Біль під час випорожнення або кров на калі чи туалетному папері – симптоми, які ні в якому випадку не можна ігнорувати. Одразу зверніться до лікаря-проктолога чи хірурга або гастроентеролога за місцем проживання, якщо немає проктолога.
Що можна очікувати від огляду лікаря
Лікар поставить Вам декілька питань щодо історії Вашого захворювання і проведе огляд періанальної ділянки. Огляд проктолога передбачає пальцеве обстеження прямої кишки, яке за сильних болів проводять після анестезії. Якщо анальну тріщину неможливо ідентифікувати, але є підозри щодо її наявності, лікар може провести аноскопію (оглянути Ваш анальний канал за допомогою короткої освітлювальної трубки). Іноді індивідуально призначають інші лабораторні або інструментальні методи обстеження.
Лікування:
При гострій тріщині, що з’явилася приблизно місяць тому, проводять консервативне лікування з використанням зовнішніх засобів: мазей, свічок, сидячих ванночок, які мають протизапальні, спазмолітичні та ранозагоювальні властивості. Рекомендовано дотримуватися певної дієти, уникати закрепів. Ці методи є ефективними лише за умови гострої анальної тріщини, коли вона лише сформувалася і являє собою неглибоку поверхневу рану.
У випадку хронічної анальної тріщини (понад 1 місяць), коли вона постійно пошкоджується і зарубцьовується, утворюючи так звані «сторожові горбики», пацієнтів краще одразу оперувати. Консервативна терапія та блокади дають лише тимчасове полегшення, знімаючи загострення, і пацієнти рано чи пізно приходять на оперативне лікування. Радикальними оперативними втручаннями у класичному варіанті є висічення анальної тріщини (за допомогою звичайного скальпеля, електроножа, радіохвилі тощо) і сфінктеротомія (часткове контрольоване розсічення сфінктера з метою зняття його спазму; не призводить до інконтиненції). При цьому треба протягом певного часу робити перев’язки та дотримуватись рекомендацій лікаря, як при консервативному лікуванні.
Профілактика
Появи анальних тріщин можна уникнути, не допускаючи закрепів та натужувань під час випорожнень. Також треба вживати їжу, багату на клітковину та пити багато рідини протягом дня (1,5–2 літри).
Лікар поставить Вам декілька питань щодо історії Вашого захворювання і проведе огляд періанальної ділянки. Огляд проктолога передбачає пальцеве обстеження прямої кишки, яке за сильних болів проводять після анестезії. Якщо анальну тріщину неможливо ідентифікувати, але є підозри щодо її наявності, лікар може провести аноскопію (оглянути Ваш анальний канал за допомогою короткої освітлювальної трубки). Іноді індивідуально призначають інші лабораторні або інструментальні методи обстеження.
Лікування:
При гострій тріщині, що з’явилася приблизно місяць тому, проводять консервативне лікування з використанням зовнішніх засобів: мазей, свічок, сидячих ванночок, які мають протизапальні, спазмолітичні та ранозагоювальні властивості. Рекомендовано дотримуватися певної дієти, уникати закрепів. Ці методи є ефективними лише за умови гострої анальної тріщини, коли вона лише сформувалася і являє собою неглибоку поверхневу рану.
У випадку хронічної анальної тріщини (понад 1 місяць), коли вона постійно пошкоджується і зарубцьовується, утворюючи так звані «сторожові горбики», пацієнтів краще одразу оперувати. Консервативна терапія та блокади дають лише тимчасове полегшення, знімаючи загострення, і пацієнти рано чи пізно приходять на оперативне лікування. Радикальними оперативними втручаннями у класичному варіанті є висічення анальної тріщини (за допомогою звичайного скальпеля, електроножа, радіохвилі тощо) і сфінктеротомія (часткове контрольоване розсічення сфінктера з метою зняття його спазму; не призводить до інконтиненції). При цьому треба протягом певного часу робити перев’язки та дотримуватись рекомендацій лікаря, як при консервативному лікуванні.
Профілактика
Появи анальних тріщин можна уникнути, не допускаючи закрепів та натужувань під час випорожнень. Також треба вживати їжу, багату на клітковину та пити багато рідини протягом дня (1,5–2 літри).
