Що робити, якщо вірусне чи застудне захворювання «застукало» Вас влітку

Будь-яке застудне чи вірусне захворювання влітку, якщо його ігнорувати та не лікувати, може мати такі ж наслідки та ризики, як недуга, яка «підстерегла» Вас взимку. Помилковим є судження, що влітку хворіти легше.

Найчастіше кашель, біль у горлі, нежить у гарячу пору свідчать про такі захворювання, як риніт, фарингіт, ларингіт, тонзиліт (ангіна), і можуть бути початком вірусних уражень кишківника чи гепатиту – спектр доволі великий.

Якщо несвоєчасно розпочати лікування або неправильно його проводити, можуть виникнути ускладнення: синусит, трахеобронхіт, пневмонія. Ці неприємні стани здатні «покласти» Вас у ліжко на довгі два-три тижні та зруйнувати всі плани на літо.

Чому ми хворіємо влітку?

1. Найпоширеніша причина застуди – холодний потік повітря, спрямований безпосередньо на людину, це стосується офісних працівників, які у спеку люблять охолоджуватися під кондиціонером.
2. Контрастна різниця температур: надворі та в кондиціонованому приміщенні різниця температур не повинна бути більшою за 8 – максимум 10 градусів.
3. Слідкуйте за дотриманням показників вологості, оскільки у надмірно вологому повітрі швидко розмножуються бактерії та зростає ризик розвитку інфекційних захворювань.

Якщо Ви вже захворіли, пам’ятайте про першочергові заходи:

1. Позбудьтеся чинників, які спровокували чи сприяють ускладненню застуди: вимкніть кондиціонер, не вживайте холодні та газовані напої.
2. Менше контактуйте з оточенням (рідними, друзями, колегами по роботі), оскільки вірусні інфекції передаються повітряно-крапельним шляхом.
3. Пийте достатню кількість рідини (теплої та негазованої), оскільки першою лінією захисту на шляху вірусів і бактерій є слизові оболонки.

І найголовніше – зверніться до лікаря-терапевта!

Рекомендуємо перед тим, як завітати до лікаря-терапевта, зробити ЗАК (загальний аналіз крові (розгорнутий)). Його результати дають змогу відрізнити вірусну інфекцію від бактерійної, а від цього залежить тактика лікування.

Якщо немає можливості найближчим часом звернутися до лікаря, адже хвороба підступна і може зненацька прихопити і на відпочинку, щоб зняти симптоми, треба:

• вжити жарознижувальні препарати (якщо температура тіла вища ніж 38^оС);
• полоскати горло (найпростішим у приготуванні засобом для такої потреби є розчин з сіллю, йодом, содою, тож, якщо немає алергії на йод, необхідно у склянку води додати 5 крапель йоду та 7–10 г (2 чайні ложки) соди і солі);
• при нежиті промивати носову порожнину розчином морської солі.

Але наголошуємо: ці заходи лише для зняття симптомів і до лікаря все ж таки варто звернутися, навіть, у випадку, якщо Вам вже полегшало.

Бережіть своє здоров’я і не дайте хворобі зруйнувати плани на літо!

Руслан Соколенко, лікар-терапевт

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Глютенова хвороба (целіакія) – захворювання дорослих і дітей

Захворювання, які раніше вважали дитячими, насправді часто трапляються і в дорослих. До таких можна віднести й целіакію.

Глютенова хвороба (целіакія, чутливість до глютену без целіакії, алергія на білок пшениці) – захворювання, яке вражає слизову оболонку тонкого кишківника при контакті з протеїном злаків – глютеном. Глютен міститься в багатьох продуктах, які ми споживаємо щодня і не підозрюємо, що саме вони – причина нездужання.

Продукти, які містять глютен:

• макаронні вироби;
• усі каші з пшениці, жита, ячменю та вівса (манна, вівсяна, пшенична, перлова, ячна, вівсяні пластівці);
• продукти та випічка, приготовані з пшениці, жита, вівса, ячменю (бісквіти, печиво, пряники, здоба тощо) та всі кондитерські вироби (цукерки, карамель, драже, шоколад і ін.);
• морозиво, йогурти, всі види сирків, сиркова і сирна маси, фасований сир, сухе або згущене молоко, вершки, маргарин і масло промислового виготовлення, сири і майонези тощо.

На жаль, лікарі й досі продовжують це захворювання «адресувати» тільки дітям. Як показує статистика епідеміологічних досліджень в Україні, майже кожен 100-й сьогодні хворіє на целіакію. Проте досі більшість лікарів не діагностує це захворювання в дорослих. До речі, кількість жінок, хворих на целіакію, значно переважає кількість чоловіків.

Як дізнатися, чи хворі Ви на целіакію?
Приблизно 70–90% випадків захворювання становлять атипові, стерті чи латентні форми.

Симптоми різноманітні:

• тривала діарея;
• здуття;
• втрата маси тіла;
• висип на шкірі (у вигляді пухирців);
• порушення менструального циклу, що не має пояснення;
• анемія незрозумілого походження;
• алергічні прояви;
• безпліддя;
• аутоімунні захворювання (аутоімунний тиреоїдит, цукровий діабет) і ін.

Ці симптоми характерні й для інших, у тому числі і гастроентерологічних, ендокринних, а симптоми через якийсь час знову проявляються, оскільки джерело подразнення не ліквідовано.

Чому, якщо це генетичне захворювання, Ви не захворіли в дитинстві?
Цей ген може довго «спати» упродовж життя і прокинутись під дією зовнішніх факторів: стресу, супутніх захворювань, вагітності тощо.

Як діагностувати таке захворювання?
Світовим стандартом діагностики целіакії є езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) з біопсією СО тонкої кишки у поєднанні з позитивним результатом серологічного дослідження: підвищеним рівнем специфічних антитіл – біомаркерів целіакії.

Але згадані обстеження варто проходити винятково за рекомендацією лікаря після консультації.

Яке лікування необхідно пройти?
Передусім діагностика. Якщо встановлено діагноз – целіакія, то тут допоможуть насамперед не ліки, а строга безглютенова дієта. Особливу увагу варто приділяти продуктам, які містять так звані «приховані» джерела глютену.

Після введення безглютенового раціону покращення стану стає відчутним вже через 3 місяці, повна нормалізація – після 6–12 місяців лікування.


Автор лікар-гастроентеролог Подольська З.І.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Не бійтеся окулярів

Якщо Вашій дитині призначають окуляри, це не повинно стати причиною для паніки і песимізму. Своєчасне використання окулярів дозволяє в багатьох випадках повністю відновити нормальний зір. Окуляри можуть завдавати шкоди тільки тоді, якщо вони неправильно підібрані. Найчастіше виникають проблеми, якщо Ви користуєтеся чужими окулярами або придбали їх, не порадившись з лікарем-офтальмологом.

Дуже важливо, щоб поверхня лінз окулярів була чистою: навіть правильно підібрані вони погіршуватимуть зір і стомлюватимуть очі, якщо матимуть забруднені скельця,. Тому перед користуванням скельця окулярів потрібно протерти шматочком замші, байки або просто чистою носовою хустинкою. Тримати окуляри треба у футлярі – це вбереже їх від забруднень і подряпин.

Вперше призначені окуляри вимагають звикання протягом 2-3 тижнів. Минув той час, коли діти соромилися носити окуляри. Нині промисловість випускає гарні і оригінальні оправи для окулярів, тому завжди можна вибрати таку, яку дитина буде охоче носити.

Рекомендації, як носити окуляри, дає лікар-офтальмолог індивідуально в кожному конкретному випадку. Якщо у пацієнта короткозорість слабого ступеня (до 3,0 діоптрій) і достатньо висока гострота зору (більше ніж 6 рядків таблиці на кожне око), окуляри зазвичай не призначають. При короткозорості середнього ступеня (до 4,0 діоптрій) окуляри, як правило, призначаються тільки для того, щоб бачити здалека, а при короткозорості середнього ступеня (більше ніж 4,0-5,0 діоптрій) можуть призначити біфокальні окуляри або 2 пари окулярів: одні, щоб бачити на відстані, інші, слабші (на 2,0-3,0 діоптрії) – зблизька.

При далекозорості, як правило, призначають окуляри для постійного носіння, часто біфокальні або 2 пари окулярів: одні, щоб бачити здалека, інші, більш сильні (на 2,0-3,0 діоптрії), – зблизька. Для профілактики ускладнень косоокості окуляри призначаються з раннього віку, буквально з першого року життя і для постійного ношення. У разі астигматизму також необхідна корекція окулярами і гімнастика для очей.

У багатьох випадках для корекції зору радять використовуватися контактні лінзи. У вузькому розумінні контактні лінзи – це окуляри, які надягають під повіки, безпосередньо на рогівку, що, зрозуміло, створює зручності. Однак неправильне носіння, недотримування гігієни і несприйняття лінз організмом, а також запальні захворювання очей можуть стати причиною специфічних очних хвороб. Тому питання про вибір методу оптичної корекції необхідно узгодити з лікарем-офтальмологом.

У класі діти з порушеним зором повинні сидіти досить близько до дошки, біля вікна, щоб очі менше напружувалися. Виховайте в дитини звичку на перерві робити вправи для очей (протягом 30-60 секунд).

При високому ступені короткозорості (більше ніж 6,0 діоптрій) протипоказані всі види спорту, пов'язані з ударами і струсом тіла та голови: стрибки, бокс, боротьба, мото- та автоспорт, кінний спорт та ін. Проблема в тому, що для короткозорості високого ступеня характерна слабкість оболонок ока, які при ударах чи струсі можуть відшаруватися одна від одної або розірватися.

Варто час від часу консультуватися з лікарем і справно дотримуватися всіх рекомендацій, особливо тих, що стосуються тренувальних вправ.

Дотримуючись цих нескладних порад, Ви зможете зберегти зір своїх дітей, а значить – і їхнє здоров’я, і життя!


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Марафон «Здоров’я сім’ї»

Як його успішно пройти?
Контроль за здоров’ям родини – відповідальність жінки чи чоловіка?

Як показує наш власний досвід, цю відповідальність зазвичай бере на себе жінка. Вона змушена думати не лише про власне здоров’я, але й про здоров’я дітей, чоловіка і часто ще й про батьків.

Інколи змусити всіх звернутися до лікаря, здійснити контроль власного здоров’я або ж, навіть, звернутися до фахівця при явних симптомах нездужання – справжній марафон і випробування.

Чому так важко змусити пересічного українця здійснити візит до лікаря?
Насамперед тому, що це не закладено в традиціях сім’ї. Згадайте, в радянські часи поширеною була тенденція терпіти і лише в критичному випадку звертатися по допомогу. Крім того, страх, і також з минулого досвіду.

Нині новітнє обладнання і добре облаштовані кабінети дозволяють зробити візит цілком комфортним, проте багато жінок ще досі пам’ятають неприємні відчуття на холодних гінекологічних кріслах. Такі крісла і досі існують в окремих медичних установах, але у приватних медичних закладах цих «раритетів» уже немає.

Інколи жінки, а ще частіше чоловіки нехтують візитом до лікаря з незрозумілих, на перший погляд, причин. Зазвичай це викликано тим, що в ранньому дитинстві перший досвід знайомства з лікарем був вкрай негативним (або дуже болюча процедура, або просто неприємний лікар).

Ще одна причина відкладання візиту до медзакладу – час. Сьогодні люди його дуже цінують, а довге очікування під кабінетом лікаря остаточно відвертає бажання подбати про своє здоров’я. Проте насправді комплексний огляд може зайняти кілька годин.

Чому важливо змалку привчати людину до регулярних візитів до лікаря?
Необхідно долати погану звичку відтерміновувати огляд у лікаря. Більшість діагнозів є задавненими лише тому, що людина змалку нехтує своїм здоров’ям. Через це ми – українці – і є лідерами з серцево-судинних захворювань, пізніх онкологічних діагнозів тощо. В Європі вже давно попереджують хвороби, а не витрачають кошти на їх усунення. Друге – значно дорожче. Звісно, люди продовжуватимуть хворіти і від цього не втечеш, проте багато недуга можна попередити.

Отримати вичерпну інформацію про свій організм та запобігти низці захворювань можна, якщо щороку проходити комплексне обстеження. Перелік обстежень у пакеті складений з урахуванням віку, статі, хронічних захворювань. Лікар-терапевт порекомендує саме той варіант, який буде актуальний для кожного члена Вашої сім’ї.

Тому візит до лікарів можна легко здійснити за один день, розпланувавши його так, щоб максимально зекономити час, а кількість членів родини на тривалість огляду не вплине. Один день для свого здоров’я та здоров’я всієї родини – це не так вже й багато.

Нещодавно керівник клієнтського сервісу Медичного центру Святої Параскеви провела телефонне опитування, щоб з’ясувати, чи задоволені клієнти таким форматом обстеження. Ми отримали багато схвальних відгуків, декількома з них ділимось з Вами:

«Мій час перебування був дуже добре розпланований, очікування наступного візиту тривало до 10 хв.».

«Всім задоволений, без очікувань, робота налагоджена дуже добре. Бажаю збільшувати кількість кваліфікованих спеціалістів і здорових пацієнтів».

«Огляд розділили на два дні по 1,5 години. План обстежень був оптимальним. Очікування не було, як і затримок. Загалом задоволений».

«До Вашої клініки взагалі не маю жодних зауважень. Все чітко, грамотно, правильно і результативно».


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Коли температуру тіла вважати підвищеною?

Загалом нормальною вважають температуру 36,6°С. Проте доведено, що точнішим визначенням нормальної температури є діапазон від 36,0°С до 37,0°С. В європейських рекомендаціях межами нормальної температури тіла є 36,3–37,4°С.

Також важливо зазначати, в якій ділянці проводять вимірювання. Вищенаведені величини стосуються вимірювань у паховій складці, тобто під рукою. При вимірюванні в порожнині рота нормальні величини можуть коливатися від 36,0°С до 37,5°С, при вимірюванні у прямій кишці вони будуть ще на 0,3–0,4°С вищі.

Наступна таблиця допоможе Вам інтерпретувати результати виміряної температури тіла:

Нормальна температура	36,3–37,4°С
Субфебрильна температура	37,5–38,0°С
Фебрильна температура	38,1–39,0°C
Висока температура	39,1–39,9°С
Гіперпірексія	40°С і вища

Важливо, щоб місце вимірювання, час доби та термометр були постійними.

Температура тіла кожної людини індивідуальна, і може зрости на 1,3°С протягом доби. Найнижчою є температура від 4 до 6 год. ранку, тоді як в періоди 14–16 год. та 18–22 год. може зростати на цілий градус. Такі коливання зумовлені як т. зв. циркадними ритмами, тобто змінами активності процесів обміну в нашому організмі, залежно від часу доби, так і такими факторами, як прийом їжі, фізична активність, стреси. Практика, проте, показала, що найбільш показовим є вимірювання температури між 7 і 8 год. вечора.

Жінки, зазвичай, є «гарячішими», тобто середня температура у них вища, особливо у другій половині місячного циклу.

Про що свідчить підвищення температури тіла?
Регуляцію температури тіла здійснює центр в головному мозку, який називають гіпоталамусом. При підвищенні температури ця система регуляції порушується.

Підвищенням температури тіла організм реагує на вторгнення мікробів – зовнішніх агресорів – або на порушення в самому організмі – внутрішніх агресорів.

Захисна реакція організму шляхом підвищення температури може бути супутнім симптомом при:

• Зараженні бактеріями, вірусами або паразитами.
• Прийомі ліків.
• Порушенні обміну речовин (підвищенні функції щитоподібної залози).
• Тепловому ударі.
• Екстремальному зневодненні.
• Операціях (навіть без ранових інфекцій).
• Злоякісних пухлинах.
• Запальних аутоімунних захворюваннях сполучної тканини і кровоносних судин.
• Заняттях спортом.
• Менструаціях.

За матеріалами geratherm.de

Що таке субфебрильна температура тіла?
Часто приводом для звертання до лікаря є саме субфебрилітет. Субфебрильна температура не перевищує 38°C; вона супроводжує хронічні запальні процеси (хронічний тонзиліт або гайморит, інфекції сечовивідних шляхів, аднексит).

У молодих людей причинами може бути невроз.

Також бувають т. зв. температурні хвости, коли після захворювання, навіть адекватно пролікованого, тягнеться хвіст субфебрильної температури, деколи до 2 місяців, в окремих випадках – до 6 місяців.

Частою причиною субфебрилітету є залізодефіцитна анемія, тобто зниження гемоглобіну в загальному аналізі крові.

Причиною тривалої субфебрильної температури тіла, яка є іноді єдиним симптомом, може бути туберкульоз, хронічні паразитарні захворювання. Проте, вимірявши в себе ледь підвищену температуру тіла, подумайте, чи правильно проведено вимірювання. Можливо, Ви їли або пили гарячий чай впродовж години перед тим, займалися спортом або ж плакали. Пригадайте, чи Ви не пітніли. Шкіра має бути сухою. Якщо Ви жінка, подумайте, яка у Вас фаза місячного циклу.

Занотовуйте дані вимірювань температури, виконаних в один час доби, бажано між 19 та 20 год. вечора. Виявивши тенденції до підвищення температури тіла, зверніться до лікаря, щоб пройти дообстеження.

Read More

Чому батьки бояться призначень антибіотиків дитині

Кваліфікований спеціаліст не призначить Вашій дитині антибіотиків без належних для цього причин і обґрунтувань. Якщо батьки бояться призначених дитині антибіотиків, це означає, що вони мають низький рівень довіри до лікаря або лікар недостатньо пояснив функції кожного з призначених препаратів.

Коли призначають антибіотики, а коли – ні
Антибіотики не призначають при вірусних захворюваннях, а лише – при бактеріальних інфекціях. Однак на сьогодні немає «чисто» вірусної чи бактеріологічної інфекції. Проте затягнуте захворювання з тривалою високою температурою впродовж більше ніж трьох діб може призвести до виникнення ускладнень. Самостійно батьки, звичайно, не можуть визначити, яка в дитини інфекція: бактеріальна чи вірусна, тому перш за все необхідно виключити самостійне лікування.

Лабораторні обстеження – це необхідний крок, що допомагає побачити вірусну та бактеріальну природу захворювання та призначити відповідне лікування. Гірше призначати антибіотикотерапію «навпомацки», тому лікар перед лікуванням призначить ряд обстежень.

Чи можна цілком відмовитися від антибіотиків?
Є захворювання, під час лікування яких досягнути покращення без антибіотиків практично неможливо, зокрема гайморит, пневмонія або менінгіт.

Наприклад, пневмонія при несвоєчасному або неефективному лікуванні може дати такі ускладнення, як:

• плеврит;
• септицемія і (або) бактеріємія (зараження крові);
• легеневий абсцес;
• проблеми з серцево-судинною та дихальною системами.

Якщо у Вас виникають сумніви щодо призначених ліків, не соромтесь запитати про те, що турбує, в лікаря
У лікуванні малюків застосовують антибіотики відмінні від тих, які призначають дорослим пацієнтам. Вони діють лише на вогнище інфекції (вибіркова дія) і тому є безпечнішими для малюка, менш токсичними.

Дітям не рекомендовано давати антибіотики групи аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин), що мають негативний вплив на органи слуху та сечовидільну систему. Дітям до досягнення 14-річного віку заборонено призначати антибіотики тетрациклінового ряду (доксициклін, тетрациклін). Останні можуть сприяти гіпоплазії зубної емалі, уповільнення росту кісткового скелета (наприклад левоміцетин може призвести до розвитку апластичної анемії у дітей).

До категорії заборонених для дітей антибіотиків відносять і фторхінолони (пефлоксацин, офлоксацин), оскільки вони порушують віковий розвиток хрящів суглобів.

Лікар, призначаючи ліки, враховує всі симптоми та результати лабораторних або інших діагностичних обстежень. Маючи усю необхідну інформацію, лікар призначить посимптомно ліки.

Батькам важливо знати окремі правила застосування антибіотикотерапії
Основне завдання лікаря – призначити мінімальну кількість ефективних препаратів і пояснити правила їх застосування та для чого кожен з них потрібний.

Основне правило для батьків – дотримуватися приписів та рекомендацій лікаря щодо застосування медикаментів (час прийому, тривалість).

Зазвичай антибіотики вимагають строгого режиму прийому та непереривання курсу ні в якому випадку. Проте частою великою помилкою, на якій акцентують увагу педіатри, є припинення застосування ліків з настанням видимого покращення у самопочутті дитини. Батьки вважають, що, якщо вже стало легше, то краще для здоров’я дитини припинити приймання антибіотиків. Переривання курсу може не лише зменшити ефективність у боротьбі з інфекціями, але й зашкодити здоров’ю.

Не забувайте, що самостійно прийняте рішення щодо самолікування не найкращий вибір для Вашої дитини. Станьте партнером з лікарем-педіатром, якому Ви довіряєте – і лікування неодмінно буде успішним. Бережіть себе та своїх малюків.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Біг для початківців: інструкція для вдалого старту

У попередній своїй статті я намагалася мотивувати Вас до початку активних занять спортом, до цікавого і здорового життя, до змін. Якщо Ви згодні, то починаємо рух!

І от, в цей момент, ми урочисто обіцяємо собі від завтра (з понеділка, з наступного тижня, місяця) таки почати бігати. Але як? І от знову це АЛЕ, яке стоїть на шляху багатьох наших починань. На початку шляху ми часто здатні піддаватися власним страхам і комплексам. Отож необхідно відкинути страх та озброїтися необхідними знаннями й порадами досвідчених людей.

Я у всьому люблю мати чіткий план дій, конкретний і послідовний опис того, що і як треба робити. Як на мене, це вже половина успіху! Саме тому пропоную Вам програму тренувань для початківців від Констянтина Божко – директора бігового клубу «Kyiv Marathon Running Club». Метою цієї програми є пробігати дистанцію 5 км, а розрахована вона на 9 тижнів!

Оскільки наш організм реагує на навантаження після 40–45 хв. безперервного бігу, 5 км є хорошим стартом для спортивного способу життя. Починати необхідно із швидкої ходьби і легкого бігу. Тренуватися треба тричі на тиждень, відпочиваючи один день після кожного тренування. Так організм краще адаптується до навантажень. Завершуючи пробіжку не забувайте про розтяжку, це зменшить біль у м’язах.

Розминка	Біг	Завершення тренування
Тиждень 1-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	20 хвилин: чергувати 60 секунд бігу і 90 секунд ходьби	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 2-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	20 хвилин: чергувати 90 секунд бігу і 2 хвилини ходьби	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 3-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 200 м (або 90 с), ходьба 200 м (або 90 с), біг 400 м (або 3 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 4-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 400 м (або 3 хв.), ходьба 200 м (або 90 с), біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 5-й
Перше тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Друге тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 1,2 км (або 8 хв.), ходьба 800 м (або 5 хв.), біг 1,2 км (або 8 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 3,2 км (або 20 хв.) без ходьби	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 6-й
Перше тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 800 м (або 5 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 1,2 км (або 8 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 800 м (або 5 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Друге тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 1,6 км (або 10 хв.), ходьба 400 м (або 3 хв.), біг 1,6 км (або 10 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 3,6 км (або 25 хв.) без ходьби	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 7-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 4 км (або 25 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 8-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 4,5 км (або 28 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба
Тиждень 9-й
Перше, друге і третє тренування
5 хвилин: швидка ходьба	біг 5 км (або 30 хв.)	5 хвилин: швидка ходьба

Сподіваюся ці поради допоможуть Вам почати рух і надалі вже не зупинятися. Ця програма взята зі сайту Ногибоги (nogibogi.com), на якому зможуть знайти багато корисної інформації як початківці, так і досвідчені бігуни.

Будьте здорові!

Read More

Інфекційна безпека: як її дотримуються в Медичному центрі Святої Параскеви

Чому не треба боятися «заразитися» при гастроскопії чи іншій діагностиці, маніпуляційній процедурі, здаванні аналізів тощо. Поговоримо про правила безпеки та дотримування їх в Медичному центрі Святої Параскеви.

Чистота у клініці та безпека під час проведення обстежень – два основних із багатьох критеріїв, за якими обирають послуги Медичного центру святої Параскеви (про це свідчать) результати опитування пацієнтів.

Зважаючи на те, що велика кількість захворювань передається контактно – побутовим шляхом – дотримання інфекційної безпеки в медзакладах є надважливою вимогою.

У Медичному центрі Святої Параскеви щодня про чистоту у клініці дбають 19 санітарок та 28 медсестер позмінно. Кожна з них не лише має визначену ділянку роботи, за яку відповідає, але й знає, що повинна робити це на «відмінно». Далеко не всі знання, необхідні для роботи в нашому медичному закладі, дають у медучилищах, тому перед тим, як приступити до роботи в Медичному центрі Святої Параскеви, медичний персонал проходить ретельний відбір, а далі – навчання та перевірку здобутих знань на практиці.

Над кваліфікацією персоналу ми працюємо і впродовж року. Для молодших медичних сестер та медичних сестер щорічно проводимо різноманітні навчання, аудит та контроль. До зовнішнього аудиту залучаємо зовнішніх експертів. У медичному центрі створена власна комісія інфекційної безпеки.

У 2013 році Медичний центр Святої Параскеви підтвердив отриманий 2012 року статус «Чиста лікарня безпечна для пацієнта». Це і є гарантія дотримання усіх санітарно-гігієнічних норм, підтверджена проведеним аудитом санітарно-епідеміологічного режиму в медичному закладі.

Як проводиться дезінфекція, обробка приладів та інструментів у медичному центрі?
Найчастіше пацієнтів цікавить дезінфекція ендоскопічного обладнання, тому, мабуть, і з нього розпочнемо. Питання інфекційної безпеки при ендоскопії ми вирішили шляхом машинної мийки і дезінфекційної обробки апаратів після кожного обстеження. Це свого роду «пральна машина» для ендоскопів, в якій апарати миються у розібраному вигляді у спеціальних мийних, а пізніше дезінфікувальних розчинах і спирті. Така обробка триває від 45 хв. до 1 год., і після неї апарат абсолютно чистий і безпечний для пацієнта.

Ми застосовуємо дезінфікувальні засоби, дотримуючись рекомендацій виробника. Продезінфіковані інструменти зберігаються у спецшафах, які підтримують стерильність завдяки розміщеним у них бактерицидним лампам з обов’язковим обліком їхньої роботи. Облік – це контроль часу придатності шаф: коли закінчується ліміт роботи ламп, відбувається своєчасна заміна на нові лампи.

Хірургічне відділення – теж зона особливої уваги, з огляду на інфекційну безпеку
Тут все строго і відповідно до усіх вимог. Обов’язковим критерієм роботи сухо-жарового і парового стерилізаторів є визначення стерильності інструментів та перев’язувальних матеріалів. Інструменти перевіряємо на стерильність.

Для повної безпеки пацієнтів використовуємо лише одноразові бахіли, халати, шапочки, простирадла. Щоб пацієнт почувався комфортно, йому не потрібно думати про додаткові речі, і це входить у вартість послуги.

Робота медсестер
Якщо продовжувати тему ендоскопії, то наші медсестри щорічно проходять навчання не тільки в Україні, а й за кордоном. Наприклад, ендоскопічні дні проводять у Катовіце (Польща). На цих зустрічах відбувається обмін досвідом та навчання медсестер цього напрямку. Кваліфікована медсестра – це також гарантія добре проведеного обстеження та дотримання усіх вимог, тому дуже прискіпливо ставимося до вибору персоналу та його подальшого навчання.

Не менш важливими факторами гарантії інфекційної безпеки є правильне застосування всіх методів, засобів та дотримання правил.

Інколи дуже важливими є прості, на перший погляд, речі, наприклад, правильне миття рук чи обробка інструментів. Усього цього медичних сестер вчать уже в Медичному центрі Святої Параскеви, а також вони проходять атестацію набутих знань та правильності їх застосування, адже освіта в коледжах і училищах не дає цих знань.

Тепер навчання з дотримання інфекційної безпеки проходять не лише медсестри, але й весь лікарський персонал. Дуже важливими є навчання «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу». Пересічній людині миття рук видається чимось банальним, щоб цьому аж треба було вчитися. Проте це помилкове судження, навіть, у цій справі є чимало правил: як мити, послідовність обробки розчинами тощо. Саме такі «дрібниці» часто відіграють важливу роль.

Із власної ініціативи комісія інфекційного контролю Медичного центру Святої Параскеви уклала договір з обласною санстанцією про щомісячний бактеріологічний контроль режимних кабінетів. Щоб порівняти, нормою вважають контроль раз на три місяці.

Read More

Пневмонія чи туберкульоз? — вирішить діагностика

Ми поговоримо про два схожі за симптоматикою захворювання, які, проте, вимагають абсолютного різної схеми лікування.

Насамперед важливо визначити, що це: пневмонія чи туберкульоз? Не можна самостійно ставити собі діагноз. Ви маєте бути обізнаними і свідомо робити свій вибір, знаючи, які ризики на Вас чекають.

Отож, з’ясуємо підводні камені цих двох захворювань. Пневмонія спочатку може маскуватися під застуду, а туберкульоз на початкових стадіях у багатьох випадках (майже у 25% хворих) не проявляє жодних симптомів, а якщо й проявляє, то має багато масок, тому самостійно неможливо визначити, яке саме у Вас захворювання.

З появою симптомів – кашлю, гарячки, втоми – дуже часто хворий продовжує самотужки лікувати «застуду».

Пневмонія – запальний стан тканини легень, спричинений інфікуванням вірусами чи бактеріями.

Симптоми:

• кашель (основний симптом захворювання);
• гарячка;
• утруднене дихання, задишка.

Діагностика:

• рентгенографія легень;
• бактеріологічний посів мокроти.

Туберкульоз легень – захворювання, спричинене штамами мікобактерії туберкульозу, може розвиватися і у легеневій тканині, і у внутрігрудних лімфатичних вузлах, уражати оболонку легень – плевру.

Також поширеними є так звані позалегеневі форми туберкульозу. Тут легше перерахувати, органи, в яких не може бути туберкульозу, ніж ті, що можуть бути уражені.

Симптоми туберкульозу легень:

• довготривалий кашель (понад 3 тижні);
• стійке підвищення температури, часто до невисоких позначок;
• пітливість, особливо рясною є нічна;
• втрата ваги;
• втомлюваність.

Перераховані симптоми є сигнальними в будь-якому випадку, тому зволікати з консультацією лікаря не можна. Уточнення діагнозу займе якийсь час, але при виявлених змінах у легенях обов’язково показана глибша діагностика, спрямована на виключення чи підтвердження діагнозу, яким би він не був.

Якщо при пневмонії позитивного результату можна досягнути доволі швидко, застосувавши відповідні антибіотики, то при туберкульозі лікування значно складніше, вимагає вживання кількох видів антибіотиків протягом тривалого періоду.

Як діагностують згадані захворювання і до кого слід звернутися?

• Рентгенодіагностика легень.
• Аналіз мокротиння.

З симптомами треба звернутися до сімейного лікаря, лікаря-терапевта, пульмонолога, які визначать Ваші подальші дії.





Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

«Cyberchondriacs» на підйомі?

«Вас турбує біль у горлі? Температура? Головний біль? Перестаньте витрачати час і гроші на відвідування лікаря – є безліч інтернет-сайтів, які допоможуть Вам діагностувати свою хворобу безкоштовно», – поради такого змісту нині часто можна знайти у Всесвітній павутині. І число тих, хто шукає в мережі медичну інформацію, продовжує зростати.

Та чи безпечно займатися інтернет-діагностикою та самолікуванням? Лікарі б’ють на сполох: дедалі важче переконати пацієнта в його хибних трактуваннях інформації, знайденої в інтернеті.

За кордоном вже існує назва такого синдрому – «кіберхондрія». У Великобританії справжня епідемія на «кіберхондрію», з її масовим поширенням боряться спеціалісти. 65% хворих, які надають перевагу інтернет-пошуку, вибирають самолікування, а не відвідини лікаря, проте дослідження показали, що лише 15% з них вдається правильно діагностувати своє захворювання, «пронишпоривши» простори інтернету.

У 2008 році компанія «Майкрософт» провела перше масштабне дослідження феномену під назвою «кіберхондрія», в якому взяло участь понад мільйон людей з усього світу. Як стало відомо, 25% учасників цього дослідження хоча б раз за досліджуваний період, але шукали інформацію про свій стан здоров’я в мережі. Ефектності дослідженню додає те, що 75% з тих, хто звернувся за допомогою до інтернету, не звертали увагу на походження сторінки, якість матеріалу чи достовірність інформації, і чи взагалі той чи інший ресурс має відношення до медицини.

5 причин, чому не варто надмірно та безтямно шукати інформацію медичного характеру в інтернеті:

1. Ви впевнені в достовірності інформації, яку часто пишуть сумнівні сайти, що не мають відношення до медицини? На жаль, це реалії: значно більше інформації, неперевіреної та написаної непрофесіоналами, ніж якісного медичного контенту.
2. Створення хибного уявлення: «Якщо про це пишуть так часто, значить це дуже поширене захворювання і саме воно є в мене». Наприклад, «загугливши» словосполучення «біль голови», можна знайти багато статей про пухлину голови. Не варто впадати в паніку, що у Вас обов’язково є саме це. Завдання авторів таких статей – викликати настороженість щодо ракових захворювань, щоб хворі не нехтували згаданим симптомом. Проте особливо чутливі люди відразу впадають у крайню іпохондрію та накручують себе, а це своєю чергою викликає зайве хвилювання.
3. «Жахи» з мережі викликають страх перед реальними обстеженнями в лікарів і процедурами. Цей синдром виникає після читання форумів, на яких користувачі діляться власним досвідом. Пам’ятайте, що людина схильна перебільшувати. Кожен випадок індивідуальний. Якщо процедура описана дуже в деталях і видається надзвичайно складною, це не означає, що вона насправді така страшна.
4. Це чудово, що пацієнти стають більш поінформованими. Водночас, коли люди приходять на обстеження і думають, що знають більше про свій стан, ніж лікар, це стає проблемою. Тоді лікареві важко побудувати співпрацю з пацієнтом. Не маючи медичної освіти, хвора людина не може трактувати будь-яку медичну інформацію об’єктивно.
5. Як відомо, лікар ставить свій діагноз не лише на основі симптомів, але й за результатами аналізів, додаткових обстежень, попередніх захворювань, важливі фактори – вік, стать, фактори ризику тощо. В інтернеті зазвичай пошук відбувається лише за симптомами і немає індивідуального підходу. Багато захворювань мають однакові симптоми, то ж Ви легко можете пропустити те, що насправді відбувається з Вами. А ще гірше – приймати ліки від надуманої хвороби. Таким чином, самодіагностика може мати величезні негативні наслідки для хворого.

Читати все-таки варто, але треба обговорювати це зі своїм лікарем. Краще запитати про те, що Вас турбує, аніж мучити себе здогадками. Якщо Ви маєте сумніви щодо призначень лікаря, попросіть його пояснити, чому він рекомендує Вам саме ці ліки.

Read More

Біг з радістю

Нині популярними є тренінги, під час яких ми вдосконалюємось, вчимося боротися з невдачами, ставати лідерами та вести власну справу. На таких заняттях нам часто пропонують уявити себе через 5 чи 10 років. Цей підхід мені подобається. Він дає нам можливість чітко уявити нереалізовані мрії і спонукає рухатися вперед, адже за цей час можна все змінити і багато досягнути. Заразом він нагадує, що час втікає від нас щодня. Мені це видалося корисним і в ключі нашої з Вами розмови про зміну та покращення свого здоров’я.

Якими Ви бачите себе через 10 років? Як Ви будете виглядати та почуватися?
Тут час грає проти нас і він серйозний суперник. У 20 років нам не потрібно щось робити, щоб залишатися молодими, здоровими та привабливими. Але з плином часу все змінюється. Це як плисти проти течії, потрібно все більше і більше працювати для того щоб принаймні залишатися на місці. Тож всі свої теперішні проблеми і болячки треба помножити на десять, щоб уявити, де ми будемо, якщо нічого не змінимо. І що довше ми чекаємо, то менші в нас шанси наздогнати свою мрію. Тож раджу починати просто зараз!

А почати можна з простого і доступного для всіх – бігу. Так-так, я знаю, що після цього речення оптимізм кудись зникає. Погоджуюсь, мало хто в нашій країні любить бігати, а радше більшість ненавидять бігати. Але чому? Біг – це ж так природно!

Живучи в Німеччині, була вражена тим, як багато спорту і руху в житті звичайних людей. Це була якась «паралельна реальність», в якій 60-річні жіночки пробігали більше й швидше, ніж я в 20 років, а ще старші з трекінговими паличками намотували кілометри в парках і лісах. Бігати довгі дистанції там було звичайною справою, до якої змалечку привчають дітей.

У нас, на жаль, ситуація інша. Я зрозуміла, що ми просто не вміємо бігати, свого часу нас цьому не навчили. Особисто я у школі, та й в університеті лише здавала нормативи з кросу, але нас ніхто до цього не готував. Згадую ці забіги лише за біллю в боці, присмаком крові в роті, жахливою задишкою і біллю м’язів впродовж наступних кількох днів. Після закінчення університету я кілька разів намагалася «почати бігати», і кожен раз твердо переконувалася, що це «не моє».

То невже люди, які із задоволенням бігають 5–10 км, якісь особливі? Відповідь на ці запитання дало життя. Зараз багато моїх друзів та знайомих перетворилися на затятих бігунів. І це звичайні хлопці, дівчата, жінки та чоловіки, які до цього з легкою атлетикою були знайомі лише через програму середньої школи. У кожного з них різні мотиви для початку тренувань. У когось – це гарний вигляд, у інших – боротьба з хворобами серця. Та всіх їх об’єднує чудовий результат.

Про свій шлях до бігу мені розказала молода мама чудової дівчинки, яка після кількох місяців тренувань пробігла свій перший півмарафон, а це 21 км!

Що спонукало почати бігати? І чому саме біг?
Це найпростіший і найбільш доступний спосіб тренувань, який тренує багато м'язів, розвиває серцево-судинну систему. Я час від часу намагалася бігати ще з часів школи, та, на жаль, мотивації та сили волі не вистачало надовго.

З чого починала?
З невеликих дистанцій на 3–4 км. Потім поступово збільшувала дистанцію і міняла маршрут. Загалом, якщо бігати регулярно, то витривалість збільшується швидко. Важко пробігти перші 3 км, наступний рубіж – це 5 км, а потім поступово досить швидко можна дійти і до 10 км. Дуже важливо бігати регулярно, 2–3 рази на тиждень. Найважче – це підтримувати мотивацію. Але коли вже виходиш з дому, то пробіжка приносить задоволення.

Зі свого досвіду скажу, що для комфортного тренування (підтримувати форму) пробіжки на 6–7 км цілком достатньо. 10 км – це вже досить довга дистанція, як на мене, для звичайної ранкової пробіжки забагато.

А як почав бігати твій чоловік?
Андрій ніколи не любив бігати, дивувався моєму захопленню. Але якось вирішив спробувати зі мною. Думаю Андрія теж надихнула моя участь у півмарафоні.

До речі, про півмарафон, як до нього готувалася?
Особливо не готувалася, бо рішення про участь прийняла за два тижні до забігу. На той час бігала регулярно, тож вирішила спробувати. Я вже знала, що без проблем пробіжу 10 км, тому вирішила спробувати 21 км. Моєю метою було просто добігти до фінішу (або дійти в рамках регламентованого часу, тобто за 3 год.).

Для мене участь у півмарафоні – це надзвичайний досвід і доказ того, що людське тіло здатне витримувати набагато більші навантаження, ніж нам здається. Немає неможливого, існує просто багато сумнівів у своїх можливостях!

Ти маєш поради для людей, які б хотіли спробувати, але сумніваються у своїх силах?

• Варто принаймні спробувати, адже для цього потрібно лише бажання і хороше взуття. Погане взуття може відбити бажання бігати раз і назавжди. Не обов’язково купувати дорогі кросівки, достатньо мати зручні з хорошою підошвою.
• Також важливо знайти оптимальний час для пробіжки: хтось надає перевагу ранковим тренуванням, а комусь зручно ввечері після роботи.
• Якщо все-таки наважилися спробувати бігати, то дуже важливо починати з малого і не перенавантажуватися відразу. Найкраще почати з повільного бігу у спокійному темпі (коли Ви можете підтримувати розмову під час бігу), а як тільки відчули сильну втому, переходити на ходьбу.

Що допомагає бігати?
Музика. Улюблена ритмічна музика дуже стимулює бігти швидше і піднімає настрій.

Розминка. Перед кожною пробіжкою треба обов’язково розім’ятися, щоб уникнути травм.

Гаджети. Нині існує безліч гаджетів для бігу (годинники, пульсометри, різні додатки до телефона та окремі соцмережі), що додають стимулу пробігти далі, швидше чи більше, ніж твої друзі.

Тож вперед, до кращого майбутнього! А рішучі та цілеспрямовані читачі в наступній статті зможуть знайти план тренувань «Як пробігти свої перші 5 км» на вісім тижнів від професійних атлетів.

Будьте здорові!

Дякую за допомогу у підготовці статті Уляні Сидоренко та Андрієві Лазорку.

Read More

Як захистити себе від тривоги і страху, або що робити, коли навколо ПТСР

Вмикаю телевізор, а в новинах – війна, загиблі… Їду в авто, по радіо – гради, зриви, смерті… Приходжу на роботу – сльози в колеги, бо брат там… і вже три дні не виходить на зв’язок…

Що відчуває нормальна людина в таких ситуаціях? Звісно, тривогу і страх за майбутнє своє, рідних… Але ж як захиститися?

Є перший варіант, який називаю «черствість», або ж терміном зі сфери реакції на стрес – «втеча». Треба перестати дивитися новини, слухати програми, спілкуватися з тими, кому важко. У деяких ситуаціях цей варіант є допустимим, особливо для тих, хто схильний до великого та глибокого переживання і, навіть, психічних розладів. Але…

Є також інший варіант, більш доступний і універсальний для кожного – використати свої внутрішні сили та власний потенціал, щоб дати можливість собі пережити, переосмислити і опрацювати інформацію, хай навіть і негативну.

Постарайтеся більше часу приділяти батькам, дружині/чоловікові, дітям, рідним, друзям. У моменти психологічної кризи та стресу важливо не залишатися наодинці з самим собою. Обмін досвідом пережиття, спільний обід і вечеря, зрештою спільна молитва дають нам відчуття захищеності та гармонії.

Фізична активність також не завадить. Недаремно ж народна мудрість каже: «У здоровому тілі – здоровий дух». Тому, можливо, варто переглянути свій спосіб життя і внести в нього певні корективи. Кожен може обрати собі щось до душі: заняття у спортивному залі, басейні, танці, прості вправи в домашніх умовах чи прогулянки. Головне, щоб це стало нормою Вашого життя. На думку науковців, якщо почати робити певну річ, хай, навіть, зовсім незвичну до того (бігати, стрибати на скакалці, випивати певну кількість води), то через 21 раз це стане нормою, і організм сам вимагатиме своєї порції «драйву».

«Скажи мені, що ти їси, і я скажу, хто ти» – ось так, перефразовуючи відомий вислів, хочу звернути Вашу увагу на їжу. Адже від того, чим ми себе наповнюємо не лише духовно, а й фізично, залежить наше здоров’я. Часто ми через рекламу, пропозиції ринків чи інші чинники забуваємо, що є справді корисним. Тож, перебуваючи у стані переживання, внутрішньої напруги, згадайте про те, що приносило Вам радість, коли Ви були дітьми. Можливо, хтось належить до групи щасливчиків, яких на цілі літні канікули батьки відправляли у село до бабусі. Згадайте, чим Ви там ласували: свіжі овочі та фрукти, зелень, горіхи, молочні продукти… Забудьте про фаст-фуд і відкривайте сезон фреш-фуду. До літа ще далеко, відповідно – і до чогось свіжого, але на ринках можна знайти сушені продукти: вітамінізовану шипшину і просто компоненти на узвар (грушка, яблока, чорнослив), домашні лущені або у шкарлупці горіхи та інші смаколики.

Ну і ще один дуже важливий і потрібний чинник – повноцінний здоровий сон! Нічні лайкання у соцмережах, негативна інформація тощо порушують не лише спокій, а й фази сну. Тому за 2–3 години до сну треба вимикати комп’ютер і телевізор. Спілкуємось або читаємо книги чи йдемо на вечірню прогулянку. Головне – мати добрий розпорядок дня: лягати спати не пізніше ніж о 23.00 год., а вставати – о 6.00 чи 7.00 год.

Саме завдяки простим, але дуже необхідним змінам чи доповненням у Вашому життєвому ритмі можна досягти змін. Тож, будьмо здоровими!

Катерина Катращук

Read More

Ви офісний працівник? Не думайте, що Вам не загрожує туберкульоз

24 березня весь світ відзначає День боротьби з туберкульозом. Сьогодні, коли діагностичні можливості медицини дедалі більше розвиваються, це захворювання не перестає домінувати серед інших. Причиною такої ситуації часто є легковажне ставлення хворого до свого здоров'я.

Туберкульоз може бути різних форм та уражати різні органи, проте найпоширенішим залишається туберкульоз легень. Симптоматика туберкульозу різноманітна і залежить від перебігу хвороби, її форми, вогнища ураження, індивідуальних особливостей організму.

Найпоширеніші – кашель, тривала субфебрильна (37,2–37,5 °С) температура тіла, загальна слабкість, швидка втомлюваність. Проте такі симптоми хворий часто пов’язує із застудою чи ГРВІ і звертається до спеціалістів вже після відчутних ускладнень.

Це захворювання має чимало масок, адже може мати симптоми різноманітних захворювань, і тому ускладнює роботу лікаря. Важливо, щоб лікар провів якісну диференціальну діагностику та вчасно поставив діагноз.

Ми знайшли 7 причин, чому варто звернутися до лікаря при перших підозрілих симптомах:

1. Кожен хворий на туберкульоз може заразити 20 здорових людей.
2. Прості способи зараження. Найпоширеніший спосіб інфікування туберкульозом – повітряно-крапельний. Якщо Ви уражені, але продовжуєте думати, що це ГРВІ, то можете легко заразити своїх близьких, просто спілкуючись з ними.
3. Щороку кількість інфікованих збільшується серед людей різного достатку, стилю життя та соціального статусу. Те, що хворіють лише люди уразливої категорії (безхатченки, з низьким рівнем життя, ВІЛ-інфіковані тощо), давно міф. Від цієї хвороби не застрахований ніхто.
4. Якщо недугу виявлено невчасно та пізно розпочато терапію, лікування може затягнутися на досить тривалий період. Своєчасність допоможе цей термін суттєво скоротити.
5. У 15–20% випадків інфекція виходить за межі органів дихання та уражає інші органи, що ускладнює лікування.
6. Уже з перших днів інфікована людина стає поширювачем інфекції.
7. Туберкульоз – захворювання з високим показником смертності.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Життя лімфатичних вузлів

Зазвичай, збільшення лімфатичних вузлів у певній ділянці нашого тіла вказує на проблему «прилеглих територій». Найчастіше виявляємо збільшеними шийні лімфатичні вузли. Це зумовлено проблемами горла, носа, вух, гортані, ротової порожнини, деколи – інших органів (язика, слинних залоз тощо).

Не завжди виявлена припухлість чи ущільнення на шиї є лімфатичним вузлом. Деколи це гнійник, інфекційне запалення слинних залоз, кіста щитоподібної залози. Крапки над і в цьому випадку може поставити ультразвукове дослідження.

У разі гострого захворювання виявлені збільшені лімфатичні вузли часто є болючими, рухливими, шкіра над ними може почервоніти. Проте діагноз все-таки ставлять після обстеження організму, хоча причина ніби очевидна.

У разі хронічних проблем виявляють тривале та деколи поширене збільшення лімфатичних вузлів, тобто збільшується декілька груп. Часто причиною є хронічна наявність вірусів типу герпес тощо.

Ситуації, коли лікарі насторожуються:

• якщо немає ефекту від протизапальної терапії;
• якщо розміри лімфатичних вузлів не зменшуються після стихання запалення;
• якщо неможливо виявити причини збільшення лімфатичних вузлів за даними обстежень.

При нормальних показниках загального аналізу крові, рентгенографії грудної клітки у двох проекціях, УЗД органів черевної порожнини, заочеревинного простору у підлітків чи пацієнтів віком до 30 років, якщо виявлено дещо збільшені периферичні лімфатичні вузли, можна обмежитись спостереженням. Це вимагає загального аналізу крові щомісяця упродовж 6–12 місяців.

Read More

Дисплазія кульшових суглобів

Діагностика
Дисплазія кульшових суглобів зустрічається у 10–20% новонароджених. Патологію краще виявити у малюків до трьох місяців або до того часу, коли дитина почне ходити (до 6–8 місяців) (більшість дітей починає ходити 11–13 місяців). У дорослому віці проблему виправити практично неможливо.

Діагностика порушення
Найінформативніше обстеження при такій патології – рентгенограма кульшових суглобів.

Цей вид діагностики рекомендують робити дітям з 3-місячного віку (згідно з наказом МОЗ № 521), з наступними ознаками, починаючи з пологового будинку:

• обмеження пасивного відведення стегон (у дітей після народження і до 1–2 місяців дуже часто зберігається фізіологічне обмеження відведення у кульшових суглобах, тому не рекомендують всім дітям з таким симптомом робити рентгенобстеження);
• вкорочення кінцівки;
• симптом «клацання».

У турботливих мами та тата призначене рентгенобстеження викликає настороженість. Інколи натомість лікар призначає УЗД, що трохи заспокоює схвильованих батьків. Але варто зауважити, що певні порушення при УЗД можна пропустити, тому рентгенобстеження значно точніше та ефективніше.

При виявлені ознак дисплазії кульшових суглобів у новонароджених та немовлят до 3 місяців у обв’язковому порядку призначають УЗД.

УЗД при дисплазії є гідною альтернативою рентгендослідження немовляти до 3 місяців життя.

Не варто дуже боятися рентгенопромінення. Сучасне обладнання дає можливість мінімізувати дозу опромінення, порівняно з обладнанням старого зразка. Нові апарати часто оснащені дозиметром – і лікар може чітко проконтролювати дозу опромінення, яку отримує маленький пацієнт. А перегляд знімків у режимі цифрової обробки (на моніторі комп’ютера) дає гарантію дотримання вимог правильного та якісного виконання рентгенограм. Це не менш важливо, адже особливості тілобудови малюка значно ускладнюють роботу лікаря рентгенкабінету.

Підсумуємо. Вчасна та якісна діагностика – запорука успішного лікування.
Записуючи дитину на рентгенобстеження, поцікавтесь технічними характеристиками обладнання:

• рік випуску;
• наявність дозиметра;
• технічні характеристики апарата (наявність цифрової системи обробки зображення).

Не зволікайте з діагностикою і не нехтуйте профілактичними оглядами. Профогляди необхідно здійснювати в перший, третій, шостий та дев’ятий місяці життя (тільки у випадку виявлення патології), 1 рік (а точніше коли дитина починає ходити), а також після року життя малюка. Це допоможе не пропустити як вищеописану патологію, так і інші порушення в розвитку дитини.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Період змін на краще!

Весна – період відродження природи. І ми в цей час також прагнемо змін, оновлення та покращення своїх психічних та фізичних сил. Після довгої зими ми часто страждаємо від нестачі енергії та сезонної депресії. Багато з нас за зиму набирає зайвого «багажу», що теж часто засмучує.

Останнім часом я дедалі частіше чую від знайомих про те, що пора сідати на дієту, скидати зайве. Особисто я не є прихильником дієт, і жодного разу в житті не «сиділа» на дієті. Багато моїх друзів час від часу намагалися таким чином покращити свій вигляд, але я не пригадаю випадку, коли їм це вдавалося, принаймні надовго. Так, обмеження в їжі можуть знизити вагу тіла на короткий час, але чи додасть це Вам здоров’я, і чи вдасться зберегти результат? Швидше за все, що ні. Часами, в полоні бажання швидко позбутися того, що довго накопичувалося, ми шкодимо собі більше, ніж приносимо користі. На мою думку, справді дієвим може бути лише те, що можна перетворити на свій стиль життя і чого можна дотримуватися постійно. Отже, справді правильним рішенням є здорове харчування корисною, якісною і природною їжею. Проте слід пам’ятати, що здоровий спосіб життя – це не лише те, що ми їмо, це ще й те, скільки ми рухаємося. Життя – це рух! І це золоте правило стає все більш і більш актуальним із віком. Ви ніколи не будете здоровою, енергійною та життєрадісною людиною, якщо не будете фізично активним.

Хто має дітей, знає, що для них п’ять хвилин без руху – це майже фантастична річ. Діти постійно рухаються, майже всі дитячі ігри пов’язані з рухом. А хто з них не любить гратися на майданчику? Ця активність допомагає дітям формуватися та рости. Що старші ми стаємо, то менше в нашому житті руху. Якщо хочемо залишатися молодими, мусимо змінювати такий спосіб життя. Крім того, фізично активні люди почуваються більш щасливими, оскільки під час фізичних навантажень організм активно продукує гормони ендорфіни.

Отже, фізична активність дозволить Вам:

• почуватися більш сильними та мати кращий вигляд (завдяки збільшенню тонусу м’язів);
• бути в доброму настрої (стимулюючи виділення ендорфінів);
• стати більш здоровими (через покращення стану серцево-судинної системи).

Хіба не цього Ви завжди прагнули?

Багато хто відхрещується від фізичних занять, вигадуючи десятки відмовок, щоб не робити певні вправи чи займатися якимось видом спорту. У своїх наступних публікаціях ми плануємо розповісти історії людей, які попри все захотіли бути активними і їм це вдалося. Чому і як вони почали займатися? Яких помилок припускалися? Які поради у них є для тих, хто лише розпочинає тренування? Сподіваємось, ці історії когось надихнуть, покажуть, що регулярні заняття спортом не вимагають надлюдських зусиль і насправді це під силу кожному з нас.

Будьте здорові!

Read More

Бережіться вірусних захворювань

Дедалі частіше до лікарів-терапевтів та педіатрів звертаються пацієнти з симптомами грипу, а в соціальних мережах з’являється щораз більше повідомлень про те, що сезон грипу атакує.

Ми своєю чергою вирішили теж нагадати декілька простих правил, які можуть вберегти Вас від цього захворювання.

Профілактика для Вас і Ваших близьких:

1. Часто мийте руки з милом. Як правило, збудники захворювань потрапляють із рук на слизову оболонку очей та ротову порожнину, де й розмножуються та викликають розвиток хвороби.
2. Промивайте слизову носа фізіологічним розчином або морською водою.
3. Закривайте рот, коли чхаєте чи кашляєте.
4. Користуйтесь індивідуальними або одноразовими предметами домашнього вжитку, адже віруси, що сприяють розвитку хвороби, можуть передаватися за допомогою загальних рушників та посуду.
5. Харчуйтесь повноцінно. Вживайте вітаміни в природньому вигляді (свіжі овочі, фрукти).
6. Традиційним та актуальним попередженням грипу є вакцинація.

Передусім хворіють люди, в яких ослаблена імунна система. Часто ми її виснажуємо недосипанням та нераціональним харчуванням. Намагайтесь перше та друге тримати в нормі.

Симптоми грипу можуть проявитися вже через 8 годин після інфікування. Це:

• підвищена температура;
• втома;
• нежить;
• головний біль;
• біль у м’язах.

Симптоматика іноді відрізняється залежно від віку, стану здоров’я хворого та типу грипу. Вищезгадані симптоми можуть зберігатися упродовж 5–7 днів, а якщо додаються ускладнення, то й до двох тижнів і більше.

При появі перших симптомів необхідно звернутися до лікаря, адже передбачити перебіг захворювання дуже важко.

Якщо не лікувати грип, то можуть виникнути ускладнення. Відомі випадки, коли навіть, на перший погляд, нескладний грип переходив у важкі захворювання такі, як пневмонія.

Не забувайте про профілактику та бережіть себе!

Автор лікар-терапевт Кучминда Н.Й.

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

«Життя» лімфатичних вузлів

Дедалі частіше пацієнти звертаються з симптомом збільшених лімфатичних вузлів. Причини цього різноманітні: від банального ГРЗ (гострого респіраторного захворювання) чи загострення хронічних проблем до порушень ендокринної сфери тощо.

Кожен бодай би раз у житті виявляв у себе збільшений лімфовузол або мав підозру на це. Щоб Ви краще могли зрозуміти, що відбувається, поговоримо коротко про «життя» лімфатичних вузлів.

У дорослих лімфатичні вузли працюють так званими біологічними фільтрами.

Вони усувають мікроорганізми з лімфатичних судин та дренують прилеглі вогнища інфекції. Крім того, вони є повноцінними органами імунної системи, винесеними на периферію: тут відбувається утворення та дозрівання клітин імунної системи.

У нормі лімфатичні вузли невидимі та не пальпуються (не промацуються пальцями). Проте і у здорових осіб їх можна виявити, найчастіше під кутом нижньої щелепи. Шийні, пахвові та пахові лімфатичні вузли є наслідком перенесених раніше травм, інколи непомітних. Такі «здорові» лімфовузли м’які, еластичні, рухливі, пласкі та безболісні при пальпації.

Крім того, у віці до 30 р. у 80% випадків збільшені лімфатичні вузли є доброякісними, тоді як у віці за 50 р. – тільки в 40%.

У продовженні чекайте відповіді на наступні питання:

• Коли збільшуються лімфовузли?
• У яких випадках потрібно звертати увагу на цю проблему?
• Що робити, до кого йти?

Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More

Що необхідно знати про шкіру?

Ви помітили, що на Вашому тілі багато родимок? Або ж навпаки ніколи не звертали увагу на їх кількість? Варто зробити «переоблік».

Якщо на тілі більше ніж 50 родимок, варто піти на прийом до лікаря- дерматолога і пройти обстеження – дерматоскопію.

Родимки мають властивість перероджуватися з кокетливих плямок на зони онкоризику. Розпізнати це зможе лише лікар-дерматолог.

Раніше загрози родимки визначали лише завдяки гістології (після видалення родимки). Проте, перш ніж видалити родимку, її обов’язково необхідно оглянути дерматоскопом. Завдяки цьому обстеженню можна дослідити ключові морфологічні структури ураження шкіри. Що не побачить лікарське око, те побачить дерматоскоп, який складається зі збільшуваного скла та камери. Такі технічні характеристики дозволяють зробити фото ділянки шкіри для дослідження і зберегти до наступного обстеження.

Людям, які мають велику кількість родимок, найкраще щорічно проводити фотодерматоскопію – різновид дерматоскопії.

У такому випадку стан родимок фіксується щороку, відповідно з часом можна побачити їхні зміни та до міліметра визначити ріст родимки. Адже родимки змінюються під впливом різних чинників, зокрема й сонячних променів. Тому зазвичай рекомендують проходити контроль після завершення літа, оскільки саме в цю пору сонце «цілує» як лікувально, так і з ризиками.

Рак, виявлений на ранній стадії, – 100% гарантії успішного лікування. Тому краще не зволікати і перевіритись вчасно, аніж чекати, коли хвороба дасть про себе знати візуально. Успіх лікування значно збільшується при ранньому виявленні.

Не довіряйте мазям та кремам, які начебто лікують від будь-яких утворень на шкірі. Такі «ліки» зазвичай приховують зовнішні симптоми – прояви, проте не лікують захворювання самої шкіри. Вони містять кислоту, яка «виїдає» зовнішній шар утворення, проте шкіра залишається ураженою, що може призвести до нових утворень.


Записатись на прийом Ви можете за телефонами:
(032) 295-4-000
(067) 295-4-000
(095) 295-4-000
або  електронною формою
Більше інформації про МЦ Св.Параскеви:
www.medcenter.lviv.ua

Read More