Комплексні обстеження чоловіків, жінок та дітей

Щорічні обстеження - запорука здорового, а від так щасливого життя кожної сім'ї

Програма контролю та раннього виявлення гіпертонічної хвороби #тиск_ОК

Рівень артеріального тиску – це показник, який треба тримати під контролем завжди

Рентген обстеження дозволяє точно оцінити стан легень

Рентгенографія показує усі без вийнятку захворювання:від пневмонії до онкології

Щороку УЗД до 40 років

Щороку УЗД до 40 років, мамографія після 40 років для раннього виявлення раку грудних залоз

2015/05/18

Коли температуру тіла вважати підвищеною?

Загалом нормальною вважають температуру 36,6°С. Проте доведено, що точнішим визначенням нормальної температури є діапазон від 36,0°С до 37,0°С. В європейських рекомендаціях межами нормальної температури тіла є 36,3–37,4°С.
Також важливо зазначати, в якій ділянці проводять вимірювання. Вищенаведені величини стосуються вимірювань у паховій складці, тобто під рукою. При вимірюванні в порожнині рота нормальні величини можуть коливатися від 36,0°С до 37,5°С, при вимірюванні у прямій кишці вони будуть ще на 0,3–0,4°С вищі.

Наступна таблиця допоможе Вам інтерпретувати результати виміряної температури тіла:
Нормальна температура 36,3–37,4°С
Субфебрильна температура 37,5–38,0°С
Фебрильна температура 38,1–39,0°C
Висока температура 39,1–39,9°С
Гіперпірексія 40°С і вища
Важливо, щоб місце вимірювання, час доби та термометр були постійними.

Температура тіла кожної людини індивідуальна, і може зрости на 1,3°С протягом доби. Найнижчою є температура від 4 до 6 год. ранку, тоді як в періоди 14–16 год. та 18–22 год. може зростати на цілий градус. Такі коливання зумовлені як т. зв. циркадними ритмами, тобто змінами активності процесів обміну в нашому організмі, залежно від часу доби, так і такими факторами, як прийом їжі, фізична активність, стреси. Практика, проте, показала, що найбільш показовим є вимірювання температури між 7 і 8 год. вечора.

Жінки, зазвичай, є «гарячішими», тобто середня температура у них вища, особливо у другій половині місячного циклу.

Про що свідчить підвищення температури тіла?
Регуляцію температури тіла здійснює центр в головному мозку, який називають гіпоталамусом. При підвищенні температури ця система регуляції порушується.

Підвищенням температури тіла організм реагує на вторгнення мікробів – зовнішніх агресорів – або на порушення в самому організмі – внутрішніх агресорів.

Захисна реакція організму шляхом підвищення температури може бути супутнім симптомом при:
  • Зараженні бактеріями, вірусами або паразитами.
  • Прийомі ліків.
  • Порушенні обміну речовин (підвищенні функції щитоподібної залози).
  • Тепловому ударі.
  • Екстремальному зневодненні.
  • Операціях (навіть без ранових інфекцій).
  • Злоякісних пухлинах.
  • Запальних аутоімунних захворюваннях сполучної тканини і кровоносних судин.
  • Заняттях спортом.
  • Менструаціях.
За матеріалами geratherm.de

Що таке субфебрильна температура тіла?
Часто приводом для звертання до лікаря є саме субфебрилітет. Субфебрильна температура не перевищує 38°C; вона супроводжує хронічні запальні процеси (хронічний тонзиліт або гайморит, інфекції сечовивідних шляхів, аднексит).

У молодих людей причинами може бути невроз.

Також бувають т. зв. температурні хвости, коли після захворювання, навіть адекватно пролікованого, тягнеться хвіст субфебрильної температури, деколи до 2 місяців, в окремих випадках – до 6 місяців.

Частою причиною субфебрилітету є залізодефіцитна анемія, тобто зниження гемоглобіну в загальному аналізі крові.

Причиною тривалої субфебрильної температури тіла, яка є іноді єдиним симптомом, може бути туберкульоз, хронічні паразитарні захворювання. Проте, вимірявши в себе ледь підвищену температуру тіла, подумайте, чи правильно проведено вимірювання. Можливо, Ви їли або пили гарячий чай впродовж години перед тим, займалися спортом або ж плакали. Пригадайте, чи Ви не пітніли. Шкіра має бути сухою. Якщо Ви жінка, подумайте, яка у Вас фаза місячного циклу.
лікар-терапевт Ірина Сороківська

Занотовуйте дані вимірювань температури, виконаних в один час доби, бажано між 19 та 20 год. вечора. Виявивши тенденції до підвищення температури тіла, зверніться до лікаря, щоб пройти дообстеження.



2015/05/07

Анальна тріщина: коли йти до лікаря

Біль під час випорожнення або кров на калі чи туалетному папері – симптоми, які ні в якому випадку не можна ігнорувати. Одразу зверніться до лікаря-проктолога чи хірурга або гастроентеролога за місцем проживання, якщо немає проктолога.
Що можна очікувати від огляду лікаря
Лікар поставить Вам декілька питань щодо історії Вашого захворювання і проведе огляд періанальної ділянки. Огляд проктолога передбачає пальцеве обстеження прямої кишки, яке за сильних болів проводять після анестезії. Якщо анальну тріщину неможливо ідентифікувати, але є підозри щодо її наявності, лікар може провести аноскопію (оглянути Ваш анальний канал за допомогою короткої освітлювальної трубки). Іноді індивідуально призначають інші лабораторні або інструментальні методи обстеження.

Лікування:
При гострій тріщині, що з’явилася приблизно місяць тому, проводять консервативне лікування з використанням зовнішніх засобів: мазей, свічок, сидячих ванночок, які мають протизапальні, спазмолітичні та ранозагоювальні властивості. Рекомендовано дотримуватися певної дієти, уникати закрепів. Ці методи є ефективними лише за умови гострої анальної тріщини, коли вона лише сформувалася і являє собою неглибоку поверхневу рану.

У випадку хронічної анальної тріщини (понад 1 місяць), коли вона постійно пошкоджується і зарубцьовується, утворюючи так звані «сторожові горбики», пацієнтів краще одразу оперувати. Консервативна терапія та блокади дають лише тимчасове полегшення, знімаючи загострення, і пацієнти рано чи пізно приходять на оперативне лікування. Радикальними оперативними втручаннями у класичному варіанті є висічення анальної тріщини (за допомогою звичайного скальпеля, електроножа, радіохвилі тощо) і сфінктеротомія (часткове контрольоване розсічення сфінктера з метою зняття його спазму; не призводить до інконтиненції). При цьому треба протягом певного часу робити перев’язки та дотримуватись рекомендацій лікаря, як при консервативному лікуванні.
лікар хірург-проктолог Крістіна Кожем'якіна

Профілактика
Появи анальних тріщин можна уникнути, не допускаючи закрепів та натужувань під час випорожнень. Також треба вживати їжу, багату на клітковину та пити багато рідини протягом дня (1,5–2 літри).

2015/05/05

Чому батьки бояться призначень антибіотиків дитині

Кваліфікований спеціаліст не призначить Вашій дитині антибіотиків без належних для цього причин і обґрунтувань. Якщо батьки бояться призначених дитині антибіотиків, це означає, що вони мають низький рівень довіри до лікаря або лікар недостатньо пояснив функції кожного з призначених препаратів.
Коли призначають антибіотики, а коли – ні
Антибіотики не призначають при вірусних захворюваннях, а лише – при бактеріальних інфекціях. Однак на сьогодні немає «чисто» вірусної чи бактеріологічної інфекції. Проте затягнуте захворювання з тривалою високою температурою впродовж більше ніж трьох діб може призвести до виникнення ускладнень. Самостійно батьки, звичайно, не можуть визначити, яка в дитини інфекція: бактеріальна чи вірусна, тому перш за все необхідно виключити самостійне лікування.

Лабораторні обстеження – це необхідний крок, що допомагає побачити вірусну та бактеріальну природу захворювання та призначити відповідне лікування. Гірше призначати антибіотикотерапію «навпомацки», тому лікар перед лікуванням призначить ряд обстежень.

Чи можна цілком відмовитися від антибіотиків?
Є захворювання, під час лікування яких досягнути покращення без антибіотиків практично неможливо, зокрема гайморит, пневмонія або менінгіт.

Наприклад, пневмонія при несвоєчасному або неефективному лікуванні може дати такі ускладнення, як:
  • плеврит;
  • септицемія і (або) бактеріємія (зараження крові);
  • легеневий абсцес;
  • проблеми з серцево-судинною та дихальною системами.
Якщо у Вас виникають сумніви щодо призначених ліків, не соромтесь запитати про те, що турбує, в лікаря
У лікуванні малюків застосовують антибіотики відмінні від тих, які призначають дорослим пацієнтам. Вони діють лише на вогнище інфекції (вибіркова дія) і тому є безпечнішими для малюка, менш токсичними.

Дітям не рекомендовано давати антибіотики групи аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин), що мають негативний вплив на органи слуху та сечовидільну систему. Дітям до досягнення 14-річного віку заборонено призначати антибіотики тетрациклінового ряду (доксициклін, тетрациклін). Останні можуть сприяти гіпоплазії зубної емалі, уповільнення росту кісткового скелета (наприклад левоміцетин може призвести до розвитку апластичної анемії у дітей).

До категорії заборонених для дітей антибіотиків відносять і фторхінолони (пефлоксацин, офлоксацин), оскільки вони порушують віковий розвиток хрящів суглобів.

Лікар, призначаючи ліки, враховує всі симптоми та результати лабораторних або інших діагностичних обстежень. Маючи усю необхідну інформацію, лікар призначить посимптомно ліки.

Батькам важливо знати окремі правила застосування антибіотикотерапії
Основне завдання лікаря – призначити мінімальну кількість ефективних препаратів і пояснити правила їх застосування та для чого кожен з них потрібний.

Основне правило для батьків – дотримуватися приписів та рекомендацій лікаря щодо застосування медикаментів (час прийому, тривалість).

Зазвичай антибіотики вимагають строгого режиму прийому та непереривання курсу ні в якому випадку. Проте частою великою помилкою, на якій акцентують увагу педіатри, є припинення застосування ліків з настанням видимого покращення у самопочутті дитини. Батьки вважають, що, якщо вже стало легше, то краще для здоров’я дитини припинити приймання антибіотиків. Переривання курсу може не лише зменшити ефективність у боротьбі з інфекціями, але й зашкодити здоров’ю.

Не забувайте, що самостійно прийняте рішення щодо самолікування не найкращий вибір для Вашої дитини. Станьте партнером з лікарем-педіатром, якому Ви довіряєте – і лікування неодмінно буде успішним. Бережіть себе та своїх малюків.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2015/05/02

Анальна тріщина

Анальна тріщина – захворювання, на перший погляд «маленьке», але завдає чимало страждань.
Анальна тріщина (тріщина заднього проходу) – це дефект слизової анального каналу, довжина якого рідко перевищує 1 см.

Симптоми анальної тріщини:
  • Біль під час випорожнення.
  • Біль та печіння після випорожнення, що може тривати від декількох хвилин до декількох годин.
  • Яскраво червона кров на калі, туалетному папері або в унітазі.
  • Свербіж або подразнення навколо ануса.
  • Видима рана на шкірі біля ануса.
  • Маленькі горбики (вузлики) на шкірі біля анальної тріщини.
Основними симптомами цієї хвороби є біль та кров під час та після дефекації.

Причиною болю є те, що рана анального каналу викликає спазм сфінктера – м’яза, що утримує калові маси, а спазм, своєю чергою, викликає болі – і виникає так зване замкнене коло.

Кров під час та після випорожнення на калі чи туалетному папері з’являється внаслідок травмування слизової рани анального каналу твердими каловими масами.

Болі під час випорожнення та печіння після бувають настільки сильними, що пацієнт може втратити свідомість, сидячи на унітазі.

Страх перед випорожненнями змушує пацієнтів не їсти, відтерміновувати всіма можливими способами випорожнення та огляд у лікаря. Це призводить до ускладнень, які вимагають значних зусиль для лікування. А до лікаря врешті-решт таки доведеться звернутися, адже ця проблема не зникає сама собою.

Найпоширеніші причини анальної тріщини:
  • закрепи та натужування під час випорожнення;
  • тверді калові маси;
  • хронічна діарея (проноси);
  • запалення аноректальної ділянки при хворобі Крона або інших запальних захворюваннях кишківника;
  • анальний секс.
лікар хірург-проктолог Крістіна Кожем'якіна
Найменш поширені причини анальної тріщини:
  • сифіліс;
  • туберкульоз;
  • рак анального каналу;
  • СНІД;
  • герпес.

Автор лікар-проктолог Булах К.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

2015/04/29

Запобігання раку шкіри

Захистіть себе від сонця

Сонячне випромінювання – це найважливіший фактор розвитку усіх типів раку шкіри, на який нам під силу повпливати. Ви можете далі насолоджуватися сонцем і водночас знижувати ризик розвитку раку шкіри.
Вберегтися від сонця Вам допоможуть наступні правила:
  1. Нанесіть на все тіло широкоспектровий водостійкий сонцезахисний засіб, з сонцезахисним фактором (Sun Protection Factor – SPF ) від 30 і більше на всю шкіру, яка буде опромінюватись. Захист має бути від обох – ультрафіолету А та ультрафіолету В – променів. Цей же ж засіб наносьте повторно, приблизно через кожні 2 години, навіть, якщо погода хмарна, і обов’язково після купання та потіння.
  2. Одягніть захисний одяг, наприклад, сорочку з довгими рукавами, штани, широкополий капелюшок, темні окуляри.
  3. Намагайтеся перебувати в тіні. Пам’ятайте, що сонячні промені є найсильнішими між 10 та 14 годинами. Якщо Ваша тінь стає коротшою за Ваш зріст, одразу ховайтесь у тінь.
  4. Використовуйте додаткові методи захисту біля води, снігу та піску, адже вони відображають сонячні промені, що збільшує ймовірність розвитку раку шкіри.
  5. Ваш раціон має бути достатньо насичений вітаміном Д. Продуктами, багатими на нього є риба, печінка, курячі яйця, авокадо.
  6. Не засмагайте в солярії. Ультрафіолет, який випромінюють сонце і солярії, може спричинити рак шкіри та появу зморшок. Якщо Ви хочете виглядати засмаглими, застосовуйте різноманітні тонувальні креми з ефектом засмаги, які є у продажу. Проте не припиняйте використовувати сонцезахисні засоби.
  7. Оглядайте своє тіло. Якщо Ви помітили якісь зміни на шкірі – новоутвори, кровоточивість тощо – обов’язково зверніться до дерматолога. Виліковування раку шкіри є високим при ранньому його виявленні.
Чи маєте Ви ризик виникнення меланоми?

лікар-дерматолог Катерина Бакіко
Нижченаведені фактори значно підвищують ризик виникнення меланоми:
  1. Сонячне опромінення. Перебування довго на сонці без захисту від променів; сонячні опіки, особливо з утворенням міхурців, сприяють виникненню меланоми.
  2. Світла шкіра. Меланома є більш поширеною у світлошкірих, проте в людей з темною, смаглявою шкірою також може виникнути рак шкіри.
  3. Сімейна історія. Якщо Ваші близькі родичі (батьки, брати чи сестри, діти) мали меланому, ризик занедужати на рак шкіри у Вас підвищується.
  4. Родимки. Велика кількість родимок на шкірі (понад 50), атипові родимки (щодо них варто проконсультуватися в дерматолога) – сприятливе підґрунтя для появи меланоми.
  5. Попередня меланома. Якщо Ви вже хворіли на рак шкіри раніше, ризик повторного виникнення меланоми значно підвищується.

2015/04/28

Біг для початківців: інструкція для вдалого старту

У попередній своїй статті я намагалася мотивувати Вас до початку активних занять спортом, до цікавого і здорового життя, до змін. Якщо Ви згодні, то починаємо рух!
І от, в цей момент, ми урочисто обіцяємо собі від завтра (з понеділка, з наступного тижня, місяця) таки почати бігати. Але як? І от знову це АЛЕ, яке стоїть на шляху багатьох наших починань. На початку шляху ми часто здатні піддаватися власним страхам і комплексам. Отож необхідно відкинути страх та озброїтися необхідними знаннями й порадами досвідчених людей.

Я у всьому люблю мати чіткий план дій, конкретний і послідовний опис того, що і як треба робити. Як на мене, це вже половина успіху! Саме тому пропоную Вам програму тренувань для початківців від Констянтина Божко – директора бігового клубу «Kyiv Marathon Running Club». Метою цієї програми є пробігати дистанцію 5 км, а розрахована вона на 9 тижнів!

Оскільки наш організм реагує на навантаження після 40–45 хв. безперервного бігу, 5 км є хорошим стартом для спортивного способу життя. Починати необхідно із швидкої ходьби і легкого бігу. Тренуватися треба тричі на тиждень, відпочиваючи один день після кожного тренування. Так організм краще адаптується до навантажень. Завершуючи пробіжку не забувайте про розтяжку, це зменшить біль у м’язах.
Розминка Біг Завершення тренування
Тиждень 1-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба 20 хвилин: чергувати 60 секунд бігу і 90 секунд ходьби 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 2-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба 20 хвилин: чергувати 90 секунд бігу і 2 хвилини ходьби 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 3-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 200 м (або 90 с), ходьба 200 м (або 90 с), біг 400 м (або 3 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 4-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 400 м (або 3 хв.), ходьба 200 м (або 90 с), біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 5-й
Перше тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Друге тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 1,2 км (або 8 хв.), ходьба 800 м (або 5 хв.), біг 1,2 км (або 8 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 3,2 км (або 20 хв.) без ходьби 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 6-й
Перше тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 1,2 км (або 8 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Друге тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 1,6 км (або 10 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 1,6 км (або 10 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 3,6 км (або 25 хв.) без ходьби 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 7-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 4 км (або 25 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 8-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 4,5 км (або 28 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 9-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба біг 5 км (або 30 хв.) 5 хвилин: швидка ходьба
Ірина Могиляк
Сподіваюся ці поради допоможуть Вам почати рух і надалі вже не зупинятися. Ця програма взята зі сайту Ногибоги (nogibogi.com), на якому зможуть знайти багато корисної інформації як початківці, так і досвідчені бігуни.

Будьте здорові!

2015/04/22

Що таке скринінг на рак шкіри?

Скринінг раку шкіри – візуальний огляд шкіри лікарем на предмет виявлення раку шкіри.

Чому скринінги раку шкіри є такими необхідними?
Рак шкіри виникає в 1 з 5 людей (статистика США), і щороку медики реєструють понад 3,5 мільйона нових випадків. Рак шкіри може виникати у всіх людей, незалежно від кольору їхньої шкіри чи раси. Є багато різних типів раку шкіри, у тому числі актинічні кератози (АК), базально-клітинна карцинома (БКК), плоскоклітинний рак (ПКР) і меланома. БКК і ПКР є найбільш поширеними формами раку шкіри, а меланома – найбільш смертоносною. Завдяки ранньому виявленню та належному лікуванню, виліковування БКК та ПКР становить майже 95 відсотків. А при виявленні меланоми, до її метастазування, відсоток вилікування є також високим. Регулярні самостійні огляди шкіри і щорічне обстеження у дерматолога допомагають людям виявити ранні ознаки раку шкіри.

Чи скринінг раку шкіри є безкоштовним?
Так. Дерматологи добровільно проводять огляди усіх охочих, щоб провести ранню діагностику раку шкіри, а також надати статистичні дані програмі «Євромеланома».

Хто забезпечує програму скринінгу раку шкіри?
Програму «Євромеланома» проводять щорічно в Європі, у кожній країні окремо. Відбуваються масові інформаційні кампанії з поширення інформації про загрозу цього захворювання. З докладним описом Ви можете ознайомитися тут: euromelanoma.org/ukraine
Як довго триває огляд?
Огляд дерматолога за допомогою дерматоскопа, заповнення відповідних документів, отримання відповідей на запитання, а також пояснення способів профілактики раку шкіри займає приблизно 15 хвилин.

Які саме частини тіла оглядають на предмет раку шкіри?
Огляд проводять у приватній атмосфері, тому Ви можете повністю роздягнутися (за бажанням). Дерматологи рекомендують оглядати усе тіло в міру можливостей. Інколи масові скринінги проводять у громадських місцях (наприклад, великих спеціально облаштованих критих приміщеннях, зведених у людних місцях, центрах міст), тому у цьому випадку, лікар оглядатиме лише відкриті частини тіла (обличчя, шию, руки, долоні тощо).

Чи можна запитати в лікаря про інші дерматологічні проблеми: псоріаз, екзему, акне і под.?
У День меланоми лікарі займаються лише проблемами раку шкіри. Проконсультуйтеся з Вашим дерматологом щодо інших дерматологічних проблем. Якщо у Вас немає свого дерматолога, Ви можете звернутися до кол-центру нашого медичного центру і вибрати найкращий час для консультації.
лікар-дерматолог Катерина Бакіко
Як використовуватиметься особиста інформація?
Програма «Євромеланома» та Медичний центр Святої Параскеви намагаються підтримувати найвищий рівень конфіденційності щодо інформації учасників. Зібрані сукупні дані за допомогою таких скринінгових програм дають можливість науковцям порахувати захворюваність українців на рак шкіри, його поширення, вікові категорії та інші важливі показники. Ці показники використовуватимуть лише у професійних цілях: під час проведення медичних програм, у наукових дослідженнях та інших напрямах діяльності, пов’язаної з охороною здоров’я.

Автор лікар-дерматовенеролог Бакіко К.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua