певним інтервалом. Тривалість сеансу до 10 хвилин. Кожен випадок лікар розглядає індивідуально та призначає певну кількість сеансів, тому в таких випадках дуже важлива попередня консультація лікаря-ортопеда-травматолога.

Позитивну динаміку: зниження больових відчуттів, прискорення загоєння пошкоджених тканин та покращення кровообігу можна спостерігати вже після кількох перших сеансів. Проте, щоб зберегти сталий ефект, не варто припиняти призначений курс. Інколи необхідно провести локальні блокади ураженої ділянки.

Ускладнень після такої терапії не буває.

Протипокази до проведення УХТ:

• вагітність;
• пухлинні захворювання;
• наявність кардіостимуляторів;
• цукровий діабет; (важка форма)
• гнійники в ураженій ділянці.

Якщо діагностовано артроз, лікарі-ортопеди-травматологи Медичного центру Святої Параскеви рекомендують проводити комплекс заходів: ударно-хвильову терапію, а по її завершенні, при необхідності – введення збагаченої тромбоцитами плазми, яка діє як хондопротектор і протизапальний середник. Збагачена тромбоцитами плазма містить особливі фактори росту. Вони відіграють одну з найбільш важливих ролей у відновленні хрящів та травмованих м’язів.

У Медичному центрі Св.Параскеви проводять обробку крові пацієнта з ціллю отримання тромбоцитарної збагаченої плазми.

Цю процедуру виконують лікарі-ортопеди-травматологи Теофіл Миронович Підлісецький та Валерій Зіновійович Недокус, за потреби – із УЗД-супроводом.

Щоб досягнути позитивного ефекту, необхідно зробити 2–3 ін’єкції з кількаденною перервою.

Таким чином при комплексному лікуванні ми можемо забезпечити консервативне лікування вищезгаданих патологій.

Більше про метод ін’єкційної терапії плазмою можете дізнатися за лінком.

Дізнатись ціни на послуги та записатися на прийом можна за телефонами:
+38 (032) 295-4-000
+38 (067) 295-4-000
+38 (095) 295-4-000
А також за формою.

Отримуйте найсвіжіші новини, долучившись до нас в соціальних мережах: Facebook, Instagram, Twitter.

Read More

Екскурс у світ обстежень шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишковий тракт людини – система органів, яку можна метафорично уявити у вигляді маленького заводу зі злагодженою системою подачі, переробки продуктів харчування, відокремлення і транспортування поживних речовин та виділення з організму неперетравлених залишків. Кожне відділення: печінка, жовчний, шлунок, товста та тонка кишки відповідають за свою частину роботи. Злагоджена або порушена робота цих органів впливає на наше самопочуття. Якщо б ми уявляли себе на підприємстві, то, зрозуміло, не виникало б питань, чому кожен відділ потребує планової або профілактичної перевірки, не кажучи вже про моменти, коли «пішло щось не так». Такої ж перевірки потребує і наш шлунково-кишковий тракт. Призначити необхідний контроль-обстеження повинен лікар гастроентеролог.

Завдяки розвитку медичного обладнання, діагностичних можливостей кожен орган ШКТ можна оглянути зверху і зсередини, з мінімальним втручанням в організм людини.

Ультразвукова діагностика (УЗД) дає можливість побачити розмір, розташування органів, структуру тканин, а от про те, що відбувається всередині органа інформують ендоскопічні обстеження.

Щоб ви могли зрозуміти, чим відрізняється колоноскопія від езофагогастродуоденоскопії, подаємо схему, що показує, який метод обстеження дає змогу «побачити» той чи інший орган зсередини. Все це об’єднується поняттям відеоендоскопія. Високотехнологічні тонкі та гнучкі ендоскопи забезпечують простоту, надійність та швидкість виконання ендоскопічних процедур.

Те, що ми знаємо про свій шлунково-кишковий тракт, обмежується, здебільшого, шкільними знаннями з біології та власними відчуттями: болем, важкістю, здутістю тощо.

Сьогодні лікар-ендоскопіст може дослідити практично кожен сантиметр шлунково-кишкового тракту. Так, наприклад, гастрит з кишковою метаплазією лікареві вдається бачити завдяки відеогастроскопії. Новітня технологія покращеної візуалізації дає змогу збільшити зображення у 200 разів.

Це дозволяє діагностувати рак на ранніх стадіях і виявляти дрібні поліпи.

Важливо проводити ендоскопічні обстеження людям певного віку (після 50 років), навіть у випадку, якщо не турбують жодні симптоми. Адже поліпи, зокрема, можуть розвиватися абсолютно безсимптомно.

Як відбувається обстеження

Езофагогастроскопія (гастроскопія)
За 3–5 хв. до початку обстеження горло зрошують 10% розчином лідокаїну. Пацієнта вкладають на спеціальну кушетку, на лівий бік, медична сестра контролює положення пацієнта і стежить за його станом. Лікар вводить апарат через ротову порожнину. Обстеження відбувається протягом 5–7 хв.

Ендосоноскопія
Дослідження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням, як езофагогастродуоденоскопію, за допомогою відеоендоскопа, на кінці якого розташований радіально скануючий ультразвуковий датчик. Використання у приладі високих частот ультразвуку забезпечує високу якість зображення, недосяжну при звичайному ультразвуковому обстеженні. Окрім цього, метод не має променевого навантаження і дозволяє оцінити стінки порожнистих органів (стравохід, шлунок, кишківник) в місці ураження.

Колоноскопія
Напередодні обстеження пацієнт готує кишківник до огляду за допомогою спеціальних препаратів. Обстеження проводять, створивши потрібний медикаментозний фон або під загальним знечуленням. Перед початком обстеження пацієнтові вимірюють частоту пульсу, рівень артеріального тиску, вводять катетер у периферійну вену. Пацієнт переодягається у спеціальний одноразовий одяг (шорти, халат, бахіли), лягає на спеціальну кушетку, на лівий бік. Щоб створити сприятливий для обстеження фон, внутрішньовенно вводять відповідні медикаменти (спазмолітик + знеболювальне). Якщо проведено загальне знечулення, обстеження починають після того, як пацієнт засне. Ендоскоп, змазаний гелем з лідокаїном, вводять у пряму кишку через задній прохід. Завдяки сучасним тоненьким апаратам обстеження викликає мінімум дискомфорту та виключає травми й пошкодження.

Капсульна ендоскопія
Підготовка триває 2–3 дні. Пацієнт ковтає одноразову стерильну відеокапсулу, після чого ця капсула переміщується природнім шляхом по шлунково-кишковому тракту. Капсула має розмір великої вітамінки (11 мм х 24 мм). Всередині є відеокамера з чутливим сенсором, а також вмонтованим джерелом світла. Під час проходження у шлунково-кишковому тракті капсула робить близько 60 тисяч високоякісних знімків, які автоматично надсилаються на записувальний пристрій в жилеті, одягненому на пацієнта. По закінченні дослідження відеокапсула виходить з організму природним шляхом, а відеоінформацію з пристрою для запису зображення переносять на комп’ютер. За допомогою спеціальної програми лікарі переглядають зображення, оцінюють отриману відеоінформацію та роблять діагностичний висновок.

Дуоденоскопія з ретроградною холангіопанкреатографією РХПГ
Обстеження за допомогою відеодуоденоскопа під контролем рентгенапарату, призначають у випадках необхідності дослідити камені в протоках та вивчити анатомію проток перед операцією тощо.

Перед проведенням РХПГ необхідно провести езофагогастродуоденоскопію, УЗД органів черевної порожнини, зробити аналіз крові на білірубін, трансамінази, амілазу. Обстеження виконують натще.

Як відбувається обстеження
Обстеження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням (подібно до езофагогастродуоденоскопії) за допомогою дуоденоскопа. Виконують ендоскопічну катетеризацію великого дуоденального сосочка і в просвіт загальної жовчної протоки вводять рентгенконтрастний препарат. Роблять рентгензнімок жовчних шляхів.

Більше про діагностику шлунково-кишкового тракту читайте в авторському блозі Ступницького А.І.

Ознайомитися з підготовкою до обстеження, а також з більш детальним описом проведення діагностики можна на нашому сайті.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Запаморочення? Можливо, причина в отолітіазі?

Часто жодні обстеження не виявляють порушення, проте запаморочення не зникають. На межі отоларингологічної та неврологічної патології є захворювання – отолітіаз (доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення), зумовлене тимчасовим подразненням вестибулярного апарату кристалами (отолітами) внутрішнього вуха.

Початок нападу залежить від пози, положення тіла, найчастіше виникає вранці.

Симптоми:

• раптове інтенсивне запаморочення голови з відчуттям руху предметів навколо хворого;
• запаморочення виникає після сну;
• триває 1–2 хв., хоча пацієнтові може здаватися, що довше.

Якщо пацієнт повертається в початкове положення, запаморочення припиняється швидше. Провокувати напади можуть також різкі закиди голови назад і нахили вниз. Приступ отолітіазу може супроводжуватися нудотою і рвотою (рідко). Попри запаморочення, для нападів отолітіазу характерна наявність ністагму (мимовільний швидкий ритмічний рух очей).

Сьогодні отолітіаз вважають одною з найчастіших причин запаморочення, пов’язаних з патологією внутрішнього вуха, і він складає приблизно 25% всіх переферичних вестибулярних запаморочень.

Проблема діагностики запаморочення:

• Часто запаморочення пов’язують з шийним остеохондрозом.
• Більш обґрунтовано, але також помилково пов’язувати його з вертебро-базилярною недостатністю. Механізм такий: ви повертаєте голову, судини перетискаються, і кров перестає поступати в мозок, через це й виникає запаморочення. Насправді запаморочення через ВБН – доволі рідкісне явище.
• Запаморочення виникає і при ортостатичній гіпотонії (різкому зниженні артеріального тиску з можливістю втрати свідомості при переході із горизонтального положення у вертикальне. Таке запаморочення можна розпізнати за супровідним відчуттям «мух в очах».

Лікування
Якщо раніше лікували лише симптоми і радили уникати небезпечних положень, то сьогодні вже зроблено певні кроки щодо вдосконалення лікування –розроблено вправи, які проводить лікар або пацієнт самостійно після інструктажу лікаря.

Не треба забувати, що, окрім вище перелічених причин запаморочень, можуть бути і інші: герпетична інфекція (герпетичний вірус уражає вестибулярний нерв), пухлини, хвороба Меньєра, вестибулярна мігрень (рідкісна форма головних мігреней із запамороченням і без головного болю), невротичні розлади і депресії.

У жодному разі не можна самостійно ставити собі діагноз, якщо у вас виникають запаморочення. За фаховою консультацією в такому випадку треба звертатися до лікаря-невропатолога.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

лікар-невролог Михайло Антонів

Read More

Рак передміхурової залози (простати): від підозри до лікування

Передміхурова залоза (вона ж простата) – непарна ендокринна залоза чоловічого організму. Є допоміжним органом чоловічої статевої системи. Розташована в центрі тазової частини, щільно охоплює шийку сечового міхура і початковий відділ сечівника. Зворотною частиною вона тісно прилягає до ампули прямої кишки, що дозволяє вільно пальпувати її з діагностичною метою. Вивідні протоки залози відкриваються безпосередньо в сечовипускальний канал. Основна функція цього невеликого органа – розрідження вмісту під час еякуляції.

Майже 50% чоловіків у віці після 50 років мають запалення простати – простатит, що спричиняє чимало неприємних симптомів і клопотів: утруднене сечовипускання, часті позиви, різкий біль під час сечовипускання, відчуття наповненого міхура тощо. З віком ця проблема охоплює дедалі більшу кількість чоловіків. Проте зі схожими симптомами або ж безсимптомно можуть проходити й інші захворювання простати, зокрема рак простати.

Всі вищеперелічені симптоми мали б бути причиною негайного звернення до лікаря, а після 45 років щорічний візит до лікаря-уролога – правилом. Загрозою і ворогом лікаря у сучасному світі є широко рекламовані засоби і самолікування хворих. Лікареві-урологу часто доводиться працювати вже з наслідками самолікування.

На що варто звернути увагу? Симптоми*:

• Проблеми з сечовипусканням (повільний або слабкий струмінь сечі чи часте сечовипускання, особливо вночі).
• Кров у сечі, спермі.
• Проблеми з ерекцією.
• Біль у стегнах, спині (хребет), грудях (ребра).
• Слабкість або оніміння в ногах.
• Рак простати у прямих родичів.

*Згідно з даними Американської асоціації раку.

Дії пацієнта та що варто знати про візит до лікаря-уролога
Візит до уролога складається з таких етапів:

• Лікар розпитає про ваш стан здоров’я, онкологічні захворювання у родині, спосіб життя.
• Проведе повний огляд та пальцеве обстеження простати.
• Призначить УЗД простати та аналіз крові на ПСА (якщо ви ще його не здавали).

Рекомендуємо аналіз крові на ПСА здавати перед візитом до лікаря. Це зекономить час. ПСА – аналіз крові, необхідний для виявлення чи спостереження за перебігом раку простати. Підвищений показник ПСА може свідчити про наявність онкологічного процесу в передміхуровій залозі.

Комплекс цих обстежень дозволяє запідозрити рак простати у пацієнта.

Після проведення усіх діагностичних обстежень – повторний візит до лікаря- уролога.

У випадку відсутності підозри на рак, норми чи відхилень, що свідчать про інші захворювання простати, лікар надасть відповідні рекомендації щодо профілактики чи призначить лікування. Якщо підозра на рак простати є, наступним кроком (призначенням лікаря) буде біопсія простати.

Про метод біопсія простати
У Медичному центрі Святої Параскеви біопсію простати проводять спільно висококваліфіковані лікар-УЗД та уролог під контролем сучасного трансректального УЗ-апарата та за допомогою спеціального автоматичного пістолета для біопсії, що дає змогу зробити максимально точний та системний забір матеріалу для подальшого гістологічного дослідження, досягнувши найменшої ймовірності розвитку можливих ускладнень. Процедуру проводять відповідно до сучасних стандартів, рекомендованих провідними світовими та європейськими асоціаціями. Кожну процедуру, без винятку, роблять одноразовою індивідуальною біопсійною голкою, що унеможливлює інфікування парентеральними інфекціями (ВІЛ, вірусні гепатити тощо) Вимога використання індивідуальної біопсійної голки, - є ключовою для забезпечення безпечності проведення процедури.

Біопсія передбачає іструментальний забір матеріалу (частинку тканин простати) для гістологічних аналізів. Не передбачає госпіталізації хворого, її проводять амбулаторно, під місцевим знечуленням. Займе менше години вашого часу з урахуванням підготовки та контрольного УЗ-огляду після процедури.

Підготовка до біопсії
Пацієнт не потребує спеціальної підготовки. Можлива відміна препаратів, що впливають на згортання крові. Про всі інші деталі лікар проінформує в процесі планування процедури.

Біопсія простати – єдиний та обов’язковий метод дослідження, який може підтвердити діагноз – рак простати – на основі результату гістологічного дослідження матеріалу. Також можна оцінити ступінь «агресивності» пухлини.

Що робити, якщо діагноз підтвердиться
Лікар, беручи до уваги попередні обстеження з метою точного стадіювання (визначення поширення) процесу, може рекомендувати: МРТ простати (динамічне обстеження простати з використанням інжектора). Таке обстеження дасть інформацію про пухлину, адже важливо знати розмір пухлини, її точне розташування і чи проросла вона в інші органи тощо. МСКТ з контрастуванням з метою виключення наявності метастазів в лімфатичних вузлах, інших органах чи кістках.

Після дообстеження – заключна консультація лікаря-уролога і вибір тактики лікування.

Переривання повного циклу діагностики (описаного в статті) зашкодить розумінню повної картини вашого стану і лише дасть додатковий час для розвитку хвороби.

Після своєчасного (раннього) виявлення захворювання пацієнт зможе отримати оптимальне та ефективне лікування з максимально позитивним очікуваним прогнозом.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

лікар-уролог Максим Антонюк

Read More

«Совам» та працеголікам загрожує хронічна втома і зниження імунітету

Дуже часто лікарі-терапевти чують скарги на хронічну втому, а під час розмови з’ясовується, що причина – працеголізм або «любов» до нічної роботи.

А ви знаєте, що думки-самозаспокоєння на зразок: «на вихідних компенсую – відісплюсь», «надолужу – довше спатиму вранці» зовсім не працюють на користь Вашого організму. Для організму важливо отримувати повноцінний сон, незважаючи на те, хто ви: «сова» чи «жайворонок». Повноцінним вважають не лише сон тривалістю 6–8 годин, важливий і час, коли ви лягаєте спати.

Чому так важливо лягати спати о 22–23 год., ми пояснимо на основі фізіологічних процесів, які відбуваються в нашому складному і цікавому організмі. Отож, упродовж дня наш організм живе зі сприйняттям сонячних променів, які запускають у ньому процес, який виробляє вітамін Д. У сонячні дні важливо перебувати на відкритому повітрі, а ще важливіше це робити взимку, коли світловий день короткий.

Що ж відбувається коли настає вечір-ніч? В організмі запускаються інші процеси з вироблення гормонів, важливі для його функціонування.

З настанням сутінків, завдяки зоровим рецепторам, до мозку потрапляє сигнал, що «включає» шишкоподібну залозу (епіфіз). Після «включення» вона починає інтенсивно виробляти гормон мелатонін. Основна функція цього гормону – регуляція добового ритму людини, ендокринних функцій, метаболізму тощо.

Починається виробництво гормону приблизно о 21.00 і зростає до 3 години ночі, а далі відбувається зниження його продукування. Це можна побачити на схемі.

Тому, якщо ми лягаємо спати далеко за північ, то запобігаємо можливості виробітку мелатоніну. Те саме відбувається, коли ви лягаєте спати з увімкнутим телевізором, ноутбуком чи світлом.

Отож, шишкоподібній залозі для продуктивної роботи необхідні належні умови. Ось кілька дуже простих правил:

1. Не лягайте пізніше ніж о 23.00.
2. Покиньте звичку засинати під фільм (телевізор, комп’ютер).
3. Навіть, якщо вам не заважає світло і ви легко можете заснути при ньому, цього не варто робити.
4. Придбайте щільні штори, які б не пропускали світло від вуличних ліхтарів або використовуйте спеціальну маску для сну.

Що ж відбувається з організмом, якщо він отримує недостатню кількість мелатоніну?

• Виникає хронічна втома.
• Розвиваються нейродегенеративні захворювання.
• Починається депресія.
• Знижується імунітет.
• Відбувається збій біоритму і, як наслідок, виникає безсоння.

Бажаємо вам вчасно впорядковувати справи і створювати сприятливі умови для відпочинку свого організму.

дякуємо за допомогу в підготуванні матеріалу лікарю-терапевту Антоняк Наталії

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:

(032) 295-4-000

(067) 295-4-000

(095) 295-4-000

або  електронною формою

Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

www.medcenter.lviv.ua

Read More

Знайомство з лікарем Вікторією Бєзрядіною

Вікторія Бєзрядіна – лікар УЗД – віднедавна працює в Медичному центрі Святої Параскеви. Сама родом з Буковини. Попри лікарську практику, у вільний від роботи час, пише дитячі казки.

Почала писати для власних дітей, а згодом стала творити і для інших. Напередодні новорічно-різдвяних свят принесла нам у подарунок книжечку – власну казку «Чому святкують Новий рік». Тож ми вирішили познайомити Вас з нашим лікарем та розповісти про її талант.

– Як народилося бажання і любов до написання казок?
– Змалку мої діти любили казки, перед сном я завжди читала їм. Обговорення прочитаних творів перетворювалися в цікаві дискусії. Діти зростали, а з ними зростала й потреба отримання інформації про дорослий світ у звичний для нашої сім’ї спосіб. І тоді з’явилися перші розповіді у вигляді казок перед сном.

Перша розповідь була про температуру – королеву єгипетську, відтоді діти знають, що треба пити, бо королева живе у пустелі, і не любить воду. А через розповіді про пригоди Живудалика ми вивчали історії різних країн. Казка про сономобіль навчила дітей режиму сну. Пригоди мікроба Сіромана привчили до гігієни. У казці про вишневу гілочку ми обговорили особливість та індивідуальність кожної дитини. Казка «Чому святкують Новий рік» не стала винятком повчальних розповідей і навчила дітей ставити цілі та підводити підсумки.

– Чому саме цей жанр?
– Казка – засіб виховання та навчання дітей.

– Яка ваша улюблена казка?
– «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Усі дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.

– Як виникла співпраця зі школою-інтернатом?
– Для всіх важливо вірити! Вірити в казку. Для дітей ця потреба особлива. Свого часу я активно займалася громадською діяльністю і під час відвідувань інтернату (спеціалізована школа-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку) відчула, як дітям не вистачає казки. Так побачила світ перша надрукована книжка з малюнками учнів інтернату. До Дня Святого Миколая діти отримали подарунки і книжку – все забувається. Знаю, що кожна дитина, яка стала «відомою» (так вони почувалися, коли побачили свої малюнки в книжці), повірить у себе і в чудо, бо насправді воно є!

Вікторія Бєзрядіна написала вже більше ніж 15 казок. Незабаром завершується етап їх редагування і, сподіваємося, невдовзі прочитати ці казки зможе широкий загал.

Read More