Надворі жовтень, і наші діти вже місяць як сидять за шкільними партами. Хтось пішов до школи вперше, хтось повернувся після літніх канікул… Одним словом, і в перших, і в других почався нелегкий процес навчання. А ми, батьки, своєю чергою піклуємося та підтримуємо наших школяриків, намагаємося дати їм найкраще, що в наших силах.
Та чи справді це так? Чи справді ми достатньо дбаємо про наших дітей та їхнє майбутнє? І чому попри нашу турботу з року в рік зростає кількість дітей із алергіями, сколіозом, короткозорістю, гастритом, захворюваннями серцево-судинної системи? До того ж ці хвороби «молодшають»!
Чомусь нас вже не дивує і не насторожує ситуація, коли половина класу належить до спеціальної групи здоров’я з обмеженими фізичними навантаженнями на уроках фізичного виховання. Батьки школярів напевно знайомі з методом оцінки роботи серця після невеликих фізичних навантажень (проба Руф'є), за результатами якої і розподіляють школярів на групи здоров’я.
А що буде далі з цими дітьми (у тридцять чи сорок років), якщо вже в такому юному віці у них купа проблем зі здоров’ям? І чому взагалі склалася така ситуація, чому вона постійно погіршується та що до цього призводить?
Можна називати найрізноманітніші причини. Серед них – погіршення екології, погане харчування, відсутність фізичного виховання тощо. Проте, перелічуючи ці причини наших бід,із гіркотою усвідомлюєш, що першопричиною усього поганого є ми самі і наша бездіяльність!
І якщо в питанні погіршення екології не все так однозначно (хоча, спостерігаючи величезні купи сміття в наших лісах, розумію, що це саме наших рук справа), то в решті питань – таки ні.
Ми самі ідемо і купуємо, а пізніше готуємо ту їжу, якою згодом годуємо своїх дітей. Тож,якщо харчування погане, то тільки тому, що це ми самі зробили такий вибір. Хочемо ми цього чи ні, але саме ми, дорослі, є прикладом для наслідування. Тому, купуючи і споживаючи нездорову їжу, годі намагатися пояснити своїй дитині,що ці продукти дуже шкідливі.
Хочете, щоб дитина перестала їсти чіпси – перестаньте їх їсти самі. І само запевнення «це востаннє» або «ми купуємо це тільки зрідка» не працюють. Адже діти сприймають це інакше, для них, якщо можна раз – значить можна і другий. Я впевнена, що батьки ніколи не хочуть нашкодити своїм дітям. Просто часом нам набагато легше відкупитися від дитячих прохань та істерик, викликаних кольоровими цукерками чи походом до улюбленого фаст-фуду, аніж раз за разом говорити про шкоду від цих смаколиків для здоров’я. Але вони все-таки шкодять, деколи дуже серйозно. Тому пам’ятайте про це щоразу, коли своїми руками даєте дитині смачненьку отруту в красивих обгортках. Іноді кажуть: «Ми є те, що ми їмо»! І з цим важко не погодитися.
А як щодо фізичного виховання? Мені видається, що часто уроки фізичної культури в рейтингу необхідності для багатьох батьків розміщені десь між уроками музики та праці, тобто наприкінці списку шкільних предметів. Тобто на успіхи дітей з цих дисциплін ми звикли звертати значно менше уваги, аніж нате, як вони дають собі раду з математикою, українською чи іноземними мовами. І діти це бачать, відчувають та підігрують нам. Вони швидко вчаться вигадувати болячки, яких насправді не існує, а в старших класах менструація у дівчаток просто безперервна упродовж усього навчального року. До того ж, повертаючись зі школи, більшість дітей знову сідає за письмовий стіл робити домашнє завдання, проводить чимало часу за комп’ютером або планшетом, в кращому випадку – іде гуляти. Отже, і після школи фізична активність багатьох дітей є вкрай низькою.
І хоча нині є безліч варіантів для занять і дуже часто просто важко зробити вибір, спортивні секції відвідують далеко не всі діти. Попри користь для організму, систематичні заняття у спортивних секціях дисциплінують дитину, виховують характер, допомагають навчитися переживати поразки і дають зрозуміти потребу постійного вдосконалення та праці над собою. Водночас займатися у спортивних секціях – це завжди весело і цікаво, це нові враження, друзі, і неоціненний досвід.
Проте, навіть, якщо на додаткові заняття чи гуртки немає часу або фінансів, ви завжди можете мотивувати дитину ефективно тренуватися у школі. Насамперед змініть своє ставлення до уроків фізичного виховання. Це три уроки (більше ніж 2години) фізичних навантажень щотижня. Поважайте цю дисципліну і прищеплюйте таке ж ставлення до неї своїм дітям. Поясніть, наскільки важливими для них є регулярні заняття фізкультурою. Адже саме активний спосіб життя може забезпечити здоров’я вашим дітям, побороти цілу низку захворювань і відвернути нові.
Наші малюки вивчають іноземні мови ледь не з пелюшок, вчаться бути лідерами, малюють, співають та грають на музичних інструментах – і все це, безперечно, допомагає їм всебічно розвиватися. Та, турбуючись про гармонійне виховання дитини, не можна відкладати на другий план її фізичний розвиток, він мусить іти в ногу з інтелектуальним та духовним збагаченням.
Звичайно, все вищеописане – це лише окремі приклади, а насправді серйозним предметом для дискусії є здоровий спосіб життя наших родин і здоров’я українців у майбутньому! Це, безперечно, складне питання, і простими повчаннями його не вирішити.
Перший крок – це усвідомити і захотіти! Чи хочете ви, щоб ваша родина, ваші діти були здоровими та щасливими? Якщо ви обрали відповідь "так", тоді мусимо відкинути всі відмовки, всі "не можу" і "не хочу", та крок за кроком рухатися до мети. І цінний досвід та дієві поради допоможуть ам перейти на стежку здорового способу життя.
Закономірно виникає запитання: який спосіб життя можна назвати здоровим? Що включає в себе поняття «здорового способу життя» для дорослих і дітей? Тому спробуємо розібратися в цій важливій для усіх темі. Саме з цією метою ми розпочинаємо публікацію серії статей, присвячених турботі про наше здоров’я. У них, окрім власних думок і досвіду, плануємо давати поради дієтологів, реабілітологів, педіатрів, педагогів та загалом людей,які активно займаються спортом. Тож закликаємо читачів слідкувати за наступними публікаціями, активно долучатися до дискусії та ділитися власним досвідом!
Розпочнемо дослідження здорового способу життя разом! Воно того варте, оскільки на кону наше майбутнє!
Будьте здорові!
Та чи справді це так? Чи справді ми достатньо дбаємо про наших дітей та їхнє майбутнє? І чому попри нашу турботу з року в рік зростає кількість дітей із алергіями, сколіозом, короткозорістю, гастритом, захворюваннями серцево-судинної системи? До того ж ці хвороби «молодшають»!
Чомусь нас вже не дивує і не насторожує ситуація, коли половина класу належить до спеціальної групи здоров’я з обмеженими фізичними навантаженнями на уроках фізичного виховання. Батьки школярів напевно знайомі з методом оцінки роботи серця після невеликих фізичних навантажень (проба Руф'є), за результатами якої і розподіляють школярів на групи здоров’я.
А що буде далі з цими дітьми (у тридцять чи сорок років), якщо вже в такому юному віці у них купа проблем зі здоров’ям? І чому взагалі склалася така ситуація, чому вона постійно погіршується та що до цього призводить?
Можна називати найрізноманітніші причини. Серед них – погіршення екології, погане харчування, відсутність фізичного виховання тощо. Проте, перелічуючи ці причини наших бід,із гіркотою усвідомлюєш, що першопричиною усього поганого є ми самі і наша бездіяльність!
І якщо в питанні погіршення екології не все так однозначно (хоча, спостерігаючи величезні купи сміття в наших лісах, розумію, що це саме наших рук справа), то в решті питань – таки ні.
Ми самі ідемо і купуємо, а пізніше готуємо ту їжу, якою згодом годуємо своїх дітей. Тож,якщо харчування погане, то тільки тому, що це ми самі зробили такий вибір. Хочемо ми цього чи ні, але саме ми, дорослі, є прикладом для наслідування. Тому, купуючи і споживаючи нездорову їжу, годі намагатися пояснити своїй дитині,що ці продукти дуже шкідливі.
Хочете, щоб дитина перестала їсти чіпси – перестаньте їх їсти самі. І само запевнення «це востаннє» або «ми купуємо це тільки зрідка» не працюють. Адже діти сприймають це інакше, для них, якщо можна раз – значить можна і другий. Я впевнена, що батьки ніколи не хочуть нашкодити своїм дітям. Просто часом нам набагато легше відкупитися від дитячих прохань та істерик, викликаних кольоровими цукерками чи походом до улюбленого фаст-фуду, аніж раз за разом говорити про шкоду від цих смаколиків для здоров’я. Але вони все-таки шкодять, деколи дуже серйозно. Тому пам’ятайте про це щоразу, коли своїми руками даєте дитині смачненьку отруту в красивих обгортках. Іноді кажуть: «Ми є те, що ми їмо»! І з цим важко не погодитися.
А як щодо фізичного виховання? Мені видається, що часто уроки фізичної культури в рейтингу необхідності для багатьох батьків розміщені десь між уроками музики та праці, тобто наприкінці списку шкільних предметів. Тобто на успіхи дітей з цих дисциплін ми звикли звертати значно менше уваги, аніж нате, як вони дають собі раду з математикою, українською чи іноземними мовами. І діти це бачать, відчувають та підігрують нам. Вони швидко вчаться вигадувати болячки, яких насправді не існує, а в старших класах менструація у дівчаток просто безперервна упродовж усього навчального року. До того ж, повертаючись зі школи, більшість дітей знову сідає за письмовий стіл робити домашнє завдання, проводить чимало часу за комп’ютером або планшетом, в кращому випадку – іде гуляти. Отже, і після школи фізична активність багатьох дітей є вкрай низькою.
І хоча нині є безліч варіантів для занять і дуже часто просто важко зробити вибір, спортивні секції відвідують далеко не всі діти. Попри користь для організму, систематичні заняття у спортивних секціях дисциплінують дитину, виховують характер, допомагають навчитися переживати поразки і дають зрозуміти потребу постійного вдосконалення та праці над собою. Водночас займатися у спортивних секціях – це завжди весело і цікаво, це нові враження, друзі, і неоціненний досвід.
Проте, навіть, якщо на додаткові заняття чи гуртки немає часу або фінансів, ви завжди можете мотивувати дитину ефективно тренуватися у школі. Насамперед змініть своє ставлення до уроків фізичного виховання. Це три уроки (більше ніж 2години) фізичних навантажень щотижня. Поважайте цю дисципліну і прищеплюйте таке ж ставлення до неї своїм дітям. Поясніть, наскільки важливими для них є регулярні заняття фізкультурою. Адже саме активний спосіб життя може забезпечити здоров’я вашим дітям, побороти цілу низку захворювань і відвернути нові.
Наші малюки вивчають іноземні мови ледь не з пелюшок, вчаться бути лідерами, малюють, співають та грають на музичних інструментах – і все це, безперечно, допомагає їм всебічно розвиватися. Та, турбуючись про гармонійне виховання дитини, не можна відкладати на другий план її фізичний розвиток, він мусить іти в ногу з інтелектуальним та духовним збагаченням.
Звичайно, все вищеописане – це лише окремі приклади, а насправді серйозним предметом для дискусії є здоровий спосіб життя наших родин і здоров’я українців у майбутньому! Це, безперечно, складне питання, і простими повчаннями його не вирішити.
Перший крок – це усвідомити і захотіти! Чи хочете ви, щоб ваша родина, ваші діти були здоровими та щасливими? Якщо ви обрали відповідь "так", тоді мусимо відкинути всі відмовки, всі "не можу" і "не хочу", та крок за кроком рухатися до мети. І цінний досвід та дієві поради допоможуть ам перейти на стежку здорового способу життя.
Закономірно виникає запитання: який спосіб життя можна назвати здоровим? Що включає в себе поняття «здорового способу життя» для дорослих і дітей? Тому спробуємо розібратися в цій важливій для усіх темі. Саме з цією метою ми розпочинаємо публікацію серії статей, присвячених турботі про наше здоров’я. У них, окрім власних думок і досвіду, плануємо давати поради дієтологів, реабілітологів, педіатрів, педагогів та загалом людей,які активно займаються спортом. Тож закликаємо читачів слідкувати за наступними публікаціями, активно долучатися до дискусії та ділитися власним досвідом!
Розпочнемо дослідження здорового способу життя разом! Воно того варте, оскільки на кону наше майбутнє!
Будьте здорові!