Навіщо йти до лікаря?

Це, мабуть, одне з найбільш частих запитань серед тих, які ставлять собі люди. Чи швидше не ставлять, а просто не йдуть до лікаря, повністю покладаючись на власну «медичну грамотність» й інтернет.

За останні 15–20 років доступність, простота і швидкість отримання інформації завдяки новим технологіям, особливо інтернету, неодноразово змінювалися. Здавалося б, що може бути простіше, ніж «заґуґлити» свою проблему, пов’язану зі здоров'ям, – і на будь-якому з ваших гаджетів з'являться сотні чи тисячі варіантів її вирішення. Але це тільки на перший погляд, адже лише професіонал може правильно окреслити суть проблеми і напрям пошуку її вирішення. Навіть найбільш ерудована людина, але без досвіду і потрібних спеціальних знань, буде питати всесвітню мережу приблизно так: «головний біль», «біль у серці», «слабкість», «біль у животі» і так далі. Але мережа – не лікар, а тому вона уточнювальних і навідних запитань не поставить і зовні вас не оцінить, не відчує психоемоційного стану і не проведе об’єктивного огляду. В результаті, як показав досвід, людина часто йде помилковим шляхом в одному із двох напрямів:

• переоцінки важкості власного стану, відходу в хворобу, самолікування, заснованого на примітивній рекламі та порадах з інтернету, рекомендаціях родичів і сусідів тощо з відповідними наслідками;
• недооцінювання проблеми, яка справді існує і загрожує здоров'ю та життю, а обстеження та термінові лікувальні заходи не проводяться.

Як результат – нелікована гіпертонія, ускладнена інфарктом або інсультом, пізно виявлений цукровий діабет, туберкульоз, онкологічні захворювання на пізніх стадіях і багато іншого.

Інтернет дуже добрий для загальної інформації або для професіоналів. Довіряти йому своє здоров'я чи життя не варто. Навіть лікар помиляється. Але сучасний лікар має на озброєнні той самий інтернет з профі-сайтами та інші можливості, тому лікарські помилки за частотою та наслідками не можна порівняти з дилетантським використанням сучасної інформації.

І, нарешті, витрати на профілактику та раннє виявлення хвороб, якими б дорогими вони не здавалися, значно нижчі, ніж на лікування основного захворювання та його наслідків.

Тому, не вагаючись, ідіть до лікаря, розказуйте йому, як на сповіді, про свої проблеми – і це великою мірою позбавить Вас від можливих в найближчому майбутньому чи вже наявних загроз.

сімейний лікар, лікар-кардіолог Геннадій Висоцький

Read More

Антибіотики наступають

Упродовж тисячоліть людство піддавалося інфекційним захворюванням, які забирали життя мільйонам людей і були основною причиною смерті.

Історія антибіотика бере свій початок з 1929 року, коли англійський мікробіолог А. Флемінг відкрив перший антибіотик – пеніцилін. Це започаткувало нову еру – еру антибіотика.

З того часу антибіотики широко ввійшли в практику лікарів. Це дало медикам можливість рятувати велику кількість життів. Але згодом постала проблема антибіотикорезистентності – з’являлися нові штами бактерій, нечутливі до дії антибіотика. Щоб боротися з ними, щороку винаходять нові, ширшого спектру, антибіотики, але водночас з’являються і штами, більш стійкі до дії антибіотиків, які стають великою проблемою для лікарів, особливо під час лікування дітей та людей старшого віку.

Крім того, ситуація з антибіотиками в сучасній Україні, є особливо небезпечною у зв’язку з вільним продажем цих препаратів у аптеках. Тому пацієнти часто при перших проявах ГРВІ прямують не до кабінету лікаря, а до аптеки. Вважаючи антибіотик «панацеєю» вони самостійно розпочинають лікування або, що ще гірше, лікують цим своїх дітей (для подолання ж вірусної інфекції в більшості випадків достатньо просто постільного режиму і симптоматичного лікування: зниження температури, дезінтоксикація).

Діти особливі: вони мають колосальний імунітет, у них швидко відбувається адаптація до змін температури, атмосферного тиску, добре виробляються антитіла до різних мікроорганізмів. Їхньому молодому організму у більшості легких випадків взагалі не варто заважати боротися з інфекціями.

Чого ми досягаємо, коли щоразу відчайдушно хапаємося за антибіотики:

1. Пригнічуємо нашу унікальну мікрофлору, яку не вдається відновити навіть найкращими пробіотиками. Як наслідок можуть виникати ускладнення: дисбактеріоз, молочниця, кандидоз ротової порожнини. (Симптоми яких можуть з’явитися навіть через місяць після закінчення лікування!).
2. Сприяємо розмножуванню грибків та ін. нечутливим до даного АБ мікроорганізмам.
3. Інтенсивне розмноження грибків , як і сам АБ безпосердньо , сенсибілізує ( тобто алергізує) організм, у зв’язку з чим, значно почастішали випадки алергій та бронхіальних астм у молодих людей та дітей ( це дуже актуальна проблема).
4. Як наслідок, розмножуються небезпечні антибіотикорезистентні штами бактерій, лікувати яких дуже складно.
5. Антибіотик має токсичний вплив на печінку, нирки а також ін. органи.

Перелік наслідків негативного впливу антибіотиків можна продовжувати й далі, але…

Що необхідно знати, щоб якось виправити ситуацію:

1. Антибіотики ефективні лише при бактерійних інфекціях, тобто хворобах, викликаних бактерійною флорою.
2. Вони абсолютно непотрібні при:
- ГРВІ, грипі (ці захворювання викликані вірусами і антибіотик не має на них жодного впливу);
- підвищенні температури (антибіотик не є жарознижувальним препаратом);
- запальних процесах (антибіотик не має протизапальних властивостей);
- при кашлі (кашель має велику кількість причин: вірусні інфекції, алергія, бронхіальна астма, підвищена чутливість бронхів до подразників зовнішнього середовища, куріння, туберкульоз, атипові процеси та ін.; і лише незначна частина різновидів кашлю пов’язана з бактеріями);
- кишкових розладах (є безліч причин, які провокують діарею, блювання та ін. симптоми порушення в роботі ШКТ, і це необов’язково кишкова інфекція. Але навіть, якщо вона викликана бактеріями, лише лікар може визначити, який антибіотик в цій ситуації доцільний).

Звичайно, необхідно віддати належне антибіотикам. Вони у випадку раціонального призначення роблять дива і рятують життя наших пацієнтів. Але лише лікар здатний прийняти рішення про доцільність призначення, вибрати групу антибіотиків, визначити дозування, тривалість застосування, а, якщо виникає необхідність, – і комбінацію антибіотиків. В іншому випадку ці препарати є небезпечними для вашого здоров’я, а в деяких випадках – навіть життя!

Будьте уважні до себе і дійте розумно щодо свого унікального організму та його потреб! Міцного вам здоров’я!

лікар-терапевт Антоняк Н.Є.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:

(032) 295-4-000

(067) 295-4-000

(095) 295-4-000

або  електронною формою

Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

www.medcenter.lviv.ua

Read More

Розмова про антибіотики з лікарем-педіатром Ольгою Таринською

«Антибіотики – інструмент батьківського самолікування: ризики та застережння».
«Таблетки, сиропи… Чи заміняють вони внутрішньом’язове застосування ліків?»
«Як застерегтися від вживання антиботиків, до яких мікроорганізм має нечутливість?»

Відповіді на всі ці запитання та низку інших ми з’ясуємо в Ольги Таринської, лікаря вищої категорії, к.мед.н., доцента кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

– У багатьох батьків часто виникає проблема, яку вони стараються вирішити самостійно: давати дитині антибіотики чи ні. Як діяти в такій ситуації?

«Така ситуація, на жаль, буває дуже часто. Тому всім батькам треба знати, що антибактеріальну терапію може призначати тільки лікар. Самопризначення антибіотиків своїм дітям може не тільки не принести користі дитині, а навпаки, стати причиною дисбіозу кишківника або призвести до розвитку резистентності (нечутливості) мікроорганізмів до застосованого препарату», – зазначає Ольга Таринська, лікар-педіатр.

Отож, з’ясуємо детальніше, що таке антибіотики.
«Антибіотики (грец. αντι – проти, грец. βιοτικος – життєвий) – органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів та володіють здатністю пригнічувати розвиток або вбивати цих мікробів. Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин», – йдеться у вільній енциклопедії «Вікіпедія».

«Антибіотики використовуються для запобігання та лікування запальних процесів, що викликаються бактеріальною мікрофлорою. Вирішувати питання про призначення антибактеріальної терапії має лише лікар. Оскільки лише лікар може правильно поставити діагноз та вирішити: потрібно призначати антибіотики чи ні. Відповідно до протоколів лікування багатьох захворювань, є чіткі критерії призначення антибактеріальної терапії дітям, їх знає та застосовує лікар», – наголошує Ольга Таринська.

– З часу винаходу антибіотика розробили сотні його різновидів, що спонукало вчених класифікувати їх за певними критеріями: походженням, спектром дії, хімічною будовою тощо.

«Справді, існує велика кількість видів антибіотиків: природні (виділяють із живих бактерій або грибів), напівсинтетичні (модифікація природніх), синтетичні. За спрямуванням дії, розрізняють протигрибкові, антибактеріальні, протипухлинні. З класифікацією антибіотиків важливо ознайомитися для того, щоб розуміти, що різні препарати з однієї групи можуть діяти однаково. Тому, якщо немає покращення від призначеного антибіотика протягом певного часу, лікар може призначити інший», – коментує лікар-педіатр Ольга Таринська.

– Діти дуже болісно сприймають внутрішньом’язове введення антибіотиків, проте батьки часто переконані, що таблетки чи сиропи не мають такої ефективної дії. Як бути в цій ситуації?

«Важливо знати, що антибіотики мають антибактеріальну активність і під час зовнішнього застосування, і в біологічних середовищах організму при їх системному (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.) застосуванні. Тобто не обов’язково призначати антибіотик внутрішньом’язово (в уколах), такий же ж результат можна отримати від вживання антибіотиків перорально (в сиропі чи таблетках)!» – коментує лікар.

– Тобто необхідно тільки вибрати відповідний антибіотик, правильну дозу та термін призначення препарату?

«Звичайно, найкраще, якщо це можливо, виділити мікроорганізми та перевірити їхню чутливість до різних антибіотиків, тобто визначити антибіотикограму», – пояснює Ольга Таринська.

Антибіотикограма – аналіз на визначення чутливості патогенних організмів до протимікробних препаратів. Для аналізу можна брати мокроту, ділянки тканин, сечу, жовч тощо – залежно від локалізації проблеми. Так легше уникнути нечутливих (резистентних) антибіотиків.

– Які рекомендації щодо застосування антибіотиків?

«Всі настанови щодо цього може дати тільки лікар, який призначає певний антибіотик», – наголошує лікар-педіатр.

Якими б ви не були впевненими користувачами інтернету і не знаходили засоби лікування на всі випадки життя – не займайтеся лікуванням самостійно. Обережно ставтеся і до порад подруг, адже те, що допомогло малюкові подруги, не завжди буде корисним для вашої дитини – кожна ситуація індивідуальна та особлива.

Якщо у вас виникають запитання щодо доцільності призначення того чи іншого антибіотика лікарем, висловіть свої сумніви ще в кабінеті та отримайте пояснення.

Бережіть здоров’я дітей і прислухайтеся до порад лікаря!

Ольга Таринська, лікар вищої категорії, к.мед.н., доцент кафедри педіатрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

Read More

Вагітність – Божий дар!

Жоден гінеколог не здатний відповісти на питання: скільки разів може завагітніти жінка. Тому до кожної вагітності необхідно ставитися, як до останньої. Це не означає, що треба закривати очі на можливі вади розвитку плоду, які можуть призвести до мертвонародження або перетворити життя дитини та її батьків на катастрофу. На жаль, у зв'язку зі слабким розвитком соціальних конституцій, хворі діти – це проблема тільки конкретної сім'ї.

Вагітність поділяють на кілька періодів. Найбільший вплив на ембріон, а в подальшому – і на плід, має період від моменту імплантації плідного яйця до 12 тижнів вагітності. До цього часу відбувається формування органів і систем плоду, а в подальшому – збільшення розмірів і диференціювання тканин. Виходить, що найбільш важкі вади розвитку формуються в ранні терміни вагітності. Тому, що раніше жінка стане на облік у зв'язку з вагітністю – то краще для неї.

Важливою є консультація гінеколога щодо визначення гормонального фону і біохімічних показників крові (ниркових, печінкових та ін.). Грамотна і своєчасна корекція відхилень може суттєво вплинути на подальший розвиток плоду внутрішньоутробно, а також розвиток дитини після народження.

Також вагітна жінка до 12 тижнів проходить обстеження суміжних спеціалістів: терапевта, ендокринолога, окуліста, хірурга, отоларинголога, виконує ЕКГ з метою визначення патологій, здатних вплинути на розвиток вагітності, а в майбутньому – і розродження. Якщо виникає необхідність, перелік обстежень збільшують.

Інфекції. Як бути? Визначати до вагітності і лікувати чи лікувати після терміну плацентації (формування плаценти). На жаль, більшість антибактеріальних препаратів протипоказані під час вагітності і мають патогенну дію на плід. Проте не всі інфекції шкідливі для плоду в утробі матері. Частина мікроорганізмів чинять шкідливий вплив на плід, коли він проходить через родові шляхи та контактує зі слизовими оболонками матері (хламідіоз, стрептококова інфекція, диплококова інфекція). Всі нюанси в такій ситуації має врахувати та прийняти правильне рішення про застосування тих чи інших препаратів лікуючий лікар. Також лікар визначає ступінь шкоди конкретних препаратів для плоду під час лікування матері. Це ще один аргумент на користь підготовки жінки до планування вагітності! Також на малих термінах вагітності призначають препарати, що сприяють поліпшенню мікроциркуляції та запобіганню вад розвитку плоду.

І ось 11 тижнів вагітності! Перший пренатальний скринінг. Найважливіший в плані визначення хромосомних аномалій, вроджених патологій плоду, несумісних з життям, вроджених синдромів розвитку, аномалій розвитку органів і систем. Також визначають рівень кровотоку у венозній протоці, середній мозковій артерії, маткових артеріях. За отриманими показниками судять про ступені порушень кровообігу, що відбувається в системі мати-плід.

Це саме той термін, коли можна визначитися з прогнозом. І тільки сім'я, не лікар, вирішує питання про продовження вагітності. Лікар повинен розповісти про певні проблеми, дати медичні обґрунтування можливих ускладнень.

Раннє звернення в гінекологію, щоб стати на облік у зв'язку з вагітністю, діагностика захворювань, кореляція порушень – Ваш крок до щасливого материнства!

Вагітність – Божий дар! Будьте щасливі!

З повагою, лікар-акушер-гінеколог Олег Федулов

Наказ від 15.07.11 № 417 - Департамент охорони здоров'я

Графік візитів вагітної до лікаря

Read More

Диспанкреатизм і хронічний панкреатит у дітей

На пострадянських просторах діагноз «хронічний панкреатит» набув неабиякої популярності, і доволі часто його ставлять навіть дітям. Під впливом зарубіжних публікацій та наукових досліджень вітчизняні педіатри поступово замінили діагноз «хронічний панкреатит» на «реактивний панкреатит» та «диспанкреатизм». Безсумнівно, у багатьох батьків ці назви, почуті під час обстеження їхніх дітей від лікаря, викликають страх.

Відомо, що підшлункова залоза – це орган, який бере участь у процесах травлення, продукуючи і виділяючи весь набір необхідних для перетравлення їжі ферментів у дванадцятипалу кишку. Ця функція підшлункової залози називається «екзокринною». Крім неї, у підшлункової залози є ще одна надважлива функція – «ендокринна», основне завдання якої – продукування та виділення гормону інсуліну у кров та підтримання певної концентрації цукру (глюкози) у крові. Тому оцінку діяльності підшлункової залози треба проводити всебічно, як її екзокринної, так і ендокринної складових. І тільки після підтвердження недостатності екзокринної функції підшлункової залози за даними копрограми (нейтральний жир у калі), фекальної еластази калу, α-амілази та ліпази сироватки крові, після верифікації об’єктивних змін розмірів або структури підшлункової залози за даними ультразвукового дослідження, а також за наявності відповідної історії хвороби (верифіковані напади гострого панкреатиту), діагноз «хронічний панкреатит» можна вважати правочинним.

Слід зазначити, що «справжня» недостатність функції підшлункової залози у дітей трапляється досить рідко і, як правило, зумовлена вродженими дефектами розвитку підшлункової залози або генетичними захворюваннями (муковісцидоз). Більш частим є тимчасове або відносне зниження екзокринної функції підшлункової залози, яке наші педіатри називають «диспанкреатизмом» і «панкреатопатією». Така транзиторна недостатність екзокринної функції підшлункової залози може бути зумовлена широкою низкою чинників (систематичне вживання «нездорової» їжі, перевищення кількості їжі, інфекційні захворювання кишківника, гастродуоденіт, гастрит, дискінезія жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, гельмінтози та ін.) і часто потребує втручання лікаря та медикаментозного лікування.

Отже, менше діагнозів – більше діла!

автор лікар-педіатр Юлія Тодика

(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

Read More

Підтримка грудного вигодовування

Грудне молоко є найціннішим харчовим продуктом для маленької, щойно народженої, людини. Його унікальність полягає не тільки в абсолютному балансі білків, жирів, вуглеводів, а й в особливому їхньому складі, притаманному лише людському молоку. Грудне вигодовування забезпечує зростання, швидкий розвиток і дозрівання центральної нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, кісток, органів шлунково-кишкового тракту, а особливо – імунітету.

Отже, життєва необхідність грудного молока для малюка є беззаперечною, а вибір виду вигодовування – безсумнівним і очевидним. Але часто молода мама стикається з низкою проблем, пов’язаних саме з грудним вигодовуванням, неправильне вирішення яких може призвести до зменшення лактації, появи психологічного дискомфорту як матері, так і дитини. Спеціалісти Медичного центру Святої Параскеви є щирими прихильниками грудного вигодовування дітей, тому завжди готові допомогти, дати пораду, бути поруч. Підходи педіатрів нашого закладу засновані на світових рекомендаціях і відповідають Глобальній стратегії щодо підтримки грудного вигодовування. Одразу зауважимо, що, відповідно до цих рекомендацій, ВИНЯТКОВО грудне молоко рекомендують дітям від народження до повних 6 місяців, грудне вигодовування дитини бажано продовжити до 2 років.

Нижче зупинимося на деяких питаннях, які часто турбують матусь-годувальниць:

– Як часто треба прикладати дитину до грудей?
– На сьогодні для здорового малюка та здорової матусі лікарі рекомендують режим вільного прикладання до грудей, тобто за бажанням дитини. Що це означає? Коли мати відчуває, що дитина голодна (малюк неспокійний, кричить, шукає груди), вона дає груди дитині. Це може бути 7, 10, і навіть 20 разів на добу для новонародженої дитини. Є діти, які ніби весь час хочуть їсти та «висять на грудях». У таких випадках мами, зазвичай, лякаються, що молока може не вистачити. Окрім цього, годувати дитину майже без відпочинку досить важко фізично для молодої матусі. Але такий режим вільного вигодовування – нормальне явище, і, як правило, до кінця 1 місяця життя дитини він «вирівнюється», проміжки між годуваннями збільшуються.

– Як зрозуміти, що дитині вистачає молока?
– Не всі мами відчувають «приплив» молока, не всі можуть його зцідити, а дитина може бути неспокійною через свій характер, кишкову коліку або з інших причин, то як же зрозуміти, чи все гаразд? Для цього існують об’єктивні ознаки, за якими можна оцінити «ефективність» грудного вигодовування: приріст маси тіла, достатня кількість сечовипускань (більше ніж 8 на добу для новонародженої дитини), наявність стільця, характерної для віку консистенції мінімум 1 раз на добу. Всі інші ознаки (неспокій дитини, роздратованість на грудях, відсутність відчуття «повних» грудей), які можуть вказувати на зниження лактації, або мати під собою інші причини, є непрямими.

– Чи можна палити під час годування?
– Зазвичай педіатри категорично негативно ставляться до годувальниць, що не кидають палити під час грудного вигодовування. Проте така категоричність часто призводила до швидкого завершення грудного вигодовування мамою. Але грудне молоко настільки цінне для маленької дитини, що сьогодні лікарі готові йти на компроміси. Тому, якщо жінка не може кинути палити під час грудного вигодовування, ми рекомендуємо зменшити, наскільки це можливо, шкідливі впливи на дитину, але зберегти грудне вигодовування. Можна зменшити кількість цигарок на добу, не палити у приміщенні, де перебуває дитина, не робити цього безпосередньо перед годуванням, мити руки та вмиватися після паління (щоб мінімізувати запах).

– Чи треба мамі-годувальниці дотримуватися дієти?
– Традиційно – так. Ми рекомендуємо виключати з раціону молодої матусі продукти, що можуть викликати здуття (виноград, білоголова капуста, лук, бобові та ін.), жирні та гострі страви, продукти, що часто викликають алергію (облігатні алергени). Але останнім часом з’являються дослідження, які вказують на відсутність впливу продуктів харчування, які їсть мати, – на дитину. Поки ці дані поодинокі, тому їх ще не можуть трактувати як рекомендації.

автор лікар-педіатр Юлія Тодика
(приймає у київському підрозділі медичного центру Святої Параскеви)

Read More

Як ми перетворюємо наш душевний біль у хвороби

Як відомо, 60 % захворювань, з якими пацієнти приходять до лікаря, мають психосоматичну природу. Психосоматична означає психологічно зумовлена, тобто така, що виникає через психологічну сферу. Соматизація – виявлення болю через тілесні симптоми. Причиною соматизації може бути невміння людини переживати та виражати свої емоції в середовищі.

Чому виникає таке невміння? Воно, скажімо, могло сформуватися тому, що батьки не хотіли та не вміли сприймати емоції дитини, вважали, що емоції – це слабкість, це соромно: «А ну зберися, не плач, заспокійся». До того ж кожна сім’я має свою низку заборонених проявів емоцій: в одній – заборонено боятися, в іншій – це дозволено, але не можна злитися, ще в іншій – заборонено щиро радіти. У зв’язку з цим формується спеціальний спектр таких проявів емоцій, доступний дитині.

Ще одна з причин, через яку може сформуватися невміння переживати свої емоції – це те, що батьки самі бояться своїх емоцій, тому дитина не має що відображати. Або ж зовні в сім’ї все благополучно і шляхетно, всі спокійно говорять, не підвищують голосу, посміхаються, ввічливо поводяться, проте всередині у членів сім’ї бурлять емоції, але це не показують назовні. У такій ситуації дитина перестає звертати увагу на свої почуття та шукати зв'язок між тим, як вона відчуває всередині свого тіла злість, сум, страх. У результаті може сформуватися соціально успішна людина, яка довго терпітиме ставлення, що не прийнятне лише їй, але яке завдає шкоди та руйнує її. Через заборону емоцій діти навчаються не відчувати і терпіти.

Людям, які соромляться бути емоційними, корисно знати, що для кожної емоції характерний біологічно-соціальний зміст. Є сім базових емоцій, що мають свій хімічний еквівалент у крові людини: чуттєвість (сексуальність), радість, страх, сором, відраза, злість, сум. Розглянемо детальніше значення кожної з них.

Візьмемо, для прикладу, таку емоцію, яку вважаємо поганою – злість. Ця емоція насправді допомагає відчути, що її межі відсутні і дає можливість відстоювати їх.

Подавляючи таку емоцію, ми забираємо в себе право на комфорт, особистий простір та відстоювання власних інтересів.

Сум теж, здавалося б, неприємна емоція, яка дає нам можливість відчувати втрати і їхню цінність. Забороняючи собі або своїм дітям сумувати, ми блокуємо можливість звільняти місце від старого для чогось нового та відпускати те, що має піти.

Страх допомагає відчувати, що щось для нас є небезпечним. Безстрашні тварини давно б вимерли. Забороняючи боятися, ми закриваємо для себе відчуття реальності і втрачаємо можливість розрізняти вигадані страхи та реальні.

Та повернімося до того, чому може проявитися соматизація. Вона може стати наслідком несвідомого рішення не проявляти емоції. Наприклад, для людини характерні якісь нестерпні емоції: страх, злість, біль, але їх нема куди розмістити, про них важко комусь розповісти, бо здебільшого людині соромно витрачати чийсь час на свої проблеми. На стримування таких емоцій та тримання фасаду «в мене все гаразд» іде велика кількість енергії, а імунітет тим часом слабшає. В основі ж цього лежить рішення: «Я нікому не потрібний зі своїми проблемами», і люди, які живуть з такою думкою, як правило, дуже одинокі.

Ще одна причина соматизації – відсутність контакту фізичного симптому з душевним болем. Простіше кажучи, легше перейматися головним болем, ніж з роздумами про беззмістовність життя.

Або, наприклад, людина яка живе в дуже жорсткому режимі, робить багато справ, забирає в себе право на відпочинок, урешті-решт хворіє – організм у такий спосіб дає шанс відпочити, попіклуватися про себе, чого людина не робитиме, будучи здоровою.

Ще одна причина – самопокарання, наслідок несвідомих рішень у травматичних ситуаціях. Наприклад, заборона на задоволення. В такій ситуації, жінка, забороняючи собі право на задоволення, скажімо, після статевого акту, може переживати захворювання.


Підсумовуючи:
Запитайте в себе: «Чи вмію я переживати у своєму тілі свої емоції? Чи вмію я сприймати емоції своєї дитини?» – ці запитання допоможуть розпізнати Вам соматизацію Ваших захворювань.

автор Юлія Мальована

Read More