Сон малюка

Сон малюка – важлива складова його життя, а спокійний сон є важливим показником розвитку.

Спокійний сон малюка вночі залежить від безлічі факторів: здоров’я дитини, її самопочуття, вражень напередодні, хороших умов сну, зручного ліжечка, гарного апетиту. У дітей є власний біологічний годинник вже з самого народження, і він керує поведінкою малюка, його апетитом і бажанням спати. Вчені довели, що біологічний годинник закріплюється генетично, ще до народження малюка.

Причини неспокійного сну та їх вирішення
Якщо дитина погано спить у своєму ліжечку, за ніч прокидається кілька разів і хоче спати з батьками, то є два виходи з цієї ситуації. Найпростіший – брати дитину спати в батьківське ліжко. Можливо, дитину особливо нічого не турбує, але їй хочеться спати з мамою, їй тепло і комфортно, вона почувається захищеною.

Другий спосіб – зробити так, щоб дитина хотіла спати у своєму ліжечку. На допомогу прийде постільна білизна із зображеннями героїв з мультфільмів, улюблена іграшка, з якою малюк засне. Можна повісити над ліжком балдахін. Є ще один хитрий спосіб, який діє на малюків з 2–3 років: підкладати під подушку дитині маленький сюрприз (олівець, цукерку, наклейки), а після сну говорити, що це фея принесла, бо добре спав у своєму ліжечку. Дітей це дуже тішить.

Важливо дотримуватися режиму дня. Підйом, денний сон, споживання їжі – ці «процеси» мають щодня проходити в один і той самий час. Буває, що дитина не спить вдень, це обумовлено особливістю нервової системи. Просто створіть для дитини спокійну обстановку, хай полежить деякий час, ні в якому разі не змушуйте спати, можливо, для Вашої дитини денний сон не така гостра необхідність.

Якщо дитина спить в окремій кімнаті і часто прокидається, то встановіть нічник. Нічники світять тьмяно і не подразнюють очі, але водночас освітлюють кімнату. Прокинувшись, дитина побачить знайому обстановку і засне далі. Обов’язково слід перевітрювати кімнату безпосередньо перед сном, свіже повітря сприяє прискореному засинанню.

На годиннику незабаром північ, а чадо бігає по квартирі і зовсім не хоче спати! Або ж хоче спати, тре очі, починає вередувати, але заснути не може. Головне – знайти причину, чому малюк погано засинає. Можливо, він напередодні подивився мультфільм, який його вразив. Сталася якась подія (батьки посварилися, увечері приїхали гості, дитина чогось злякалася). Тому після 6 години вечора не варто дозволяти дитині переглядати мультфільми перед сном (крім спеціальних дитячих передач), грати в галасливі і рухливі ігри та вмикати голосно музику. Заснути відразу міцним сном допоможе вечірня прогулянка і ванна з настоєм трав меліси, м’яти, ромашки. Почитайте книжку, розкажіть історію з хорошим кінцем, ніколи не сваріть і не карайте дитину перед сном, адже під такими негативними враженнями вона засне нескоро. Полежіть поруч з дитиною, говоріть м’яким голосом, скажіть, як сильно її любите, погладьте по голові, обійміть.

Нині багато мам вмикають малюкам колискові на телефонах або програвачах, а діти все одно не засинають або навіть починають вередувати. Повірте, немає нічого кращого, ніж мамин голос. Навіть якщо мама вважає, що вокальні дані у неї відсутні, для дитини все одно не буде нічого ближчого і кращого, адже цей голос вона чула ще до народження.

Останнім часом неврологи рекомендують давати активним дітям, у яких є порушення сну, препарати магнію та екстракт валеріани. Для лікарів це найпростіший спосіб усунути проблему, однак мама повинна перепробувати всі способи та засоби поліпшення сну дитини, а якщо вони не допоможуть, вдаватися до лікарських засобів.

Позитивне ставлення до дитини, сон в один і той же час, вироблення особливого ритуалу перед сном формують у малюка рефлекс засинання.

автор лікар-педіатр Марта Петришин.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Вазомоторний риніт: причини, симптоми та методи лікування

Вазомоторний риніт – це хвороба, причиною якої здебільшого стає порушення тонусу кровоносних судин в носоглотці.

Найчастішими причинами захворювання є:

• тривале застосування судинозвужувальних, протизапальних і гіпотензивних препаратів;
• подразнювальна дія алергенів на слизову оболонку носа;
• зміни гормонального фону;
• різкі перепади температури повітря, вологості та атмосферного тиску;
• хронічні запальні зміни в носі та приносових пазухах;
• хронічний стрес.

Виділяють дві форми вазомоторного риніту: алергічну та нейровегетативну. Таким чином, тактика лікування прямо залежить від успішної діагностики форми риніту.

Нейровегетативна форма розвивається на фоні дисфункції вегетативної нервової системи. Дуже часто супутнім захворюванням є вегетосудинна дистонія. Симптоми цієї форми: погіршення носового дихання (більше в положенні лежачи, часто в одній з половин носа), сухість в носі, біль голови, підвищена втомлюваність.

Основним фактором алергічної форми завжди є алерген. Тому, при найменшому контакті з речовиною, до якої організм людини має підвищену чутливість, хворий скаржиться на закладення носа, чхання, рясні водянисті виділення з носа, сльозотечу. Такі пацієнти одночасно повинні проходити обстеження у фахівців-алергологів.

Діагностикою вазомоторного риніту завжди займається лікар-оториноларинголог. Правильність постановки діагнозу залежить від детально зібраних скарг, огляду лікарем та сучасних методів лабораторної діагностики. Наявність алергічної форми також можна підтвердити, якщо є підвищений рівень еозинофілів у загальному аналізі крові та рівня імуноглобуліну Е.

Лікування має бути кваліфікованим та залежати від форми вазомоторного риніту. Доволі часто лікування є симптоматичним і полягає в коригуванні способу життя. Якщо консервативне лікування не дає позитивних результатів, тоді слід вдаватися до оперативних втручань.

Якщо ви спостерігаєте наявність симптомів риніту, необхідно якнайшвидше звертатися до медичного закладу задля отримання кваліфікованої діагностики та призначення ЛОРом адекватного лікування.

автор лікар-оториноларинголог Ольга Плазова.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Порушення менструального циклу

Не вагітна і, начебто, ще далеко до менопаузи, а жінка може помічати різні порушення свого менструального циклу: затримку місячних, зміну їх періодичності, тривалості, характеру виділень, кровомазання між очікуваними менструаціями. Такі зміни впливають на емоційний стан, сон, продуктивність і самопочуття загалом.

У молодої жінки відсутність або порушення менструального циклу може мати дуже багато причин. Організм жінки – тендітна і багатогранна структура, вплинути будь які переживання чи нервове перенапруження на роботі.

Дуже часто причина доволі проста і легко ліквідовується, зокрема це можуть бути:

• Зайві фізичні навантаження. Часто жінки йдуть у спортзал, щоб за максимально короткий період скорегувати своє тіло, і виконують для цього надмірні навантаження, до яких організм не звик.
• Нервове напруження та стрес – ці проблеми доволі поширені, особливо в емоційних жінок, а обставин для хвилювання завжди знайдеться чимало.
• Прийом певних груп ліків: окремі антидепресанти, гормональні, протизаплідні препарати тощо можуть спровокувати порушення. Тому перед вживанням будь-яких ліків необхідно проконсультуватися з лікарем та з’ясувати всі ризики.
• Втрата ваги – дистрофія. Модельна зовнішність, якої прагнуть жінки, часто призводить до того, що організм не має можливості повноцінно функціонувати і може зреагувати відсутністю місячних.

І хоча всі наведені вище причини видаються простими, але й тут без поради лікаря не обійтися, адже необхідно грамотно повернути організм до початкового комфортного стану.

Порушення менструального циклу можуть спричинити більш серйозні захворювання:

• Проблеми зі щитоподібною залозою.
• Полікістоз яйників.
• Лейміома матки та інші гінекологічні захворювання (Міома не приведе до відсутності менструації. Навпаки, жінка може мати рясну менструацію за наявності міоми).
• Окремі інфекційні захворювання.
• Дисгормональні порушення.

У цих випадках порушення менструального циклу – симптом більш серйозних проблем. Їх необхідно вирішувати з допомогою гінеколога, який, якщо виникне потреба, скерує до ендокринолога. З чого ж потрібно розпочинати?

1. Консультація лікаря-гінеколога (кольпоскопія, УЗД), що дасть можливість після детального розпитування та огляду призначити ряд додаткових обстежень та досліджень, можливо консультації вузькопрофільних фахівців.
   
   Кольпоскопія – обстеження, під час якого лікар оглядає вульву, піхву та шийку матки під збільшенням, що дозволяє виявити: атрофічні зміни, гострокінцеві кондиломи, запалення шийки матки та піхви, передракові та ракові стани вульви, піхви та шийки матки. Деякі з цих захворювань можуть проявлятися епізодичними кровомазаннями чи кровотечами у спокої чи після статевих актів.
   
   Ультразвук жіночих статевих органів дозволить візуалізувати матку, яйники, ймовірну вагітність, наявні об’ємні утвори матки, маткових труб і яйників та інші відхилення від норми, а ці проблеми можуть проявлятися низкою симптомів: затримкою менструацій, їх нерегулярним ритмом чи рясними виділення під час критичних днів.
   
   Обов’язковим є обстеження грудних залоз. У віці до сорока років – УЗД, якщо більше – мамографія, адже часто гінекологічні проблеми стають супутниками проблем з грудними залозами. Контрольні обстеження грудних залоз кожній жінці рекомендується проходити щорічно!
2. Визначення рівнів гормонів:
    - хоріонічного гонадотропіну – підтвердить або виключить вагітність;
    - тиреотропного гормону – допоможе з’ясувати, чи є розлади в роботі щитоподібної залози, можливо доведеться звернутися до лікаря-ендокринолога;
    - фолікулостимулювального гормону – допоможе визначити функціональний стан яйників;
    - пролактину – визначить необхідність детального обстеження гіпофізу, що розташований в головному мозку і впливає на функціонування статевої системи жінки;
    - рівнів чоловічих статевих гормонів – так, так, вони також присутні в жіночому організмі! За їх надлишку пацієнтки скаржаться на волосся у невластивих ділянках тіла, висипання на шкірі, підвищену жирність шкіри обличчя, волосся та порушення з боку менструального циклу.
3. Дослідження на визначення збудників інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом (гонореї, мікоплазмозу, трихомоніазу, хламідіозу тощо).

Збудники інфекційних захворювань можуть спричиняти запалення матки і додатків (яйників та маткових труб), що своєю чергою, негативно відбивається на їх функції. При виявленні будь-якої з вищеперелічених інфекцій лікування потребує не лише пацієнтка, але і її партнер!

автор лікар-гінеколог Христина Козак.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Діагностика гельмінтів

Гельмінти (глисти) загрожують нам практично на кожному кроці: на роботі, вдома, у транспорті.

«Побутує думка, що гельмінтоз – суто дитяча проблема, насправді ж потерпають від глистів і дорослі. Іноді гельмінти «не дають про себе чути». Організм по­різному реагує на зараження глистами: в одних хворих бувають важкі розлади, в інших – жодних симптомів. Останнє трапляється частіше», – зазначає лікар-­терапевт Медичного центру Святої Параскеви Наталія Кучминда.

Симптоми, які можуть проявлятися при зараженні гельмінтами:

• тривале порушення травлення;
• дратівливість;
• втрата апетиту;
• худнення;
• нудота;
• біль у животі;
• метеоризм або пронос тощо.

Особливість гельмінтів – неймовірна плодючість. Самка аскариди здатна відкласти до 200 тис. яєць за добу. Тому, зволікаючи з діагностикою та лікуванням, хворий ризикує отримати значне отруєння організму цими паразитами.

Як розпочати боротьбу з глистами?
Лікування будь­якого захворювання починається з його діагностики. Одні захворювання виявити дуже легко, інші ж вимагають певних зусиль.

Пробравшись в організм, паразитичні черв’яки можуть прилаштуватися в будь­якому вподобаному ними місці. Саме тому виявити їх часто буває дуже складно.

Найчастіше серед інших прямих методів дослідження використовують дослідження випорожнень (копрологічне дослідження), оскільки велика частина гельмінтів паразитує у людини в кишківнику або органах, пов’язаних з ним протоками.

Одноразове дослідження випорожнень (фекалій) на наявність кишкових гельмінтів не завжди достатньо інформативне, його необхідно повторювати не менше ніж 3–4 рази. Негативний результат засвідчує лише те, що в цих випорожненнях сьогодні нічого не знайшли.

Імунологічні методи. Для діагностики гельмінтозів застосовують серологічні (реакції для визначення антитіл чи антигенів до певного збудника, засновані на реакціях імунітету – імунної відповіді організму на певний збудник) й алергійні реакції.

Цей метод зазвичай рекомендують, якщо є підозра на гельмінти, які локалізуються в тканинах. Важливо провести контроль не лише, щоб виявити паразитів, а й у процесі лікування здійснити контроль його ефективності (дегельмінтизації).

Для повної діагностики рекомендовано застосовувати усі вказані методи. Проте в правильному напрямку щодо аналізів Вас завжди скерує лікар­терапевт.

Після виявлення паразитів в організмі треба обов’язково провести відповідне ефективне лікування, залежно від групи гельмінтів.

З профілактичною метою аналізи на гельмінти необхідно робити щорічно, навіть, якщо Вас не турбують жодні симптоми – можливо, паразити причаїлися.


Методи лабораторної діагностики гельмінтозів
Прямі методи (паразитологічні) ґрунтуються на безпосередньому виявленні самих гельмінтів, їхніх фрагментів, личинок і яєць.

Матеріали дослідження
Фекалії.
Сеча.
Дуоденальний вміст (дослідження вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого за допомогою ендоскопії).
Мокротиння, кров, шкіра тощо.

Непрямі методи (імунологічні)
Допомагають виявити зміни в людському організмі у результаті дії на нього гельмінтів за допомогою серологічних та алергічних реакцій.

Матеріали дослідження
Клінічне дослідження крові (загальний аналіз крові) на виявлення еозинофілів, збільшення яких може свідчити про
наявність гельмінтів.

лікар­-терапевт Наталія Кучминда

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:

(032) 295-4-000

(067) 295-4-000

(095) 295-4-000

або ж електронною формою

Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:

www.medcenter.lviv.ua

Read More

Ударно-хвильова терапія – консервативне лікування патологій опорно-рухового апарату

Артрози, запальні процеси в тканинах після травм (тендиніти, епікондиліти ), остеохондрози, слабо концилідовані переломи – усього цього можна позбутися завдяки ударно-хвильовій терапії (УХТ) – методу лікування під впливом дії низькочастотних звукових хвиль на пошкоджені ділянки.

Принцип дії: вібрації, які утворює високотехнологічний апарат, здійснюють вплив на уражену ділянку, внаслідок чого покращується кровообіг та живлення пошкодженої ділянки, руйнуються фіброзні утворення.

Захворювання, для лікування яких рекомендовано УХТ:

• біль в опорно-руховому апараті;
• п’яткова шпора;
• хронічний синовіт;
• артрози;
• незрощені переломи;
• спортивні травми.

Кількість сеансів коливається від 3 до 10, з певним інтервалом. Тривалість сеансу до 10 хвилин. Кожен випадок лікар розглядає індивідуально та призначає певну кількість сеансів, тому в таких випадках дуже важлива попередня консультація лікаря-ортопеда-травматолога.

Позитивну динаміку: зниження больових відчуттів, прискорення загоєння пошкоджених тканин та покращення кровообігу можна спостерігати вже після кількох перших сеансів. Проте, щоб зберегти сталий ефект, не варто припиняти призначений курс. Інколи необхідно провести локальні блокади ураженої ділянки.

Ускладнень після такої терапії не буває.

Протипокази до проведення УХТ:

• вагітність;
• пухлинні захворювання;
• наявність кардіостимуляторів;
• цукровий діабет; (важка форма)
• гнійники в ураженій ділянці.

Якщо діагностовано артроз, лікарі-ортопеди-травматологи Медичного центру Святої Параскеви рекомендують проводити комплекс заходів: ударно-хвильову терапію, а по її завершенні, при необхідності – введення збагаченої тромбоцитами плазми, яка діє як хондопротектор і протизапальний середник. Збагачена тромбоцитами плазма містить особливі фактори росту. Вони відіграють одну з найбільш важливих ролей у відновленні хрящів та травмованих м’язів.

У Медичному центрі Св.Параскеви проводять обробку крові пацієнта з ціллю отримання тромбоцитарної збагаченої плазми.

Цю процедуру виконують лікарі-ортопеди-травматологи Теофіл Миронович Підлісецький та Валерій Зіновійович Недокус, за потреби – із УЗД-супроводом.

Щоб досягнути позитивного ефекту, необхідно зробити 2–3 ін’єкції з кількаденною перервою.

Таким чином при комплексному лікуванні ми можемо забезпечити консервативне лікування вищезгаданих патологій.

Більше про метод ін’єкційної терапії плазмою можете дізнатися за лінком.

Дізнатись ціни на послуги та записатися на прийом можна за телефонами:
+38 (032) 295-4-000
+38 (067) 295-4-000
+38 (095) 295-4-000
А також за формою.

Отримуйте найсвіжіші новини, долучившись до нас в соціальних мережах: Facebook, Instagram, Twitter.

Read More

Екскурс у світ обстежень шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишковий тракт людини – система органів, яку можна метафорично уявити у вигляді маленького заводу зі злагодженою системою подачі, переробки продуктів харчування, відокремлення і транспортування поживних речовин та виділення з організму неперетравлених залишків. Кожне відділення: печінка, жовчний, шлунок, товста та тонка кишки відповідають за свою частину роботи. Злагоджена або порушена робота цих органів впливає на наше самопочуття. Якщо б ми уявляли себе на підприємстві, то, зрозуміло, не виникало б питань, чому кожен відділ потребує планової або профілактичної перевірки, не кажучи вже про моменти, коли «пішло щось не так». Такої ж перевірки потребує і наш шлунково-кишковий тракт. Призначити необхідний контроль-обстеження повинен лікар гастроентеролог.

Завдяки розвитку медичного обладнання, діагностичних можливостей кожен орган ШКТ можна оглянути зверху і зсередини, з мінімальним втручанням в організм людини.

Ультразвукова діагностика (УЗД) дає можливість побачити розмір, розташування органів, структуру тканин, а от про те, що відбувається всередині органа інформують ендоскопічні обстеження.

Щоб ви могли зрозуміти, чим відрізняється колоноскопія від езофагогастродуоденоскопії, подаємо схему, що показує, який метод обстеження дає змогу «побачити» той чи інший орган зсередини. Все це об’єднується поняттям відеоендоскопія. Високотехнологічні тонкі та гнучкі ендоскопи забезпечують простоту, надійність та швидкість виконання ендоскопічних процедур.

Те, що ми знаємо про свій шлунково-кишковий тракт, обмежується, здебільшого, шкільними знаннями з біології та власними відчуттями: болем, важкістю, здутістю тощо.

Сьогодні лікар-ендоскопіст може дослідити практично кожен сантиметр шлунково-кишкового тракту. Так, наприклад, гастрит з кишковою метаплазією лікареві вдається бачити завдяки відеогастроскопії. Новітня технологія покращеної візуалізації дає змогу збільшити зображення у 200 разів.

Це дозволяє діагностувати рак на ранніх стадіях і виявляти дрібні поліпи.

Важливо проводити ендоскопічні обстеження людям певного віку (після 50 років), навіть у випадку, якщо не турбують жодні симптоми. Адже поліпи, зокрема, можуть розвиватися абсолютно безсимптомно.

Як відбувається обстеження

Езофагогастроскопія (гастроскопія)
За 3–5 хв. до початку обстеження горло зрошують 10% розчином лідокаїну. Пацієнта вкладають на спеціальну кушетку, на лівий бік, медична сестра контролює положення пацієнта і стежить за його станом. Лікар вводить апарат через ротову порожнину. Обстеження відбувається протягом 5–7 хв.

Ендосоноскопія
Дослідження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням, як езофагогастродуоденоскопію, за допомогою відеоендоскопа, на кінці якого розташований радіально скануючий ультразвуковий датчик. Використання у приладі високих частот ультразвуку забезпечує високу якість зображення, недосяжну при звичайному ультразвуковому обстеженні. Окрім цього, метод не має променевого навантаження і дозволяє оцінити стінки порожнистих органів (стравохід, шлунок, кишківник) в місці ураження.

Колоноскопія
Напередодні обстеження пацієнт готує кишківник до огляду за допомогою спеціальних препаратів. Обстеження проводять, створивши потрібний медикаментозний фон або під загальним знечуленням. Перед початком обстеження пацієнтові вимірюють частоту пульсу, рівень артеріального тиску, вводять катетер у периферійну вену. Пацієнт переодягається у спеціальний одноразовий одяг (шорти, халат, бахіли), лягає на спеціальну кушетку, на лівий бік. Щоб створити сприятливий для обстеження фон, внутрішньовенно вводять відповідні медикаменти (спазмолітик + знеболювальне). Якщо проведено загальне знечулення, обстеження починають після того, як пацієнт засне. Ендоскоп, змазаний гелем з лідокаїном, вводять у пряму кишку через задній прохід. Завдяки сучасним тоненьким апаратам обстеження викликає мінімум дискомфорту та виключає травми й пошкодження.

Капсульна ендоскопія
Підготовка триває 2–3 дні. Пацієнт ковтає одноразову стерильну відеокапсулу, після чого ця капсула переміщується природнім шляхом по шлунково-кишковому тракту. Капсула має розмір великої вітамінки (11 мм х 24 мм). Всередині є відеокамера з чутливим сенсором, а також вмонтованим джерелом світла. Під час проходження у шлунково-кишковому тракті капсула робить близько 60 тисяч високоякісних знімків, які автоматично надсилаються на записувальний пристрій в жилеті, одягненому на пацієнта. По закінченні дослідження відеокапсула виходить з організму природним шляхом, а відеоінформацію з пристрою для запису зображення переносять на комп’ютер. За допомогою спеціальної програми лікарі переглядають зображення, оцінюють отриману відеоінформацію та роблять діагностичний висновок.

Дуоденоскопія з ретроградною холангіопанкреатографією РХПГ
Обстеження за допомогою відеодуоденоскопа під контролем рентгенапарату, призначають у випадках необхідності дослідити камені в протоках та вивчити анатомію проток перед операцією тощо.

Перед проведенням РХПГ необхідно провести езофагогастродуоденоскопію, УЗД органів черевної порожнини, зробити аналіз крові на білірубін, трансамінази, амілазу. Обстеження виконують натще.

Як відбувається обстеження
Обстеження проводять під загальним внутрішньовенним знечуленням (подібно до езофагогастродуоденоскопії) за допомогою дуоденоскопа. Виконують ендоскопічну катетеризацію великого дуоденального сосочка і в просвіт загальної жовчної протоки вводять рентгенконтрастний препарат. Роблять рентгензнімок жовчних шляхів.

Більше про діагностику шлунково-кишкового тракту читайте в авторському блозі Ступницького А.І.

Ознайомитися з підготовкою до обстеження, а також з більш детальним описом проведення діагностики можна на нашому сайті.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або ж електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Запаморочення? Можливо, причина в отолітіазі?

Часто жодні обстеження не виявляють порушення, проте запаморочення не зникають. На межі отоларингологічної та неврологічної патології є захворювання – отолітіаз (доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення), зумовлене тимчасовим подразненням вестибулярного апарату кристалами (отолітами) внутрішнього вуха.

Початок нападу залежить від пози, положення тіла, найчастіше виникає вранці.

Симптоми:

• раптове інтенсивне запаморочення голови з відчуттям руху предметів навколо хворого;
• запаморочення виникає після сну;
• триває 1–2 хв., хоча пацієнтові може здаватися, що довше.

Якщо пацієнт повертається в початкове положення, запаморочення припиняється швидше. Провокувати напади можуть також різкі закиди голови назад і нахили вниз. Приступ отолітіазу може супроводжуватися нудотою і рвотою (рідко). Попри запаморочення, для нападів отолітіазу характерна наявність ністагму (мимовільний швидкий ритмічний рух очей).

Сьогодні отолітіаз вважають одною з найчастіших причин запаморочення, пов’язаних з патологією внутрішнього вуха, і він складає приблизно 25% всіх переферичних вестибулярних запаморочень.

Проблема діагностики запаморочення:

• Часто запаморочення пов’язують з шийним остеохондрозом.
• Більш обґрунтовано, але також помилково пов’язувати його з вертебро-базилярною недостатністю. Механізм такий: ви повертаєте голову, судини перетискаються, і кров перестає поступати в мозок, через це й виникає запаморочення. Насправді запаморочення через ВБН – доволі рідкісне явище.
• Запаморочення виникає і при ортостатичній гіпотонії (різкому зниженні артеріального тиску з можливістю втрати свідомості при переході із горизонтального положення у вертикальне. Таке запаморочення можна розпізнати за супровідним відчуттям «мух в очах».

Лікування
Якщо раніше лікували лише симптоми і радили уникати небезпечних положень, то сьогодні вже зроблено певні кроки щодо вдосконалення лікування –розроблено вправи, які проводить лікар або пацієнт самостійно після інструктажу лікаря.

Не треба забувати, що, окрім вище перелічених причин запаморочень, можуть бути і інші: герпетична інфекція (герпетичний вірус уражає вестибулярний нерв), пухлини, хвороба Меньєра, вестибулярна мігрень (рідкісна форма головних мігреней із запамороченням і без головного болю), невротичні розлади і депресії.

У жодному разі не можна самостійно ставити собі діагноз, якщо у вас виникають запаморочення. За фаховою консультацією в такому випадку треба звертатися до лікаря-невропатолога.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

лікар-невролог Михайло Антонів

Read More